про залишення позовної заяви без руху
03 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/840/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" (далі-відповідач), в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.12.2017р. по 23.01.2020р.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України з наступних підстав.
Частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу N 910/4518/16, погодилася з висновком ВСУ (справа N 226/168/15-ц від 30.11.2016 р.) щодо сплати судового збору при вирішенні спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Так, вирішуючи питання по суті, Велика Палата Верховного Суду виклала наступну правову позицію: "...середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях...
...При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII "Оплата праці" є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати...".
З огляду на викладене при зверненні до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, належить сплачувати судовий збір.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж статтею визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання до суду з позовом з вимогою майнового характеру, позивачем має бути доданий до нього документ про сплату судового збору у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.11.2018р. по 23.01.2020р., при цьому не вказує конкретної суми.
За змістом ч.2 ст.6 Закону України "Про судовий збір", якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Отже, на час подання позову визначити точну його ціну в частині вимог щодо зобов'язання нарахувати і виплатити певну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні неможливо з об'єктивних причин.
Враховуючи викладене, суд вважає, що за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач має сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 840,80 грн.
Крім того відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною 4 статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві позивач вказує на те, що позивач проходив службу в органах державної кримінально-виконавчої служби України та 19.12.2017р. його було звільнено з Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" на підставі п.7 ст.77 Закону України "Про національну поліцію". Також позивач зазначає, що належну суму компенсації за не отримане речове майно виплачено йому лише 23.01.2020р. Тому вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.12.2017р. по 23.01.2020р.
Разом з тим, у порушення положень ст.ст.160, 161 КАС України позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу на підтвердження вищевикладених обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Відсутність вказаних доказів також позбавляє суд можливості встановити дотримання позивачем строків звернення до суду з даним позовом.
Також слід звернути увагу на наступне.
Положеннями ст.72-77 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.2, 4, 5 ст.94 КАС України письмовими доказами є документ (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
До позовної заяви додані копії письмових доказів, зміст яких неможливо встановити через їх неналежну якість, що позбавляє суд можливості встановити їх належність та допустимість, оскільки читаються лише частково (копія трудової книжки).
У зв'язку із викладеним позивачу слід надати до суду оригіналів або якісні та засвідчені належним чином копії письмових доказів, доданих до позовної заяви.
Положеннями ч.ч.1,2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене позовна заява відповідно до ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для надання до суду: документу про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; оригіналів або якісних та засвідчених належним чином копій письмових доказів, доданих до позовної заяви та усіх наявних у позивача доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/840/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Суддя А.С. Пекний