01 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/992/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні типову адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення з 1.01.2018 відсоткового розміру пенсії за вислугу років із 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 1.01.2018 пенсію у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат;
стягнути з відповідача 1000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідач провів перерахунок пенсії позивача у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з 1.01.2018, зменшивши при цьому відсоткове співвідношення до грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, що, на переконання позивача, є безпідставним. Крім того, за твердженням позивача, спірними діями пенсійного органу йому завдано душевних страждань з огляду на перебування у тривожному та напруженому стані.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 31-33/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що при проведенні перерахунку пенсії позивача пенсійним органом враховані вимоги частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, якою максимальний розмір пенсії обмежено 70% від грошового забезпечення. Стосовно відшкодування моральної шкоди представник відповідача зауважив, що позивачем не доведено її наявності.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 2.03.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи, що обумовлюють її віднесення до типової адміністративної справи
Верховний Суд у рішенні від 4.02.2019 у зразковій адміністративній справі №240/5401/18 визначив такі обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ;
б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач;
в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМУ №103 з огляду на підвищення сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №704.
У цій справі суд встановив, що позивач є військовим пенсіонером, з 15.10.2004 отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області.
Пенсія позивачу призначена у розмірі 90% грошового забезпечення (вислуга років - 57), що підтверджено копією розрахунку від 7.11.2004 на пенсію за вислугу років /а.с. 19/.
Водночас у квітні 2018 року відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2018 року у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 із застосуванням граничного розміру грошового забезпечення у 70% з надбавками та підвищенням, що підтверджено протоколом про перерахунок /а.с. 24/.
Згідно з пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Враховуючи вищевикладені фактичні обставини цього спору, дана справа є типовою.
5.02.2020 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив провести перерахунок його пенсії із врахуванням 90% грошового забезпечення /а.с. 6/.
Листом ГУПФ України в Полтавській області від 7.02.2020 вих. №286-497/Т-03/8-1600/20 позивачу повідомлено про те, що перерахунок пенсії проведено з урахуванням вимог частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, якою максимальний розмір пенсії обмежено 70% від грошового забезпечення /а.с. 7/.
Не погодившись з такою позицією пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Розмір пенсії за вислугу років визначено у статті 13 Закону України від 9.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з частиною другою статті 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України від 4.04.06 №3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" частину другу статті 13 викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".
8.07.2011 прийнято Закон №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набув чинності 1.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".
27.03.2014 прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 1.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри "80" замінено цифрами "70". Ці зміни набрали чинності з 1.05.2014.
Поряд з цим, статтею 63 Закону №2262-ХІІ визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Зокрема, частиною четвертої цієї статті (у редакції, чинній з 1.01.2017) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова КМУ №704 набрала чинності з 1.03.2018.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пунктів 1, 2 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Висновки Верховного Суду щодо правозастосування у зразковій справі
Верховний Суд у рішенні від 4.02.2019 у зразковій адміністративній справі №240/5401/18 зазначив, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ.
При перерахунку пенсії позивача з 1.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії з огляду на прийняття КМУ Постанови №704 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ та на підставі Постанови КМУ №103.
Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4.02.2019 у зразковій адміністративній справі №240/5401/18, у постанові від 16.10.2019 погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та підтримала висновок про те, що при перерахунку пенсії позивача з 1.01.2018 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Оцінка обставин справи, що розглядається
Встановлені вище обставини спору свідчать про те, що дана справа є типовою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №240/5401/18.
Обставини, що виключали б типове застосування норм матеріального права до цього спору, відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
За таких обставин, суд, зважаючи на те, що позивачу пенсія за вислугу років призначена та виплачувалась з 15 жовтня 2004 року з розрахунку 90% грошового забезпечення, зазначає, що ГУПФ України в Полтавській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1.01.2018 безпідставно обчислено основний розмір пенсійної виплати виходячи з 70% грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, що є підставою для їх задоволення.
Разом з цим, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.
Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За змістом частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 57).
Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду, позивач посилався на загальне твердження про те, що протиправні дії пенсійного органу завдали йому душевних страждань, а також спричинили перебування у тривожному та напруженому стані.
Оцінюючи такі доводи позивача, суд враховує, що у спірних відносинах не відбулось припинення здійснення пенсійних виплат ОСОБА_1 відповідачем чи зменшення їх розміру у спірний період. Натомість, матеріалами справи підтверджено, що розмір пенсії позивача до перерахунку з 1.01.2018 становив 4067,64 грн, тоді як після перерахунку розмір пенсійної виплати склав 6083,57 грн /а.с. 23, 24/.
Також суд враховує, що позивач не відноситься до соціально незахищених верств населення, а неправомірні дії пенсійного органу щодо зменшення розрахункової величини для обчислення пенсійної виплати не призвели до погіршення становища позивача в тій мірі, настання якої свідчило б про завдання йому значних страждань чи спричинення інших немайнових втрат.
Стверджуючи про спричинення йому душевних страждань діями пенсійного органу щодо зменшення розрахункової величини для обчислення пенсійної виплати позивач жодним чином не обґрунтовує, чому з позовом про захист порушеного права він звернувся до суду лише у лютому 2020 року, тоді як перерахунок його пенсії відповідачем проведено ще у квітні 2018 року.
З цих підстав суд вважає, що визнання неправомірними дій пенсійного органу щодо зменшення розрахункової величини для обчислення пенсійної виплати ОСОБА_1 з 1.01.2018, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та провести доплату є достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних відносинах.
Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру та причинного зв'язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема у постановах від 21.02.2020 у справах №№ 363/3520/16-а та 628/3028/16-а.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 /а.с. 11/.
Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав.
Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення з 1 січня 2018 року відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з розміру пенсії 90 відсотків суми грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року, та провести виплату перерахованої пенсії з 1 січня 2018 року з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба