ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 квітня 2020 року м. Київ № 640/19564/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Заступника голови Київської міської державної адміністрації Мондриївського Валентина Миколайовича; Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Заступника голови Київської міської державної адміністрації Мондриївського Валентина Миколайовича (далі - відповідач-1), Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2) та просить суд:
1. Визнати протиправними дії заступника голови Київської міської державної адміністрації Мондриївського Валентина Миколайовича, а саме:
- за несвоєчасну надану відповідь;
- за те, що перевірка була проведена без участі ОСОБА_1 , незважаючи на те, що він просив про це у зверненні;
- за відповідь не по суті заяви;
- за завідомо неправдиві відомості відносно родини ОСОБА_1 ;
2. Зобов'язати заступника голови Київської міської державної адміністрації Мондриївського Валентина Миколайовича надати об'єктивну, всебічну, мотивовану відповідь на звернення ОСОБА_1 ;
3. Визнати протиправними дії Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації за надання до Київської міської державної адміністрації неправдивих відомостей про родину ОСОБА_1 .
Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем-1 положень статей 15, 16, 18, 19, 25 Закону України «Про звернення громадян» та стверджує про надання відповідачем-2 до Київської міської державної адміністрації неправдивих відомостей про його родину.
Представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представником відповідача-2 також подано відзив на позовну заяву, у якому Дарницька районна у місті Києві державної адміністрації просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В свою чергу, позивачем подано клопотання, де він вказує, що відзив на позовну заяву є неадекватним, не відповідає по суті вимогам ухвали, є доказом приниження честі та гідності його родини.
Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.08.2018 року позивачем подано електронну скаргу до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісовій Л., у якій просив дати висновок протиправним діям мера Києва Кличко В.В. , у зв'язку з невиконанням Постанови Кабінету Міністрів України №422 від 31.03.2004 року; підготувати відповідні документи до суду щодо визнання дій Кличка В.В. незаконними зі стягненням шкоди, причиненої територіальній громаді; дати правовий висновок посадовим особам Кабінету Міністрів України, які в порушення Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 року №21-рп/2003 відмовляються здійснювати контроль за виконанням діючої Постанови Кабінету Міністрів України №422 від 31.03.2004 року; підготувати відповідні матеріали до суду; повідомити, які саме права були порушені; дати відповідний юридичний висновок по факту порушення конституційних прав його сім'ї; підготувати відповідні матеріали в суд; розглянути скаргу за його участі, а також участі мера міста Києва Кличка В.В. і посадових осіб Кабінету Міністрів України; письмову відповідь направити на відповідну адресу у строки встановлені законом.
Відповідно до листа від 20.09.2018 року №3375/0/5-18/61 «Щодо надання соціальних послуг в м. Києві» адресований Київській міській державній адміністрації Міністерством соціальної політики України, на розгляді Міністерства соціальної політики перебуває лист Представника Уповноваженого Верховної Ради України від 23.08.2018 року №25.1/7-4324034.18/26-40 щодо неодноразових звернень ОСОБА_1 стосовно забезпечення соціальними послугами внутрішньо переміщених сімей у місті Києві.
У даному листі Міністерство соціальної політики України просило дати відповідне доручення Департаменту соціальної політики організувати зустріч із ОСОБА_1 , детально опрацювати порушені ним питання та вжити заходів щодо надання заявнику соціальних послуг відповідно до потреби.
Судом встановлено, що листом від 09.10.2018 року Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №005-567 повідомив позивача що для розгляду порушених ним у звернення питань, його запрошено на особистий прийом, який заплановано на 17.10.2018 рік о 16:00, каб. 213.
Листом від 24.10.2018 року №005-705 за підписом відповідача-1 повідомлено Міністерство соціальної політики України про опрацювання листа від 20.09.2019 року №3375/0/5-18/61.
Також, як свідчать матеріали адміністративної справи, листом від 24.10.2018 року №005-705, за підписом відповідача - 1 надано у відповідь на звернення позивача від 01.08.2018 року до Уповноваженої з прав людини, які надійшли з листом Міністерства соціальної політики України від 20.09.2018 року №3375/0/5-18-61.
ОСОБА_1 стверджує, що при наданні відповіді на його звернення відповідачем-1 порушено положення статей 15, 16, 18, 19, 25 Закону України «Про звернення громадян», а відповідачем-2 надано неправдиві відомості Київській міській державній адміністрації про його родину.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення визначає Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).
Положеннями статті 1 вказаного закону визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону (ч. 1 ст. 2 Закону №393/96-ВР).
У статті 3 Закону №393/96-ВР наведено основні терміни, що вживаються в цьому Законі.
Так, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (ст. 4 Закону №393/96-ВР).
За змістом положень статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Частиною 1 статті 18 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу (ст. 19 Закону №393/96-ВР).
Відповідно до статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Так, як вбачається з позовної заяви позивач стверджує про порушення вимог статті 18 Закону №393/96-ВР, адже перевірка була проведена без його участі.
Суд вважає вказані доводи ОСОБА_1 безпідставними, оскільки як вбачається з його електронної скарги від 01.08.2018 року він просив розглянути її за його участі, що і було здійснено відповідачем-1 шляхом проведення особистого прийому, що підтверджується листом від 09.10.2018 року №005-567.
Факт особистого прийому ОСОБА_1 . відповідачем-1 позивачем не заперечувалось.
Суд звертає увагу, що в електронній скарзі від 01.08.2018 року позивачем не порушувалось та не заявлялось бажання брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви.
На думку суду участь у перевірці поданої скарги чи заяви та присутність при розгляді заяви чи скарги не є тотожними поняттями.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 у електронній скарзі не порушував питання щодо його особистої участі у перевірці останньої, а виявив бажання бути присутнім при її розгляді, суд вважає, що відповідачем-1 було дотримано вимоги статті 18 Закону №393/96-ВР, а доводи позивача в цій частині є безпідставними.
Що ж стосується посилання позивача на порушення статті 20 Закону №393/96-ВР слід вказати наступне.
Електронна скарга позивачем подана до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини 01.08.2018 року. Між тим, дана скарга надійшла до відповідача-1 супровідним листом від 20.09.2018 року №3375/0/5-18/61, а відповідь надана 24.10.2018 року, тобто в межах строків встановлених статтею 20 Закону №393/96-ВР.
Перебування електронної скарги від 01.08.2018 року у інших суб'єктів владних повноважень до 20.09.2018 року, на думку суду, не дає підстав для обчислення строків встановлених статтею 20 Закону №393/96-ВР безпосередньо із дати надходження такої скарги.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що електронна скарга від 01.08.2018 року була подана позивачем до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини, яка в подальшому, була направлена до відповідача-1.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що в розрізі спірних правовідносин, приймаючи до уваги обставини справи, строк надання відповіді на електронну скаргу від 01.08.2018 року, яка надійшла до відповідача-1 20.09.2018 року має обчислюватися з дати її надходження саме до відповідача, тобто з 20.09.2018 року.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем-1 строків встановлених статтею 20 Закону №393/96-ВР не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Що ж стосується доводів позивача в частині не зазначення у листі від 24.10.2018 року №005-705 порядку оскарження суд вкаже наступне.
Так, листом від 24.10.2018 року №005-705 позивачу фактично роз'яснено питання надання соціальних послуг, які надаються структурним підрозділами районних в місті Києві державних адміністрацій та повідомлено про надання соціальних послуг безпосередньо останньому.
Зі змісту вказаного листа слідує, що останнє не є рішенням Київської міської державної адміністрації, а відтак, на думку суду, не зазначення в ньому порядку оскарження не є протиправними діями відповідача-1.
Окрім зазначеного посилання ОСОБА_1 на надання відповідачем необ'єктивної відповіді не по суті заяви не може бути взяте до уваги судом, оскільки чинне інформаційне законодавство не визначає критеріїв понять «об'єктивність», «всебічність», «вмотивованість».
Суд, в контексті спірних правовідносин, вказує, що відповідачем-1 надано відповідь в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства.
При цьому, слід вказати, що позивачем фактично не наводить у позовній заяві у чому полягає необ'єктивність розгляду його заяви.
Разом з цим, суд звертає увагу, що електронна скарга позивача фактично стосувалась обставин виконання, серед іншого, органами місцевого самоврядування Постанови Кабінету Міністрів України №422 від 31.03.2004 року.
У відповіді наданої відповідачем-1 роз'яснено позивачу у який спосіб та в якому обсязі дана постанова Кабінету Міністрів України реалізовувалась безпосередньо щодо нього.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд вважає доводи ОСОБА_1 в цій частині безпідставними та не підтвердженими належними та достатніми доказами.
Разом з цим, твердження ОСОБА_1 щодо відмови відповідача-1 у наданні надавати будь-яку інформацію в частині надання соціального та тимчасового житла внутрішньо переміщеним особам, з огляду на що посилання останнього на надання пояснення є свідомо неправдивим відомостями, суд відхиляє мотивуючи це наступним.
Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 71 КАС України).
У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Конструкція даної правової норми покладає обов'язок, у тому числі на позивача, як сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Варто вказати, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наведеного.
Крім цього, перевірка та оцінка правдивості відомостей викладених у відповіді на звернення не може бути надана судом в рамках адміністративного провадження.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при наданні відповіді позивачу у формі листа від 24.10.2018 року №005-705 відповідачем-1 не порушено вимоги Закону №393/96-ВР, з огляду на що позовні вимоги заявлені до заступника голови Київської міської державної адміністрації Мондриївського Валентина Миколайовича задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги адресовані відповідачу-2 слід вказати наступне.
Так, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині стверджує про надання Дарницькою районною у місті Києві державної адміністрації неправдивих відомостей щодо його родини та зазначає, що ніколи і нікуди не звертався з питань про те, де і яку допомогу отримав він та його родина.
Суд звертає увагу, що обставини надання/не надання достовірних відомостей суб'єктом владних повноважень не підлягає оцінці в рамках адміністративного провадження.
Між тим, у випадку, якщо особа вважає, що їй надано недостовірну інформацію, яка порушує її права та охоронювані законом інтереси, остання не позбавлена можливості здійснювати захист своїх прав в рамках цивільного та/або кримінального судочинства.
В той же час, суд додаткового вважає за необхідне вказати наступне.
Як свідчать матеріали адміністративної справи 19.07.2018 року (вх. № 101/4-615/7) відповідачем-2 було отримано заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 18.07.2018 року з пропозицією витребувати від всіх структурних підрозділів Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації пропозиції щодо реалізації Закону України «Про соціальні послуги» в рамках надання шефської допомоги.
Листом від 01.08.2018 року №101-101/4-615/7-6765 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація (далі - райдержадміністрація) повідомила позивача про соціальні послуги, які надаються структурними підрозділами райдержадміністрації та надала наступну інформацію: «За інформацією управління у справах сім'ї, молоді та спорту Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - управління) ваша сім'я з 2016 року перебуває на обліку як багатодітна, переміщена з тимчасово окупованої території України та постійно отримує адресну допомогу (продукти харчування, непродовольчі набори) та благодійну допомогу від Ради волонтерів, яка діє при Дарницькій райдержадміністрації та від Благодійного фонду "Адвентистське агенство допомоги та розвитку в Україні» (АБКА)».
Тобто, 01.08.2018 року райдержадміністрацією було направлено позивачу тотожну за змістом інформацію, що й виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) листом від 24.10.2018 року №2.10.2018 року.
Крім того, у зверненні ОСОБА_1 від 17.10.2018 року №19/10 на ім'я заступника голови Київської міської державної адміністрації Мондриївського Валентина Миколайовича щодо невиконання, на думку заявника, вимог законодавства України про захист прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб посадовими особами Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (відповідь надано листом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно, адміністрації) від 14.11.2018 року № 005-900), та запиті від 26.11.2018 року з проханням надати інформацію про кількість і час отримання благодійної допомоги його сім'єю (відповідь надано листом райдержадміністрації від 05.12.2018 року №101-4-2555/37-10696), позивач також не висловив заперечень щодо правдивості інформації, наданої листом райдержадміністрації від 01.08.2018 року №101-101/4-615/7-6765.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 року у справі №640/19564/18 звільнено позивача від сплати судового збору.
У відповідності до положень частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом в ході розгляду справи не встановлено обставин понесення відповідачами судових витрат.
Керуючись статтями 2, 71-73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , серія та номер паспорту: НОМЕР_1 , виданий 22.11.2007 року Ворошиловським РВ ГУ МВС України м. Донецьк) до Заступника голови Київської міської державної адміністрації Мондриївського Валентина Миколайовича (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36, код ЄДРПОУ 00022527), Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (02068, м. Київ, вул. О. Кошиця, б. 11, код ЄДРПОУ 37388222) відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева