ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 640/2052/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ)
про скасування постанови
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову №23887760 від 26 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавчого збору в сумі 145 422,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що виконавчий напис нотаріусу №472 від 29 грудня 2009 року, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження №57973651, визнано рішенням Шевченківського районного суду міста Києві від 29 жовтня 2019 року усправі №761/15860/19 таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене, позивач вважає наявними підстави, визначені статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», для скасування постанови від 26 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавчого збору в сумі 145 422,73 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 04 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У відзиві на позов представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав на відсутність підстав, визначених нормами Закону України «Про виконавче провадження» для завершення виконавчого провадження №57973651. З огляду на викладене, відповідач вважає наявними підстави для стягнення з позивача (боржника) виконавчого збору оскаржуваною постановою від 26 грудня 2018 року.
В судове засідання 17 березня 2020 року жодна зі сторін не з'явились, хоча і були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 17 березня 2020 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою держаного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 28 грудня 2009 року відкрито виконавче провадження №23887760 з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу №4762 від 29 грудня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості.
В подальшому, 26 грудня 2018 року відповідною постановою державного виконавця виконавче провадження №23887760 завершено у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу.
Також, 26 грудня 2018 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 26 грудня 2018 року стягнуто з боржника - ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 145 422,73 грн.
Незгода позивача із постановою про стягнення виконавчого збору зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VIII (далі - Закону України «Про виконавче провадження»), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно із частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що виконавчий напис нотаріусу №4762 від 29 грудня 2009 року повернуто стягувачу, у зв'язку з чим виконавче провадження №23887760 завершено.
Одночасно відповідачем прийнято оскаржувану постанову від 26 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавчого збору в сумі 145 422,73 грн.
З системного аналізу викладеного вбачається, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови від 26 грудня 2018 року відповідач діяв відповідно до названих норм Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі №761/15860/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №472 від 29 грудня 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем. Зазначене рішення набрало законної сили 02 грудня 2019 року.
Частиною 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Отже, правовим наслідком визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є повернення стягнутого виконавчого збору боржнику або не стягнення виконавчого збору.
Станом на час набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі №761/15860/19 виконавче провадження №23887760 завершено та виконавчий напис повернуто стягувачу, отже вказане, на думку суду, звільняє позивача від обов'язку сплачувати виконавчий збір.
З метою захисту прав позивача, суд вбачає наявними підстави для скасування оскаржуваної постанови №23887760 від 26 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавчого збору в сумі 145 422,73 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, в той час, як відповідачем покладений на нього обов'язок доказування не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2.Скасувати постанову №23887760 від 26 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавчого збору в сумі 145 422,73 грн.
3.Стягнути на користь ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110, код ЄДРПОУ 34967593) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко