Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
31 березня 2020 р. № 520/1971/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в спрощеному порядку у письмову провадженні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/1971/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2019 № 0069316/1-5606-2030, № 0069316-5606-2030, № 0069314/1-5606-2030, № 0069314- 5606-2030.
В обґрунтування позовних позивач зазначив, що спірні рішення є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, 26.03.2020 представник Круглова В.В. через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. У відзиві на позовну заяву представник податкового органу зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, податкові повідомлення-рішення від 30.05.2019 № 0069316/1-5606-2030, № 0069316-5606-2030, № 0069314/1-5606-2030, № 0069314- 5606-2030 є правомірними, просив відмовити у задоволенні позову. 30.03.2020 представник Головного управління ДПС у Харківській області через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням на всій території України карантину.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності та той факт, що в матеріалах справи наявні всі докази, необхідні для винесення рішення, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
Відповідно договору купівлі - продажу від 30.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського територіального округу, Круглову В.В. на праві спільної часткової власності належить частки від нежитлової будівлі літ. "Т-3", розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Харків, пров. Сімферопольський, 6, загальною площею 5223,6 кв.м.
Також відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 100,9 кв.м.
30.05.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено наступні податкові повідомлення - рішення, якими визначено позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: № 0069316/1-5606-2030 - за 2017 рік в розмірі 83577,60 грн; № 0069314/1-5606-2030 - за 2017 рік в розмірі 1308,80 грн; № 0069316-5606-2030 - за 2018 рік в розмірі 97237,31 грн; № 0069314- 5606-2030 - за 2018 рік в розмірі 1522,71 грн.
При цьому, Головне управління ДФС у Харківській області при винесенні спірних рішень керувалось тими ставками податку, які встановлені рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/17 від 22.02.2017 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові".
Не погоджуючись із вказаним податковими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України запроваджено новий податок - податок на майно.
Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно із пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
За приписами пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Розділом 2 "Класифікація будівель та споруд" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507 (чинний з 01.01.2001 р.) визначено клас 1251 "Будівлі промислові" до якого входить підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що наданий до суду технічний паспорт на громадський будинок (нежитлова будівля "Т-3" за адресою:м. Харків, пров. Сімферопольський, 6), виготовленого 04.11.2016 ТОВ "Інвент -Проект" не підтверджує факт того, що вказане вище нежитлове приміщення за своїм функціональним призначенням є промисловим.
Також, суд критично ставиться до посилань позивача на те, що довідкою та актом обстеження вказаної нежитлової будівлі "Т-3" за адресою:м. Харків, пров. Сімферопольський, що розроблені ТОВ "Всеукраїнське підприємство - БТІ" підтверджується приналежність такої будівлі до будівлі промисловості, оскільки вказані документи не є правовстановлюючими.
Згідно положень п.266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно пунктів 1 -3 додатку № 1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/7 від 22.02.2017 року "Про місцеві податки та збори у місті Харкові", ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об'єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток. Ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) будівлі промислові та склади - 0,25 відсотка; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача пояснив, що при обрахуванні позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 та 2018 роки податковий орган застосував ставку 1 % від мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року згідно з вказаним рішенням Харківської міської ради.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що нежитлова будівля літ. "Т-3", розташована за адресою: м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, відноситься до промислових приміщень, підстави для застосування податковим органом в даному випадку ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості 0,25 % до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування як за промислові будівлі та склади відсутні.
Таким чином, відповідач правомірно визначив ставку податку для вказаного об'єкту нежитлової нерухомості при нарахуванні ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Суд вважає необґрунтоване посилання позивача на порушення податковим органом строків винесення податкових повідомлень - рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Поряд з цим, згідно з п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано на податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Дія цієї норми з вищевикладеним змістом прийнята згідно Закону України від 07.12.2017 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", набула чинності з 01.01.2018.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, відповідач в даних спірних правовідносинах виніс спірні рішення з дотриманням строків, встановлених Податковим кодексом України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.05.2019 № 0069316/1-5606-2030, № 0069316-5606-2030, № 0069314/1-5606-2030, № 0069314- 5606-2030 є правомірними, а тому, підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, вимоги позивача є необґрунтовані, а отже, такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2020 року.
Суддя А.С. Мороко