Номер провадження 22-ц/821/674/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/7938/19 Категорія: на ухвалу Скляренко В. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
02 квітня 2020 року Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-дповідач)
Суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Черкаська міська рада;
третя особа - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_4 -адвокат Чорноіваненко Д.О.
розглянувши у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Чорноіваненко Дениса Олександровича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді Скляренко В.М. у залі № 3 Придніпровського районного суду м. Черкаси 19.02.2020 року о 14 год. 45 хв., у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -
02.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.10.2019 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
19.02.2020 року до канцелярії суду представником позивача - адвокатом Чорноіваненком Д.О. подано клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку зі смертю позивача - до визначення правонаступника позивача, до якого долучено копію про смерть ОСОБА_1 .
У судовому засіданні представник відповідача - Черкаської міської ради Чернявський А.Л. просив суд закрити провадження у справі, оскільки вказані правовідносини не допускають правонаступництва. Представник третіх осіб - ОСОБА_10 підтримав клопотання представника відповідача ОСОБА_5 та просив закрити провадження у даній справі.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_4 - адвокат Чорноіваненко Денис Олександрович оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, яка надійшла до суду та зареєстрована 04.03. 2020 року. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Скаржник акцентує увагу на тому, що предметом даного спору є визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 15.06.1994 року, що посвідчує право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 . Отже, оскаржується правовстановлюючий документ на житло, який є підставою для виникнення права власності, що, на думку скаржника, який вважає, що спір у даній справі, є спором про право власності, тобто є майновим спором. Таким чином, ОСОБА_1 оскаржувала право власності ОСОБА_6 , а тому скаржник вважає, що спірні правовідносини носять майновий характер, так як порушені права позивача є майновими, а отже не є такими, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Представник ОСОБА_4 - адвокат Чорноіваненко Денис Олександрович просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.02.2020 року у справі № 711/7938/19 та повернути справу на новий розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
25 березня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Черкаської міської ради - А.Л. Чернявського.
В обґрунтування відзиву А.Л . Чернявський зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, тому за таких обставин скарга не підлягає задоволенню. Представник скаржника звертає увагу на те, що право на приватизацію державного житлового фонду є похідним від права користування відповідним об'єктом державного житлового фонду. Оскільки чинним ЖК УРСР не передбачено спадкування права користування державним житловим фондом, суд першої інстанції зробив правильний висновок про неможливість процесуального правонаступництва у даній справі внаслідок смерті позивача - ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, та зважаючи на конкретні обставини у справі, приймаючи до уваги, що оскаржується процесуальна ухвала суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що правовідносини не допускають правонаступництва, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що за наявних обставин справи, доказів, які містяться у справі, не має потреби у проведенні судового засідання з участю сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи та перевірки доводів сторін, оскільки даних у справі є достатньо для вирішення вказаного питання колегією суддів апеляційного суду без проведення розгляду справи у судовому засіданні з участю сторін. Тому колегія суддів апеляційного суду за вказаних обставин вважає за необхідне розглядати справу без проведення судового засідання з участю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі відповідає вимогам закону.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть, а правовідносини у справі не допускають правонаступництва, а тому прийшов до висновку про задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вважає, що суд першої інстанції, приймаючи до уваги смерть позивача під час розгляду справи про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, керуючись вимогами закону, дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі, судом першої інстанції дотримано вимоги чинного законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали, е порушено вимог процесуального права, виходячи з наступного.
Згідно ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом 02.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Черкаської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.10.2019 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
04.11.2019 року до суду надійшло клопотання про залучення до розгляду даної справи в якості третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які вказують, що є дітьми померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина, а у спадкове майно також входить і квартира по АДРЕСА_2 , єдиним власником якої згідно свідоцтва про право власності на житло був їх померлий батько ОСОБА_6 .
Клопотання про залучення третіх осіб було задоволено судом, що вбачається із даних протоколу судового засідання від 25.11. 2019 року ( а. с. 53) .
Ухвалою суду першої інстанції від 25 листопада 2019 року також було задоволено клопотання про витребування належним чином завіреної копії спадкової справ, заведеної після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно даних копії свідоцтва про смерть від 18 лютого 2020 року, Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з чим представником позивача - адвокатом Чорноіваненком Д.О. було подано клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - закрито, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню, так як правовідносини у даній справі не допускають правонаступництва.
При цьому, суд вказав, що оскільки позивач ОСОБА_1 померла, то представництво адвоката Чорноіваненка Д.О. припинилося у зв'язку із її смертю, отже подане ним клопотання про зупинення провадження у справі не розглядається судом.
Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Виходячи зі змісту процесуального законодавства, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки право попередника, і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Процесуальне правонаступництво між позивачем та його спадкоємцями у порядку ст. 55 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність позивача не припинилася.
Тобто, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, вважає за важливе відзначити, що підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для правонаступника.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже, процесуальне правонаступництво тісно повязане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після відкриття провадження по даній справі, коли судом розглядалась по суті дана справа, призначались судові засідання.
Згідно даних довідки приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. від 03.03.2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованою за адресою : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , є спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, з вище зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_4 є спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , але вона має право лише на спадкове майно матері, належне їй на праві власності і не має права щодо інших прав померлої матері, які належали їй за життя, в тому числі і житлових прав щодо проживання та користування житлом, яке пов'язано із місцем реєстрації особи та належності до членів сім'ї власника житла.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я ;
4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Правовідносини, з приводу яких виник спір у цій справі, стосуються визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 15.06.1994 року, що посвідчує право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись із даним позовом до суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 15.06.1994 року № НОМЕР_3, виданого на ім'я її померлого чоловіка ОСОБА_6 , посилалась, що вважає свої права порушеними, оскільки на час приватизації квартири вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_6 та була членом його сім'ї , тому на її думку, також має право на частку у даній квартирі, яка була приватизована лише на її померлого чоловіка, який отримав свідоцтво про право власності на квартиру. Тому позивач в обґрунтування позовних вимог посилалась, що ОСОБА_6 згідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 15.06.1994 року одноособово отримав в порядку приватизації право приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 у позові вказувала, що померлий ОСОБА_6 приватизував зазначену вище квартиру під час перебування у шлюбі з нею, чим вважає і було порушено її право на приватизацію житла.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, що діяла на момент видачі свідоцтва про право власності на житло від 15.06.1994 року № НОМЕР_3, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну власність або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Таким чином, право на приватизацію державного житлового фонду є похідним від права користування відповідним об'єктом державного житлового фонду.
Разом тим, слід зазначити, що чинним законодавством, ЖК України не передбачено спадкування права користування державним житловим фондом, тому права скаржника не є порушеними, оскільки вона не позбавлена можливості успадкувати все належне її матері майно на праві власності, в тому числі і частку у квартирі після смерті чоловіка матері, оскільки позивач подала заяву про спадкування майна після смерті ОСОБА_6 , але бути правонаступником в даній справі у скаржника не має правових підстав, оскільки суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про неможливість процесуального правонаступництва у даній справі внаслідок смерті позивача ОСОБА_1 . Отже , дочка позивача, яка оскаржує дану ухвалу суду, не довела, що судом порушено її право, оскільки вона не є правонаступником в даних правовідносинах щодо права на приватизацію житла та визнання з цих підстав свідоцтва про право власності недійсним.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи саме матеріальних прав попередника.
Однак, із матеріалів справи вбачається, та як зазначалося вище, що позивач ОСОБА_1 оскаржувала свідоцтво про право власності на майно, яким вона в свою чергу не володіла і не набула прав за життя у передбаченому законодавством порядку.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки суд першої інстанції відповідно до вимог закону мав всі правові підстави для закриття провадження у справі, саме з огляду на неможливість залучення правонаступників у даних правовідносинах, тому суд і постановив ухвалу про закриття провадження у даній справі.
У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи, досліджені судом докази та норми матеріального та процесуального права, що регулюють вказані правовідносини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не підлягають задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини у даній справі не допускають правонаступництва, а тому прийшов до вірного висновку про закриття провадження у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, та скасування ухвали суду першої інстанції за вказаних доводів апеляційної скарги.
Апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення вимог апеляційної скарги та вважає, що слід залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Чорноіваненка Дениса Олександровича - залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у порядку та за умов визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко