Справа № 560/409/20
іменем України
03 квітня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , у 2015 році отримав статус учасника бойових дій, однак додаткова відпустка йому як учаснику бойових дій за період служби не надавалась і грошова компенсація за неї при звільнені не виплачувалась. Вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військовою частиною не проведено повний розрахунок в частині виплати вказаної грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
На звернення позивача про виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки відповідач зазначив, що оскільки додаткова відпустка учаснику бойових дій не належить до переліку відпусток, які надаються незважаючи на існування особливого періоду, а є пільгою, грошова компенсація за невикористані дні цієї відпустки виплачена бути не може.
Позивач вважає, що на час прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу військовою частиною не проведено повний розрахунок в частині виплати грошової компенсації.
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження, ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 29.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач відзив на позовну заяву у наданий строк не подав.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інженера технічної частини, 03 жовтня 2015 року отримав посвідчення учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 та ніким у справі не заперечується.
24 квітня 2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №89 на підставі наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України №37 від 09 квітня 2019 року позивача звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення та проведено розрахунок за час служби.
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, на що отримав відповідь від 26.12.2019 року про те, що в особливий період надання цієї додаткової відпустки припиняється, відтак при звільненні військовослужбовця компенсація за неї не виплачується.
Встановлено, що за період проходження військової служби з 2015 року по 24.04.2019 року у військовій частині НОМЕР_1 додаткова відпустка позивачу не надавалась, грошова компенсація при звільнені за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, виплачена не була, що вбачається зі змісту наказу №89, довідки №461 від 26.12.2019 року та відповіді №3338 від 28.12.2019 року на звернення ОСОБА_1 .
Згідно з п.12 статті 12 Закону №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Стаття 4 Закону України від 05 листопада 1996 року «Про відпустки» передбачає у тому числі інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Як вбачається з п.17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток (...), припиняється.
Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).
Згідно зі ст.1 Закону №1932-XII особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток.
Однак Законом №2011-XII не передбачене припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку військовослужбовець - учасник бойових дій набув за період проходження ним військової служби. Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, особа не втрачає саме право на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізоване у один із таких способів:
1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;
2) грошова компенсація відпустки.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки».
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки. Суд звертає увагу на те, що виплата компенсації повинна була бути здійснена під час остаточного розрахунку зі служби.
Відтак, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуте під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у Зразковому Рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №620/4218/18, яке залишене в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року. Також аналогічні висновки були зроблені у справі №620/4218/18 Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.08.2019 року.
Зважаючи на це, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем не було проведено з ним повного розрахунку в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, за період з 2015 року по дату звільнення.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162, ч. 2 ст. 175 КАС України). Частиною 4 ст. 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду будь-яких належних та достатніх доказів, які підтверджують правомірність бездіяльності, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03 квітня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя І.С. Козачок