02 квітня 2020 року м. Рівне №460/3499/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та учасників справи: позивача - представник Губар В.Є., відповідача та третьої особи - представники не прибули, розглянувши у порядку ст. 287 КАС України у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
про визнання протиправною та скасування постанови в частині, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП №54362943 у частині виділення в окреме провадження та стягнення виконавчого збору у розмірі 5694,12 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що 04.11.2019 року головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54362943 на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку зі смертю стягувача). Одночасно у мотивувальній частині цієї постанови, головний державний виконавець зазначив, що вимогу про стягнення виконавчого збору в розмірі 5694,12 грн.. виділено в окреме виконавче провадження. Вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.11.2019 року в цій частині є протиправною. Таку позицію пояснює тим, що відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується у розмірі 10 % від суми заборгованості, яка фактично стягнута. Оскільки виконавче провадження закінчено у зв'язку зі смертю стягувача, то заборгованість фактично не стягнута, а тому підстави для стягнення виконавчого збору, на думку позивачки, відсутні. При цьому, зазначила, що правові норми частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» не надають виконавцю, у разі закінчення виконавчого провадження з причин смерті стягувача, якщо виконавчий збір не стягнуто, право виносити постанову про стягнення виконавчого збору. Позивачка вказує на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження», та вважає, що належним способом захисту порушеного права є скасування постанови про закінчення виконавчого провадження у частині виділення в окреме провадження вимоги про стягнення виконавчого збору в розмірі 5694,12 грн. З таких підстав, просить позов задовольнити.
Ухвалою від 26.11.2019 року відкрито провадження у справі №460/3499/19 та призначено судове засідання на 10.12.2019 (а.с.1-2).
Ухвалою суду від 10.12.2019 року провадження у справі закрито з підстав п.1 ч.1 ст.238 КАС України (а.с.46-49).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 скасовано, а справу №460/3499/19 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.89-92).
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 для розгляду даної справи визначено суддю Гудиму Н.С.(а.с.95).
Ухвалою суду від 23.03.2020 справу прийнято до розгляду, який призначено за правилами статті 287 КАС України у відкритому судовому засіданні на 30.03.2020 з викликом сторін. Цією ж ухвалою судом замінено первинного відповідача його правонаступником - Рівненським міським відділом Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (спадкоємець стягувача).
Крім того, ухвалою від 23.03.2020 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №54362943.
Ухвалою суду від 30.03.2020 року розгляд справи відкладено у зв'язку з необхідністю повторного витребування у відповідача необхідних документів та у зв'язку із задоволенням клопотання представника третьої особи про відкладення судового засідання. Судове засідання призначене на 02.04.2020 року. (а.с. 126-130)
31.03.2020 відповідачем виконано вимоги ухвали від 30.03.2020, надано матеріали виконавчого провадження, які витребовувалися судом повторно (а.с.136-202).
01.04.2020 на адресу суду (у тому числі - електронну) надійшов відзив Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі, - Рівненського МВ ДВС) на позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору (а.с.205-207; 210-211).
02.04.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження у частині виділенні в окреме виконавче провадження та стягнення виконавчого збору в розмірі 5694,12 грн. (а.с.217-218).
Оскільки предметом розгляду цієї справи є постанова про закінчення виконавчого провадження у частині виділення виконавчого збору в окреме виконавче провадження, то суд бере до уваги відзив відповідача, який надійшов 02.04.2020 (а.с.217-218), що стосується предмету спору.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Вважає, що підстави не стягувати виконавчий збір у зв'язку зі смертю стягувача відсутні. Окрім того, постанову про стягнення виконавчого збору від 11.10.2017 року винесену у межах виконавчого провадження №54362943, яка є виконавчим документом, позивачка не оскаржувала. Також повідомив, що Рівненським міським судом у справі №569/7916/16-ц у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 569/7916/16-ц від 09.02.2017 замінено стягувача померлу ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_4 , яка ще не пред'явила його до виконання через запровадження карантину на території України. Вважає, що законодавець не виключає обов'язок державного виконавця достягувати виконавчий збір у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених п.3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у даному випадку помер стягувач, а не боржник. З таких підстав, просив відмовити у задоволенні позову.
30.03.2020 на адресу суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , надійшло письмове доповнення до заяви про залучення до участі в справі (а.с.110-114). Вказаним доповненням представник третьої особи повідомив, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23.12.2019 р. у справі №569/7916/16-ц, яка набрала законної сили 09.01.2020 року, замінено у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №569/7916/16-ц, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 09.02.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики в розмірі 59 649 грн 04 коп., що складає еквівалент 2200 доларів США, процентів за період з 18.10.2012 по 15.06.2016 в розмірі 32 272 грн. 30 коп., що еквівалентно 1190,28 доларів США, а також 3% річних від простроченої суми за період з 10.06.2016 по 15.06.2016 в сумі 24 грн. 40 коп., що еквівалентно 0,90 доларів США, всього 91 945 грн. 74 коп., стягувача ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_2 .
Письмові пояснення по суті позовних вимог від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 на адресу суду до початку судового засідання не надходили.
В судове засідання 02.04.2020 року прибув представник позивачки. Інші учасники справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені в порядку, визначеному ст. 268 КАС України. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження (а.с.204). Представник третьої особи - адвокат Овдійчук О.О. подала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з запровадженням карантину (а.с.220-221).
У судовому засіданні 02.04.2020 протокольною ухвалою суду від 02.04.2020 у задоволенні клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи відмовлено, з підстав, визначених ч.3 ст.268 КАС України, згідно з якою неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
В судовому засіданні 02.04.2020 представник позивачки позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 08.11.2016 у справі №569/7916/16-ц (а.с.20-21), зміненим рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 січня 2017 року (а.с.22-23), позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики в розмірі 59 649, 04 грн., що складає еквівалент 2200 доларів США, проценти за період з 18.10.2012 року по 15.06.2016 року в розмірі 32 272, 30 грн., що еквівалентно 1190,28 доларів США, а також 3% річних від простроченої суми за період з 10.06.2016 року по 15.06.2016 року в сумі 24, 04 грн., що еквівалентно 0,90 доларів США, всього 91 945,74 грн. та судові витрати у розмірі 1122,25 грн.
09.02.2017 року Рівненським міським судом у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду від 08.11.2016 року у справі №569/7916/16-ц, видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики (а.с.142).
21.07.2017 року ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с.184-185).
24.07.2017 року старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. відкрито виконавче провадження ВП №54362943 з примусового виконання виконавчого листа №569/7916/16-ц від 09.02.2017 (а.с.183).
11.10.2017 року в межах зазначеного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 9306,79 грн. (у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута) (а.с.201).
Судом встановлено, що 20.07.2019 року Рівненський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Рівненській області листом № 3288/316-16.1-04-24 у відповідь на запит державного виконавця від 08.07.2019 за №56512 (а.с.145), повідомив останнього, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, про що складено актовий запис про смерть №1061 від 17.06.2019 року (а.с.144).
04.11.2019 року головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №54362943 з примусового виконання виконавчого листа №569/7916/16-ц від 09.02.2017, на підставі пункту 3 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку зі смертю стягувача (а.с.141). В мотивувальній частині вказаної постанови державним виконавцем, зокрема, зазначено «Виконавчий збір в розмірі 5694,12 грн. виділено в окреме провадження.» (а.с.141).
07.11.2019 року позивачка отримала копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №54362943 від 04.11.2019 року та постанови про стягнення виконавчого збору від 11.10.2017 року, що підтверджується її розпискою (зв.бік а.с.202).
Позивачка вважає постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54362943 від 04.11.2019 року в частині виділення в окреме виконавче провадження виконавчого збору в розмірі 5694, 12 грн. протиправною, оскільки, на її думку, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, а тому звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується таким.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) та ін.
В силу положень статті 1 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі,- рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Вимоги до виконавчих документів встановлені статтею 4 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За правилами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №54362943 від 24.07.2017) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 6 Інструкції № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону №1404-VIII.
Так, вимогами пункту 3 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII (в редакції від 21.10.2019, чинній на час винесення оскаржуваної в цій справі постанови), яка має імперативний характер, встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч.2 ст.39 Закону №1404-III).
У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина 3 ст. 39 Закону №1404-VIII).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 - стягувач у виконавчому провадженні №54362943 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду №569/7916/16-ц, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 17.06.2019 року (а.с.40) та копією листа Рівненського міського відділу ДРАЦС від 20.07.2019 (а.с.144).
У зв'язку з цим, 04.11.2019 року головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. на підставі пункту 3 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №54362943 з примусового виконання виконавчого листа №569/7916/16-ц від 09.02.2017 (а.с.141).
Пунктом 22 розділу V Інструкції №512/5 встановлено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
Частиною 1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначені наслідки закінчення виконавчого провадження, встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з ч.1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог пункту 7 Розділу І Інструкції № 512/5 постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:
1) номер виконавчого провадження;
2) вступну частину із зазначенням:
3) назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;
4) найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;
5) назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);
6) за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;
7) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;
8) резолютивну частину із зазначенням:
- прийнятого виконавцем рішення;
- строку і порядку оскарження постанови.
Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що прийняті державним виконавцем рішення зазначаються у резолютивній частині постанови, а мотиви і підстави їхнього прийняття - в мотивувальній.
З дослідженої копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№54362943 від 04.11.2019, судом встановлено, що остання містить вступну, мотивувальну та резолютивну частини та усі обов'язкові реквізити, визначені пунктом 7 Інструкції №512/5.
Так, у мотивувальній частині спірної постанови відповідачем зазначено: «Згідно повідомлення Рівненського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області стягувач померла, що підтверджується записом про смерть №1061 від 17.06.2019. Виконавчий збір в розмірі 5694,12 грн. виділено в окреме виконавче провадження.» Також мотивувальна частина містить посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову, а саме: пункт 3 частини 1 статті 39 та стаття 40 Закону№1404-VIII.
При цьому, зміст резолютивної частини спірної постанови свідчить про те, що державним виконавцем прийнято рішення:
1. Закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №569/7916/16-ц, виданого 09.02.2017 Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики;
Зазначені наслідки закінчення виконавчого провадження:
2. Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи виконання рішення;
3. Копію постанови направити сторонам та органу чи посадовій особі, що видала виконавчий документ,
а також в п.4 зазначено про можливість її оскарження у порядку і строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, вказана постанова про закінчення виконавчого провадження №54362943, містить мотиви її прийняття - факт смерті стягувача з посиланням на документ, яким це підтверджується, посилання на норму Закону, що визначає підставу для її винесення; прийняте державним виконавцем рішення, а саме: про закінчення виконавчого провадження та наслідки такого закінчення, визначені ч.1 ст. 40 Закону №1404-VIII, - припинення арешту і скасування інших заходів виконання рішення.
Таким чином, встановлені вище обставини, дають суду підстави для висновку, що рішення про виділення виконавчого збору в окреме виконавче провадження оскаржуваною постановою про закінчення виконавчого провадження не приймалося, позаяк в резолютивній частині постанови жодного рішення стосовно виділення в окреме провадження чи стягнення виконавчого збору державним виконавцем не зазначено.
При цьому, текстуальний аналіз зазначеного у мотивувальній частині цієї постанови речення: «Виконавчий збір в розмірі 5694,12 грн.виділено в окреме провадження» свідчить, що воно носить інформаційний характер і є констатацією факту, що відбувся, а не мотивацією прийнятого в її резолютивній частині рішення чи власне самим рішенням за цією постановою.
За наведеного, суд вважає помилковою позицію сторони позивача про те, що підставою для стягнення з неї виконавчого збору в сумі 5694,12 грн. можна вважати постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.11.2019 в частині виділення виконавчого збору в окреме виконавче провадження, позаяк дійсний зміст резолютивної частини вказаної постанови про прийняття такого рішення не свідчить.
Таким чином, наявність такого речення в мотивувальній частині постанови не породжує правових наслідків для боржника (у цьому випадку - позивачки) у виконавчому проваджені, зокрема не є підставою стягнення виконавчого збору, і, відповідно, не порушує її прав.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.11.2019 року №54362943 прийнято рішення про виділення виконавчого збору в розмірі 5694,12 грн. в окреме провадження.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для скасування постанови від 04.11.2019 про закінчення виконавчого провадження №54362943 в частині, про яку просить позивач.
Поряд з цим, суд розуміє, що фактичними мотивами, які спонукали ОСОБА_1 звернутися з цим позовом до суду є її незгода зі стягненням з неї виконавчого збору.
Однак, суд звертає увагу, що постанова про закінчення виконавчого провадження не є ні виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню в розумінні ст.3 Закону №1404-VIII, ні підставою для стягнення виконавчого збору, як хибно вважає позивачка.
Водночас, судом встановлено, що 05.11.2019 року головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Шупік К.В. відкрито інше виконавче провадження ВП №60492809 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 11.10.2017, винесеної в межах виконавчого провадження ВП №54362943, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем - Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а.с.199).
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Відтак, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Таким чином, підставою для стягнення з позивача виконавчого збору на даний час є постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60492809 від 05.11.2019 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 11.10.2017 р.
Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту її прав щодо неправомірного, на її думку, стягнення виконавчого збору в сумі 5694,12 грн., оскільки заявлено вимогу про визнання протиправною і скасування в частині постанови про закінчення виконавчого провадження, тоді як таке стягнення має місце на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60492809 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 11.10.2017 р.
Крім того, позивач також не ставить перед судом вимог щодо визнання протиправними дій виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.10.2017 та відкриття 05.11.2019 провадження щодо такого стягнення та/або визнання протиправними та скасування вказаних постанов, а тому суд позбавлений правових підстав і можливостей надати їм у цій справі оцінку та встановити їхню відповідність критерієм правомірності.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 47 КАС України, встановлено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тобто формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Поряд з цим, ч. 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Поміж тим, у даному випадку суд не може вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, позаяк фактично за власною ініціативою розгляне вимоги, які не були заявлені позивачкою (тобто, новий позов), і з тих підстав, які не зазначалися нею у позові.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, в межах заявлених позовних вимог, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають. Відповідно і підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови в частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на це рішення суду відповідно до ч.6 ст. 287 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 02 квітня 2020 року.
Суддя Гудима Н.С.