03 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/529/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
31 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання наявності права на отримання грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб за утриманий з належної йому доплати одноразової допомоги при звільненні, визнання бездіяльності щодо не вирішення питання виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, не вжитті всіх необхідних заходів для вирішення цього питання, не наданні вичерпної відповіді на порушене у зверненні питання у строк що не перевищує 45 днів з моменту отримання звернення відповідачем протиправною та зобов'язання надати вичерпну відповідь на його звернення від 29.11.2019 щодо вирішення питання виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що стягнутий до бюджету з належної йому доплати одноразової допомоги при звільненні податок з доходів фізичних осіб, на виконання рішення суду, має бути компенсований відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. Крім того, вважає, що відповідачем не вирішено питання щодо виплати компенсації суми податку на доходи фізичних осіб та не надано вичерпної відповіді на його звернення.
У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що УМВС при здійсненні виплати позивачу коштів за судовим рішенням та наданні відповіді на його звернення діяло в межах та у спосіб, визначених чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі № 440/2896/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконними дій, стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні задоволено. Визнано протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 08592276; вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6216,70 грн. Рішення набрало законної сили 08.01.2020.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем 28.11.2019 виплачено ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з рахунку УМВС кошти в сумі 5189,36 грн /а.с.33-43/.
29.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області із заявою про здійснення доплати в сумі 1030,18 грн. В обґрунтування заяви зазначив, що на виконання судового рішення відповідачем перерахована не вся сума, визначена судовим рішенням, оскільки була зменшена шляхом вирахування з неї податку з доходів фізичних осіб та військового податку.
Листом від 26.12.2019 позивача повідомлено про продовження терміну розгляду його заяви від 29.11.2019 у зв'язку із необхідністю отримання відповіді з ДФС України.
Листом від 13.01.2020 № 29/К-2738л.к. управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повідомила ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для здійснення доплати коштів на виконання рішення суду /а.с. 37/.
Отже, відповідачем здійснено виплату суми недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, однак, у спосіб, який, на думку позивача, не відповідає змісту рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі № 440/2896/19.
Позивач, отримавши від відповідача зазначений вище лист, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд зазначає, що спірні відносини у частині позовних вимог про визнання наявності права на отримання грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб за утриманий з належної йому доплати одноразової допомоги при звільненні, визнання бездіяльності щодо не вирішення питання виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб по даній справі виникли у зв'язку із тим, що відповідачем неналежним чином, на думку позивача, виконується рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі № 440/2896/19.
Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18).
Суд, проаналізувавши позов в частині визнання наявності права на отримання грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб за утриманий з належної йому доплати одноразової допомоги при звільненні, визнання бездіяльності щодо не вирішення питання виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, дійшов висновку, що в цій частині він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі № 440/2896/19), яким стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 08592276; вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6216,70 грн.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вказаного судового рішення.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, позов в частині визнання наявності права на отримання грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб за утриманий з належної йому доплати одноразової допомоги при звільненні, визнання бездіяльності щодо не вирішення питання виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб є тотожним тому, що був предметом розгляду у справі № 440/2896/19, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності у не наданні вичерпної відповіді на порушене у зверненні питання у строк, що не перевищує 45 днів з моменту отримання звернення відповідачем та зобов'язання надати вичерпну відповідь на його звернення від 29.11.2019 щодо вирішення питання виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено право громадян України звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно ст. 4 Закону України "Про звернення громадян", до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян).
Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Стаття 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно з ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Електронна заява позивача надійшла до УМВС 29.11.2019. З огляду на неможливість надання відповіді по суті у місячний термін (у зв'язку з направленням запиту щодо податкової консультації до ДФС), керівництвом прийнято рішення про продовження терміну розгляд; заяви ОСОБА_1 , про що останнього повідомлено листом від 26.12.2019 No4/K-2738 л.к.
13.01.2020 заявнику направлено відповідь за вих.№29/К-2783 л.к. за результатами розгляду його заяви по суті.
Таким чином, УМВС не порушено загальний термін розгляду звернення. Суд зазначає, що непогодження позивача із наданою відповіддю по суті не є підставою для твердження того, що вказана відповідь є неповною та необґрунтованою, такою, що не надана.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в частині позовних вимог про визнання бездіяльності, що полягає у не наданні вичерпної відповіді на порушене у зверненні питання у строк, що не перевищує 45 днів з моменту отримання звернення відповідачем протиправною та зобов'язання надати вичерпну відповідь на його звернення від 29.11.2019 щодо вирішення питання виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в частині позовних вимог про визнання бездіяльності щодо не надання вичерпної відповіді на порушене у зверненні питання у строк що не перевищує 45 днів з моменту отримання звернення відповідачем протиправною та зобов'язання надати вичерпну відповідь на звернення ОСОБА_1 від 29.11.2019 щодо вирішення питання виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відмовити.
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в частині позовних вимог про визнання наявності права на отримання грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб за утриманий з належної йому доплати одноразової допомоги при звільненні, визнання бездіяльності щодо не вирішення питання виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, не вжитті всіх необхідних заходів для вирішення цього питання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко