Справа № 560/608/20
іменем України
03 квітня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України , Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом від 31.01.2020 в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати "Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дружині померлого ОСОБА_2 » від 10.08.2019 №147; 2) зобов'язати Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю (смертю) чоловіка ( ОСОБА_2 ) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 «Про затвердження Порядку та умов призначення га виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців га членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Відповідно до довідки про причину смерті від 14.12.2017 смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок ішемічної хвороби серця. У лікарському свідоцтві про смерть №2685 від 14.12.2017 вказано, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (у квартирі) внаслідок гострої серцевої недостатності та ішемічної хвороби серця.
Після смерті чоловіка позивач звернулась до Адміністрації Державної прикордонної служби України з проханням виплатити грошову допомогу у зв'язку з смертю чоловіка, але листом від 05.02.2019 її було повідомлено, що виплата цієї допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. 11.06.2019 та 12.09.2019 вона зверталась до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького із заявами про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, однак листом від 10.09.2019 її було повідомлено про відмову у призначенні ОГД.
Викладений в Акті розслідування випадку смерті висновок про причину смерті її чоловіка ОСОБА_2 суперечить причині відмови у виплаті ОГД, якою згідно "Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", померлого ОСОБА_2 " є вчинення померлим дій у стані алкогольного сп'яніння. Звертає увагу суду на відсутність будь-яких доказів того, що її чоловік вчинив будь-які дії у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такого не було. Її чоловік був відповідальним військовослужбовцем та мав зразкову поведінку про що свідчать медалі, заохочувальні відзнаки, нагрудний знак.
Відповідно до "Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", померлого ОСОБА_2 " №147 від 10.08.2019 підставою для відмови виплати ОГД стало те, що згідно акту розслідування випадку смерті від 19.01.2018 №01-18 в крові померлого ОСОБА_2 виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в кількості 3,60% (проміле), що підтверджується Висновком експерта Хмельницького обласного бюро судмедекспертизи від 21.12.2017 за №2489.
Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, і переконана в тому, що "Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", померлого ОСОБА_2 " №147 від 10.08.2019 є протиправним та повинно бути скасоване.
Після усунення позивачем недоліків позову, суд ухвалою від 17.02.2020 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (арк. спр. 55-56).
Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького 06.03.2020 надала Відзив на позовну заяву за №14/955 від 02.03.2020. Вказує, що Комісією Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького було складено Висновок №3 про відмову ОСОБА_1 у призначенні виплати ОГД за відсутності правових підстав для цього. ОСОБА_1 на має права на виплату ОГД, так як причиною смерті її чоловіка ОСОБА_2 є отруєння етиловим алкоголем внаслідок зловживання спиртними напоями. В подальшому Висновок №3 був скерований до Адміністрації Державної прикордонної служби України, якою було прийнято Рішення №147 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", померлого ОСОБА_2 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. спр. 66-69).
06.03.2020 до суду поступив Відзив на позовну заяву Адміністрації Державної прикордонної служби України без реєстраційного номера з датою - 03.03.2020. Просить відмовити у задоволенні позову, і вказує, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті гострого отруєння етиловим алкоголем (випив велику кількість спиртних напоїв), тому немає жодних правових підстав для виплати ОГД ОСОБА_1 (арк. спр. 82-85).
Представник позивача адвокат Дем'янов І.Ю. 12.03.2020 надав суду Відповідь на відзив від 10.03.2020 в якому вказує, що Лікарське свідоцтво про смерть №2210 від 22.12.2017 (остаточне замість попереднього №2685 від 14.12.2017) не може бути доказом правомірності відмови ОСОБА_1 у виплаті ОГД. звертає увагу, що: "... в матеріалах справи відсутні фактичні дані, зафіксовані у порядок і спосіб, визначений Законом, що біологічна (фактична) смерть ОСОБА_2 пов'язана із дією останнього як особи та як військовослужбовця, яка має уставлений склад кримінального, адміністративного правопорушень, або умисного нанесення собі тілесного ушкодження чи самогубства. При цьому сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визнається вказаними нормами як підстава для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.". Також, вказує на висновок Львівського апеляційного адміністративного суду зроблений у постанові від 14.11.2017 у справі №876/5256/17 (арк. спр. 95-97).
Відповідно до ухвали від 16.03.2020, суд залишив без задоволення клопотання Адміністрації Державної прикордонної служби України про розгляд адміністративної справи в судовому засідання з повідомленням учасників справи (арк. спр. 115-116).
Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького 19.03.2020 надала "Заперечення проти відповіді на відзив" за №14/1039 від 13.03.2020 у якому, зокрема вказує, що відповідачем не заперечується, що смерть ОСОБА_2 вважається такою, що трапилась в період проходження військової служби останнім. Причинно-наслідковим зв'язком смерті ОСОБА_2 є отруєння алкоголем (арк. спр. 124-127).
23.03.2020 до суду поступило "Заперечення на відповідь ОСОБА_1 по справі №560/608/20 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії" без реєстраційного номера з датою 16.03.2020. Вказує, що жодних доказів протиправності рішень, дій чи бездіяльності позивач не надав (арк. спр. 135-136).
Відповідно до ухвали від 27.03.2020, суд задовольнив клопотання позивача про долучення доказу і відмовив у задоволені клопотання представника позивача адвоката Дем'янова І.Ю. про витребування доказів (арк. спр. 149-151).
З'ясувавши обставини на які учасники посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши надані докази по справі, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №2685 (попереднє) від 14.12.2017 та Довідки про причину смерті (до форми №106/о №2685, видається для поховання) від 14.12.2017, причина смерті ОСОБА_2 : а) гостра серцева недостатність; б) ішемічна хвороба серця (арк. спр. 17-18).
Згідно з пунктом 4 Акту №01-18 розслідування випадку смерті, що стався 14 грудня 2017 року близько о 06.00 з військовослужбовцем Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького від 19.01.2018, випадок смерті стався через: 1) гостру серцеву недостатність; 2) ішемічну хворобу серця. Також, у п. 7-8 цього акту зроблено висновок, що смерть полковника ОСОБА_2 настала не під час виконання ним обов'язків, і комісія вирішила акт форми НПвс про випадок смерті, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби не складати, у зв'язку з виявленням в крові померлого етилового (винного) алкоголю в кількості 3,60% (проміле) (арк. спр. 19-21).
Висновком експерта №2489 від 21.12.2017 за результатом судово-токсикологічної експертизи зразків крові з трупа ОСОБА_2 , стверджено виявлення у зразку крові з трупа: етилового (винного) алкоголю в кількості - 3,60% (проміле) (арк. спр. 91).
Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №2710 від 22.12.2017 (остаточне, замість попереднього №2685 від 14.12.2017), хвороба (паталогічні стани), що призвели до смерті: а) отруєння етиловим алкоголем; г) внаслідок зловживання алкоголем.
Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000, № 52/5 в редакції на час спірних правовідносин було визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є, зокрема:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545 затверджена Інструкція щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106/о) та форми довідки і лікарського свідоцтва про смерть.
Згідно з п.2.6 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається обов'язково з поміткою "остаточне", "попереднє", "замість попереднього", "замість остаточного".
Лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "попереднє" видається в тих випадках, коли для встановлення чи уточнення причини смерті потрібно провести додаткові дослідження. Після уточнення причини смерті заповнюється нове лікарське свідоцтво з поміткою "замість попереднього" теж у двох примірниках, номери яких мають бути ідентичними, перший примірник якого пересилається закладом охорони здоров'я безпосередньо у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27 днів з моменту заповнення "попереднього" лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в закладах охорони здоров'я.
Якщо було видано лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "остаточне" та була виявлена помилка в записі діагнозу, необхідно заповнити нове лікарське свідоцтво у двох примірниках "замість остаточного лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_1 - ", перший примірник якого заклади охорони здоров'я направляють у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27 днів з моменту заповнення "остаточного" лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в закладі охорони здоров'я.
На підставі письмової заяви дозволяється видача другого примірника лікарського свідоцтва про смерть, яке було заповнено з поміткою "замість попереднього", родичам померлого в разі звернення їх у заклади охорони здоров'я протягом одного року після його смерті, якщо були додаткові дослідження для уточнення причини смерті. В інших випадках повторно лікарське свідоцтво про смерть родичам не видається.
Отже, після проведення 21.12.2017 судово-токсикологічної експертизи зразків крові з трупа ОСОБА_2 , замість попереднього Лікарського свідоцтва про смерть за №2685 від 14.12.2017 було видане остаточне Лікарське свідоцтва про смерть №2710 від 22.12.2017, що відповідає п.2.6 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, і очевидно вказує на причину смерті ОСОБА_2 , якою є: 1) отруєння етиловим алкоголем; 2) внаслідок зловживання алкоголем. Цей висновок суду не спростовують Довідка про причину смерті №2685 від 14.12.2017, і необізнаність позивача про наявність остаточного Лікарського свідоцтва про смерть №2710 від 22.12.2017, так як наявність попереднього Лікарського свідоцтва про смерть за №2685 від 14.12.2017 не спростовує факт смерті ОСОБА_2 14.12.2017 та причину цього, яка в тому числі встановлена судово-токсикологічною експертизою, проведеною через 7 днів після видачі згаданої довідки та попереднього лікарського свідоцтва про смерть. При цьому, також потрібно враховувати, що наданий позивачем такий доказ, як Довідка про причину смерті (до форми №106/о №2685, видається для поховання) від 14.12.2017 не відповідає формі цієї довідки, яка затверджена наказом Міністерство охорони здоров'я України від 08.08.2006, № 545, що видно із її змісту (відсутні 9-13 пункти визначені формою цієї довідки), тому цей доказ не приймається судом, так як не є достовірним і достатнім. Тобто, суд вважає, що відповідачі належно встановили причину смерті ОСОБА_2 , що підтверджено належними, допустимими, достовірними достатніми доказами, і їх не спростовує позивач.
Позивач зверталась до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького із заявами від 11.06.2019 та від 11.09.2019 в яких просила виплатити ОГД у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (арк. спр. 22-24).
Згідно з листом №11/А-46/2465 від 27.06.2019 Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького повідомила позивача, зокрема, що висновок щодо ОГД відправлений до Адміністрації державної прикордонної служби України для прийняття рішення, а відповідно до листа за №11/3444 від 10.09.2019 направлено позивачу рішення Адміністрації державної прикордонної служби України про відмову у призначенні ОГД (арк. спр. 71-72).
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2016, № 199 (далі - Інструкція №199) визначено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.
Відповідно до п. 6 розд. 2 Інструкції №199, нещасний випадок, що стався в органі Держприкордонслужби з військовослужбовцем іншого органу Держприкордонслужби під час виконання ним службового завдання, розслідується комісією, призначеною керівником органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок.
У разі якщо потерпілий є військовослужбовцем Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу, комісія призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу відповідно.
Згідно з п. 11 розд. 2 Інструкції №199, строк розслідування не може перевищувати десяти календарних днів, а у разі групового нещасного випадку - п'ятнадцяти календарних днів. Строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів.
У разі проведення лабораторних досліджень, експертизи, випробувань тощо, а також отримання рішень органів досудового розслідування, органів (посадових осіб), що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, та суду, необхідних для встановлення обставин і причин нещасного випадку, строк розслідування може бути продовжено керівником органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, за письмовим погодженням з вищим органом Держприкордонслужби на строк, необхідний для отримання таких висновків та рішень, про що керівник органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, видає наказ.
У разі якщо комісію призначено наказом Адміністрації Держприкордонслужби, строк розслідування продовжується наказом Адміністрації Держприкордонслужби.
Пунктом 15 розд.2 Інструкції №199 визначено, що за результатами розслідування комісія зобов'язана скласти:
акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (далі - акт форми Нвс-5);
акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби (додаток 2) (далі - акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби (додаток 3) (далі - акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби.
Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5.
Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.
Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання.
Згідно з п.17 розд.2 Інструкції №199, Акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком:
вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння;
вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Отже, відповідачі не порушили Інструкцію №199, але при цьому, Національною академією Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького зроблено Висновок №3 про можливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дружині полковника ОСОБА_2 ОСОБА_1 , який затверджено ректором академії 07.07.2019 (далі - Висновок №3), а Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято Рішення №147 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дружині померлого ОСОБА_2 , яке затверджено головою Державної прикордонної служби України 10.08.2019 (далі - Рішення №147) (арк. спр. 88-89).
Позивач оскаржує тільки Рішення №147 з таких підстав: 1) незгоди з причиною смерті її чоловіка ОСОБА_2 (вважає, що смерть наступила внаслідок гострої серцевої недостатності), чому суд вже дав оцінку; 2) не вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій у стані алкогольного сп'яніння; 3) позитивними характеристиками військовослужбовця та відповідними відзнаками цього, покликаючись на Закони України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 1-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), визначено, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється, зокрема, на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Згідно з п. 2 ст. 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, в редакції на час спірних правовідносин було визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону № 2011-XII, в редакції на час спірних правовідносин визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Пунктом 1 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, в редакції на час спірних правовідносин визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16 1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16 - 1 цього Закону.
Згідно з ст. 16-4 Закону № 2011-XII, в редакції на час спірних правовідносин, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Постановою КМ України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з п. 19 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво, захворювання), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Отже, за факту смерті 14.12.2017 військовослужбовця ОСОБА_2 , причиною якої є: 1) отруєння етиловим алкоголем; 2) внаслідок зловживання алкоголем, відповідно Лікарського свідоцтва про смерть №2710 від 22.12.2017 (остаточне, замість попереднього №2685 від 14.12.2017), що також підтверджено Висновком експерта №2489 від 21.12.2017 за результатом судово-токсикологічної експертизи у відповідача - Адміністрації Державної прикордонної служби України були законні підстави, які передбачені Законом № 2011-XII та Порядком №975, прийняти оскаржуване Рішення №147 по заяві позивача про виплату ОГД. В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що смерть наступила внаслідок травми (отруєння), яка послужила причиною смерті, одержана внаслідок нещасного випадку, пов'язана з проходженням військової служби, і це рішення прийнято відповідно до ст. 16-4 Закону № 2011-XII та п.19 Порядку №975.
Щодо покликання позивача на не вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій у стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції вважає, що відповідач не встановив факту вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного сп'яніння, що видно з Акту №01-18 розслідування випадку смерті, що стався 14 грудня 2017 року близько 06.00 години з військовослужбовцем Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького від 19.01.2018 та інших матеріалів адміністративної справи. Однак, потрібно враховувати, що отруєння алкоголем є, зокрема, іншою шкодою своєму здоров'ю, і це також є підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, згідно з п. 2 ст. 3, ст. 16-4 Закону № 2011-XII та п.19 Порядку №975. Також, суд не може врахувати висновки Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/5256/17, зважаючи на вимоги ст. 78 КАС України (не має обставин, які стосуються цієї справи) і ч. 5 ст. 291 КАС України. Ці висновки суду не спростовуються позитивними характеристиками підтвердженими відзнаками військовослужбовця, зважаючи на встановлені обставини та предмет цього адміністративного позову.
За відсутності підстав для задоволення першої позовної вимоги, не має підстав задовольняти другу позовну вимогу про зобов'язання Національної академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_3 призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю (смертю) чоловіка ( ОСОБА_2 ) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 «Про затвердження Порядку та умов призначення га виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців га членів їх сімей».
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не довела позовні вимоги, а суб'єкти владних повноважень, які заперечують проти позову довели, що не порушили прав позивача та закон при прийнятті оскаржуваного Рішення №147 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дружині померлого ОСОБА_2 , що підтверджено доказами, які перевірено судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1681,60 грн не підлягає відшкодуванню на його користь.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03 квітня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ 34,01034 , код ЄДРПОУ - 00034039) Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29003 , код ЄДРПОУ - 14321481)
Головуючий суддя А.І. Петричкович