Справа № 991/2321/20
Провадження № 1-кс/991/2370/20
01 квітня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за заявою № 3841/06 від 06.03.2020,
16.03.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальні правопорушення за заявою № 3841/06 від 06.03.2020.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.03.2020 скаргу було призначену до розгляду.
У своїй скарзі ОСОБА_3 зазначає, що 06.03.2020 ним було подано на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 заяву вих. № 3841/06 про вчинені кримінальні правопорушення начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованною злочинністю Центрального управління СБУ ОСОБА_5 , передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України. У цій заяві, на думку заявника, містились всі необхідні дані для внесення відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ, однак у порушення вимог чинного законодавства станом на 16.03.2020 його у жодний спосіб так і не було повідомлено про внесення до ЄРДР відомостей із його заяви.
З огляду на чіткий обов'язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, заявник звертається з проханням зобов'язати керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 внести до ЄРДР відомості його заяви за вих. № 3841/06 від 06.03.2020.
ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у скарзі, та просив суд задовольнити її.
Представник НАБУ надав письмові пояснення, просив відмовити у задоволенні скарги та розглянути скаргу без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України судовий розгляд скарги проведено за відсутності представника НАБУ.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги. Такий висновок грунтується на такому.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Під час розгляду скарги встановлено, що у заяві вих. № 3841/06 від 06.03.2020 ОСОБА_3 повідомив, що 17.02.2020 в приймальній СБУ старшим слідчим ОСОБА_6 було складено протокол прийняття від нього заяви про вчинення проти нього як президента громадської організації злочину. Протокол було зареєстровано під вх. № В-252-СГ. 29.02.2020 ОСОБА_3 отримав лист за вих. № В-252-СГ/38 від заступника начальника ГСУ СБУ ОСОБА_7 , яким йому було відмовлено у внесені відомостей до ЄРДР. Заявник вважає, що по вині заступника начальника ГСУ СБУ ОСОБА_7 та керівника його життя як громадського діяча піддається явній загрозі з боку злочинного угрупування. На думку заявника, вищенаведене дає підстави вважати, що в діях начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ ОСОБА_5 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
У листі № 111-256/11237 від 23.03.2020 представник НАБУ повідомив, що до НАБУ надійшла заява ОСОБА_3 № 3841/06 від 06.03.2020 з приводу можливих протиправних дій та бездіяльності посадових осіб СБУ, у якій не було наведено достатніх об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального корупційного правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ. Листом № 111-225/10015 від 12.03.2020 заяву ОСОБА_3 № 3841/06 скеровано для розгляду відповідно до компетенції до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, про що заявника було повідомлено.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 с. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв'язку.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У ч. 5 ст. 216 КПК України зазначено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 1) злочин вчинено визначеним законом суб'єктом; 2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
З наведеного вбачається, що слідчий та прокурор, відповідно до вимог діючого законодавства, уповноважені вносити до ЄРДР лише відомості про злочин. Безпідставне кримінальне переслідування є втручанням у діяльність посадових осіб та може розцінюватись як тиск на них під час здійснення їх службової діяльності.
Проаналізувавши інформацію, яка міститься у заяві ОСОБА_3 № 3841/06 від 06.03.2020 та доводи скарги, слідчий суддя не може встановити наявність конкретних даних, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_5 . Так, заявник вбачає ознаки злочину у діях ОСОБА_5 , який за його версією є начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ, у зв'язку з відмовою вносити відомості в ЄРДР, які містяться у його заяві вх. № В-252-СГ від 17.02.2020. ОСОБА_3 вказує, що його заява була прийнята старшим слідчим ОСОБА_6 , після чого він отримав листа про відмову від заступника начальника ГСУ СБУ ОСОБА_8 . Водночас заявник злочинними вважає саме дії ОСОБА_5 . Так, як процесуальне рішення щодо розгляду заяви ОСОБА_9 не приймалось безпосередньо ОСОБА_5 , відомості у заяві, які б об'єктивно вказували на злочинність його дій, відсутні.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 не було надано та зазначено будь-яких відомостей, які б свідчили про конкретні факти вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_5 , у слідчого судді відсутні підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 214, 303- 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за заявою № 3841/06 від 06.03.2020.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1