03 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/18/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чорноморської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів,
встановив:
02 січня 2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі , в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA508000/2019/000023/2 від 04.03.2019.
Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено ФОП ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків. Позивач вимоги ухвали суду від 08.01.2020 позивач виконав.
Ухвалою суду від 04.02.2020 відкрито спрощене провадження в справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Обґрунтовуючи правову позицію позивач зазначив, що статтями 49, 51, 52, 53, 54 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Позивач вважає, що метод визначення митної вартості за ціною договору є пріоритетним, а тому, контролюючи правильність визначення декларантом митної вартості товарів, митний орган зобов'язаний здійснити всі передбачені законом заходи для застосування основного методу. За наявності сумнівів щодо повноти відомостей та документів, що подані декларантом для підтвердження митної вартості, митний орган має витребувати необхідні додаткові документи та вжити інші заходи для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Позивач стверджує, що для підтвердження заявленої митної вартості товару ним надано митному органу всі необхідні документи, передбачені ст. 53 МК України, а саме ті які ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, яка підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, а тому відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Посилаючись на наведене вище, позивач стверджує про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору.
25.02.2020 від Чорноморської митниці Держмитслужби до суду надійшло клопотання про заміну сторони в справі, оскільки відповідно до п.п.1,2 постанови КМУ "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" №858 від 02.10.2019 реорганізовано Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі шляхом приєднання її до Чорноморської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43335608).
Суд задовольняє вказане клопотання та замінює неналежного відповідача - Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на правонаступника - Чорноморську митницю Державної митної служби України (далі - відповідач).
25.02.2020 представник відповідача подав до суду клопотання про слухання справи з викликом сторін, яке задоволенню не підлягає, оскільки наявних в справі документів та матеріалів цілком достатньо для вирішення справи по суті за відсутності представників сторін з урахуванням введеного в Україні режиму карантину.
25.02.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнає з таких підстав. Декларантом обрано основний метод визначення митої вартості товару - за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірним та відповідає вимогам законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову. Також відповідач зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо скоригованої митної вартості за оскаржуваними рішеннями, оскільки після прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA508000/2019/000023/2 від 04.03.2019 позивачем була подана до митного органу нова митна декларація UA508030/2019/001507 від 05.03.2019 щодо вказаного товару, відповідно до якої позивачем визнана митна вартість товарів, скоригована митним органом ( графа 42 МД). У вказаній декларації в графі 43 зазначено метод визначення митної вартості 6, як такий що визначений декларантом, оскільки декларантом заповнено лише лівий підрозділ зазначеної графи, правий підрозділ вказаної графи, в якому зазначається метод визначення митної вартості, що використовувався митним органом під час коригування митної вартості у випадку прийняття рішення про коригування, не заповнений, як це передбачено частиною 2 розділу II пунктом "Графа 43 "Метод визначення вартості"" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651. Також, відповідно до вказаного Порядку частиною 2 розділу II пунктом "Графа 47 "Нарахування платежів"" в графі 47 вказаної декларації зазначено лише класифікатори нарахованих та сплачених декларантом податків за класифікаторами "020" (сплата митних платежів у готівковій формі через касу митного органу або відділення уповноваженого банку) та "028" (сума податку, розрахована для визначення частки податків (мита та податку на додану вартість), тобто нараховані та визнані платником податків - декларантом суми митних платежів. Відповідно до абзацу 12 пункту "Графа 47 "Нарахування платежів"" частини 2 розділу II Порядку в даному пункті декларації, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме: митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Декларантом - позивачем у справі - в графі 47 МД UA508030/2019/001507 таких розрахунків не наведено, також свідчить про визнання заявленої декларантом в повторно поданій декларації митній вартості товару, яка скоригована працівником митниці в оскаржуваному рішенні про коригування. У МД № UA508030/2019/001507 у графі 43 правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості. Якщо позивач не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні, він мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), однак не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом.
Суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
29.11.2018 року між ФОП ОСОБА_1 та компанією "WUHAN HONGHAO MACHINERY TRADING", Китай, м. Ухань, укладено контракт № 29112018 (далі-Контракт) на виготовлення та продаж підшипників.
Відповідно до умов контракту поставка товару здійснюється на умовах FOB-порт Шанхай (Китай) згідно з Інкотермс-2000. Кількість, номенклатура, якість та ціна товару визначаються на підставі інвойсів до кожної партії. Вартість контракту становить 500000 доларів США.
На виконання умов Контракту позивачем 04 березня 2019 року було сплачено продавцю 49299,60 доларів США.
24.01.2019 року між позивачем та ТОВ "ФОРВАРД ТРАНС" укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0604/Т-2019, предметом якого є перевезення експортно-імпортних вантажів.
Відповідно до платіжного доручення №9 від 01.03.2019 року за міжнародне перевезення та транспортно-експедиційні послуги сплачено 71556,00 грн.
04.03.2019 року декларантом позивача - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за договором про надання послуг митного брокера № 01/02 від 01.02.2019 року для митного оформлення товару до митного посту "ХЕРСОН - ЦЕНТРАЛЬНИЙ" було подано митну декларацію UA508030.2019.001464 від 04.03.2019 року, відповідно до якої митна вартість товару заявлена в розмірі 51161,84 доларів США, за ціною контракту.
Разом з митною декларацією ФОП ОСОБА_2 також були надані наступні документи:
Пакувальний лист без номера від 23.01.2019 року;
Рахунок-проформа (proforma invoice) №18НН1026РК від 29.11.2018 року;
рахунок - фактура (інвойс) (Commercial invoice) №18НН1026РК від 23.01.2019 року;
коносамент №8КF1904 від 01.03.2019 року;
коносамент №S0119012307 від 28.01.2019 року;
автотранспортна накладна №29300Ю/1 від 01.03.2019 року;
вантажна відомість без номера від 01.03.2019 року;
сертифікат про походження товару №19С4200В0006/00004 від 28.01.2019 року;
платіжний документ, що підтверджує вартість товару №001100227 від 07.12.2018 року;
платіжний документ, що підтверджує вартість товару №001112072 від 15.01.2019 року;
платіжний документ, що підтверджує вартість товару без номера від22.01.2019 року;
рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №100 від 27.02.2019 року;
банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №9 від 01.03.2019 року;
документ, що підтверджує вартість перевезення вантажів без номера від 27.02.2019 року;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №29112018 від 29.11.2018 року;
договір про надання послуг митного брокера №01/02 від 01.02.2019 року;
договір (контракт) про перевезення №0604/Т-2019 від 24.01.2019 року;
інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації №3851102 від 04.03.2019 року;
митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA508030.2019.001464 від 04.03.2019 року.
Наявність вищезазначених документів при митному оформлені товару за митною декларацією UA508030.2019.001464 від 04.03.2019 року підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508030/2019/00045 від 04 березня 2019 року.
Митниця надіслала позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів у відповідності до п. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) бухгалтерські документи що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, 2) якщо здійснювалося страхування страхові документи, 3) виписку з бухгалтерської документації, 4) каталоги, специфікації або інформація біржових організацій про вартість товару, 5 висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними або біржовими організаціями.
Позивач надав на запит - декларацію країни експортера №Е20190000172569411 від 25.01.2019.
Відповідачем 04.03.2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000023/2. Підставою для корегування визначено те, що документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Згідно п. 3.1 контракту від 29,11.2018 №2911.2018 ціни на товар вказуються у інвойсі, в той же час у наданому до митного оформлення рахунку від 23.01.2019 № 18НН1026РК, відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий. У наданих до митного оформлення платіжних документах у графі "Призначення платежу" відсутня інформація про номер рахунку або додаткової угоди, проти яких здійснено платіж та зазначено, що платіж здійснено за вилкові навантажувачі. Зазначене не дає можливості ідентифікувати чи стосується даними платіж ввезеного товару Також згідно правил ІНКОТЄРМС 2010 на умовах поставки FОВ SHANGHAI, продавець зобов'язаний надати покупцю, на його прохання на його ризик та його рахунок (при наявності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування. Відповідно до наданого рахунку-проформи від 29.11.18 № 18НН1026РК страхування товару здійснюється покупцем. Серед документів наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчиш про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. У додатково наданій копії митної декларації країни відправлення у графі "Номер контракту" зазначено контракт № 18НН640. До митного оформлення подано контракт №29112018. Також декларантом не подані усі необхідні документи, а саме 1) бухгалтерські документи що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, 2) якщо здійснювалося страхування страхові документи, 3) виписку з бухгалтерської документації, 4) каталоги, специфікації або інформація біржових організацій про вартість товару.
Таким чином, відповідачем було скориговано та визначено митну вартість товару за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 05.02.2019 № UА500170/2019/002951, а саме: 3,08 дол., США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 22652* 3,05 = 69798,95 дол. США). Рівень митної вартості складає 69798,96 доларів США, що на 18637,12 доларів США більше ніж задекларована позивачем митна вартість. На обґрунтування не застосування попередніх методів відповідач зазначає наступні причини: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність Інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність спірного рішення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах.
Митниця зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у задекларованій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підстави наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Як встановлено, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Проте, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару. За результатами прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із пунктом 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Як встановлено, митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару у зв'язку із: неподання усіх необхідних документів, які підтверджують миту вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
У свою чергу Перелік витрат, що одразу не включені до вартості товару, та які необхідно додати до фактурної вартості для визначення митної вартості товару, зазначено у ч.10 ст. 58 МК України. Під час декларування митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларант повинен надати документи, що підтверджують розраховану митну вартість (тобто складові митної вартості).
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника
Суд критично оцінює висновки митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.
Так, рахунок-фактура від 29.11.2018 містить вартість товару в розмірі 49299,60 доларів США за партію товару вагою нетто 22709 кг.; комерційний інвойс №18НН1026РК від 23.01.2019 містить інформацію про вартість товару в розмірі 49299,60 доларів США; рахунок-проформа (proforma invoice) №18НН1026РК від 29.11.2018 року містить дані про вартість товару в розмірі 49299,60 доларів США за партію вагою нетто 22709 кг.; платіжне доручення №9 від 01.03.2019 підтверджує факт сплати за міжнародне перевезення суми 71556,00 грн.
В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Доводи митниці, наведені в оскаржуваному рішенні про ненадання бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, каталоги, специфікації або інформація біржових організацій про вартість товару, суд вважає необґрунтованими. Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею того, що вони можуть усунути сумніви у вартості товарів, не є підставою для відмови у митному оформлені товару за договірною ціною. Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Не зазначення у наданому до митного оформлення рахунку від 23.01.2019 № 18НН1026РК реквізитів контракту, на виконання якого він виданий, не впливає на числові значення складових митної вартості. Затвердженої форми рахунку-фактури та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що рахунок - фактуру, інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та ці документи містять відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Що стосується відсутності у наданих до митного оформлення платіжних документах у графі "Призначення платежу" інформації про номер рахунку або додаткової угоди, проти яких здійснено платіж, то суд зазначає, що факт оплати або не оплати ввезеного товару жодним чином не впливає на вартість товару та не спростовує її. У зв'язку з цим відомості про те, чи оплачений товар, не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Також відповідач послався на відсутність серед документів, наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості, інформації про те, що товар страхувався покупцем, що , на думку митниці, може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Згідно правил ІНКОТЄРМС 2010 на умовах поставки FОВ SHANGHAI, продавець зобов'язаний надати покупцю, на його прохання на його ризик та його рахунок (при наявності витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування. Відповідно до наданого рахунку-проформи від 29.11.18 № 18НН1026РК страхування товару здійснюється покупцем. Позивач не заперечує тієї обставини, що вказаний термін Інкотермс означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Як вбачається з обов'язків покупця за умовами FOB, то останній зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження. При цьому, договір страхування не є обов'язковим для покупця, що прямо передбачено вищеназваними умовами поставки товару.
Тобто, відповідно до Інкотермс, страхування вантажу не є обов'язком покупця (апелянта), так само як і не є обов'язком постачальника. За таких обставин суд вважає помилковими висновки митниці щодо обов'язковості здійснення покупцем (позивачем) страхування та включення вартості страхування до митної вартості.
Щодо зазначення у митній декларації країни відправлення у графі "Номер контракту" інші реквізити контракту, то ця декларація заповнюється не позивачем, а відправником, тому вказана обставина не може ставить йому у провину і ця обставина не впливає на числові значення складових митної вартості. До того ж декларація країни відправлення не є обов'язковим документом при митному оформленні.
Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів безпосередньо ціни товару також не стосуються. У зв'язку з цим відсутність цих документів не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Відповідно до пп.6 п.2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується:
включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу;
включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ);
наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів;
наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах;
наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок);
наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
Лише після аналізу даної основної інформації митний орган може, при виявленні вищезазначених обставин, додатково використовувати довідкові джерела, наприклад інші митні декларації. Проте, довідкове джерело інформації не може превалювати над даними первинних документів.
Митний орган при застосуванні резервного методу посилається на дані, викладені в митній декларації від 05.02.2019 № UА500170/2019/002951. Суд дослідив зазначену митну декларацію та встановив, що товаром в ній є підшипники кулькові, роздільні, зовнішній діаметр яких не більше 30 мм, клас точності 0, для використання у сільськогосподарській діяльності, гірничо-збагачувальними підприємствами, морськими та річковими портами (ремонт обладнання): 619/6 2RS арт. 1000096-2RS - 3000 шт., LM - 12UU (tube) арт. LM 12UU (tube) - 1000 шт. код товару 84821010.
Згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньої економічної діяльності. (УКТЗЕД) за кодом товару 84821010 зазначено "Підшипники кулькові з зовнішнім діаметром до 30мм".
В той час як товар позивача, який подавався до митного оформлення має код 84822000 "Підшипники роликові конічні, включаючи внутрішні конічні кільця з сепаратором та роликами в складі". Тобто, в митних деклараціях позивача та тій, що застосована відповідачем, зазначено дві різні групи товарів, а тому митна декларація від 05.02.2019 № UА500170/2019/002951 не має жодного відношення до позивача та не має впливу на митну вартість товару позивача.
Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Отже, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2 ґ).
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. Контролюючим органом не було наведено і жодних обґрунтованих обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у нього законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів для митного оформлення заявленого товару.
Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.
Суд розглянув доводи відповідача про те, що між сторонами відсутній спір, та вважає їх необгрунтованими. Предметом даного спору є законність рішення про коригування митної вартості товарів 04.03.2019 № UA508000/2019/000023/2 . Подальші дії позивача після прийняття даного рішення не свідчить про його автоматичну згоду з оскаржуваним рішенням. Позивач не подавав заяв про відкликання адміністративного позову або про відмову від позову. У поданій МД UA508030/2019/001507 від 05.03.2019 щодо вказаного товару у графі 42 ціна товару не змінилась 49299,6000 дол. США, тоді як митницею була визначена вартість в сумі 69798,96 дол. США. Зазначення у графі 43 у лівому підрозділі методу визначення митної вартості 6, а не 1, позивач ніяким чином не пояснює, також відсутні пояснення щодо не відображення сум митних платежів окремими рядками, а саме: митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій. Разом з тим, таке заповнення декларації не є беззаперечним доказом того, що рішення про коригування митної вартості товарів є правомірним, а може бути наслідком помилкового заповнення окремих граф вказаної декларації.
Суд здійснює захист порушеного права декларанта не залежно від обраного ним способу випуску товарів у вільний обіг "під гарантію" чи "за новою декларацією".
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2019 року № UA508000/2019/000023/2 та наявність підстав для його скасування, відтак задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі №UA 508000/2019/000023/2 від 04.03.2019 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнути з Чорноморської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43335608, адреса: 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1295,30 грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 108020200