про повернення позовної заяви
03 квітня 2020 року м. Рівне №460/1520/20
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Щербаков В.В., розглядаючи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Зазначена ухвала отримана позивачем 19 березня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
На виконання вказаної ухвали, позивач подав до суду заяву у якій повторно вказав, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", п. 23 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Щодо доводів позивача, що він звільнений від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
В матеріалах справи наявна копія посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 , в якому зазначено, що пред'явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Разом з тим, положення ст. ст. 6, 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлюють, зокрема, наступні категорії осіб, на яких поширюється чинність цього закону, зокрема: ветерани війни, учасники бойових дій, особи, які належать до учасників бойових дій, особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмежовує осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти з іншими категоріями осіб, які підпадають під дію названого Закону.
При цьому, жодним законодавчим актом не визначено яка саме категорія осіб є прирівняною до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти.
З огляду на викладене, безпідставними є доводи позивача, що він є особою прирівняною до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти.
Статтею 13 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7), серед яких відсутня пільга по сплаті судового збору.
При цьому, варто зауважити, що пільга зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства (п. 23 ст. 13) не є тотожною поняттю сплати судового збору. В свою чергу, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
З системного аналізу викладеного вбачається, що особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом виключно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом.
Проте, предметом розгляду даної справи не є рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, а відтак спірні правовідносини не підпадають під дію статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За таких обставин та враховуючи те, що доводи позивача про наявність у нього пільг зі сплати судового збору не знайшли свого підтвердження, суд приходить до висновку, що недоліки позовної заяви не усунені.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали надіслати позивачу.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков В.В.