Справа № 758/15064/18
Категорія 26
11 березня 2020 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Товченко К.М., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сіренка Юрія Євгеновича , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк», про визнання кредитором та зобов'язання внести до 4 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів, -
У листопаді 2018 року до суду звернулася ОСОБА_3 (надалі за текстом - позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» (надалі за текстом - відповідач), про визнання кредитором ПАТ «Діамантбанк» та зобов'язання внести до 4 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідно до статуту ТОВ «Універсалсервіс Плюс» вона є засновником та кінцевим бенефіціарним власником вказаного товариства. Рішенням установчих зборів від 20.04.2017 року було вирішено виплатити позивачу дивіденди в розмірі 550 000 гривень. Вказані дивіденди позивач не отримала, оскільки банк, на рахунку якого перебували кошти товариства, було віднесено до категорії неплатоспроможних і всі операції зупинені.
27.07.2017 року позивач звернулася із заявою про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог щодо залишків на рахунках кредиторської заборгованості на загальну суму 550 000 гривень та включити її до реєстру вимог кредиторів, однак їй було відмовлено з посиланням на те, що у банку відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим, позивач звернулася до суду за захистом своїх майнових прав.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.11.2018 року відкрито провадження по справі, призначено судове засідання, встановлено строк для подання відзиву.
Відповідач надав відзив, у якому заперечив проти вимог, вважаючи їх необгрунтованими, оскільки позивач не є клієнтом, кредитором або вкладником ПАТ «Діамантбанк». Боржником по відношенню до позивача є саме ТОВ «Універсалсервіс Плюс», а не банк. Також, товариство не позбавлене можливості здійснити виплату дивідендів позивачу з будь-якого іншого рахунку, відкритого в іншому банку.
Крім того, відповідач зазначив, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/12665/17 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії. Предметом вказаного позову було зобов'язання визнати позивача кредитором ПАТ «Діамантбанк» і включити її до реєстру акцептованих вимог кредиторів з аналогічних підстав.
Представник позивача надала відповідь на відзив, у якому зазначила, що позов, який розглядався в адміністративному порядку, містив вимоги про визнання бездіяльності незаконною та про зобов'язання внести до реєстру акцептованих вимог без визначення черги. Натомість, предметом даного позову є вимоги про внесення позивача до четвертої черги акцептованих вимог кредиторів, що, на думку позивача, робить предмети позовів різними. Крім того, представник позивача зазначив, що позивач була клієнтом банку, оскільки мала рахунок, відкритий у ПАТ «Діамантабанк», а відступлення права вимоги до банку відбулося не у зв'язку з викупом цього права позивачем, а у зв'язку з неможливістю товариства перерахувати ці кошти позивачу з вини банку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач є засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалсервіс Плюс», що підтверджується статутом товариства (а.с.12-19).
Протоколом № 4 загальних зборів учасників ТОВ «Універсалсервіс Плюс» від 20.04.2017 року ухвалено рішення про розподіл прибутку товариства та виплату дивідендів позивачу в розмірі 550 000 гривень (а.с. 21).
Відповідно до договору банківського рахунку від 03.08.2016 року № 16-08-03-002140 ТОВ «Універсалсервіс Плюс» має відкритий рахунок в ПАТ «Діамантбанк», за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 та зобов'язався приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту та виконувати його розпорядження про їх перерахування і видачу (а.с. 22-23).
27.07.2017 року позивач надіслала відповідачу заяву про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог. У заяві позивач просить визнати її кредитором ПАТ «Діамантбанк» та включити до реєстру вимог кредиторів вимогу в розмірі 550 000 гривень (а.с. 27).
Листом відповідача від 13.09.2017 року позивачу відмовлено у визнанні її кредитором у зв'язку з тим, що клієнтом банку і власником грошових коштів, розміщених на відповідних рахунках, є безпосередньо товариство «Універсалсервіс Плюс», а сама позивач не є вкладником банку(а.с. 29).
25.01.2018 року позивач і ТОВ «Універсалсервіс Плюс» уклали договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор (ТОВ «Універсалсервіс Плюс») відступає новому кредитору (позивачу) право вимоги за договором банківського рахунку № 16-08-03-002140 від 03.08.2016 року, укладеного між ТОВ «Універсалсервіс Плюс» і ПАТ «Діамантбанк» (а.с. 34-35).
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Частиною 2 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).
Порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затверджено Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 року № 3711 (далі за текстом - Положення).
Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ Положення визначення суми вимог кожного кредитора відбувається у такому порядку: 1) відповідальний структурний підрозділ Фонду або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр вимог кредиторів на підставі поданих кредиторами заяв, первинних документів, що є в розпорядженні банку, та відповідно до даних балансу банку, до якого включає: вимоги кредиторів у національній валюті в розмірі, який існував на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги кредиторів, заявлені в іноземній валюті, включаються до реєстру вимог кредиторів у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на дату початку процедури ліквідації; 2) у разі якщо в наданій письмовій заяві кредитором не визначено обсяг (суму) кредиторських вимог до банку, такий обсяг (сума) визначається відповідальним структурним підрозділом Фонду або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на підставі первинних документів та залишків на рахунках такого кредитора на дату початку процедури ліквідації банку. При цьому для визначення вимог такого кредитора не враховуються його вимоги у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами; 3) з метою підтвердження обсягу (суми) кредиторських вимог кредитором також можуть надаватись копії правочинів (у тому числі договорів) або копії первинних документів (підписані сторонами акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові документи тощо), які є підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора фактичними даними; 4) у разі якщо заявлені кредитором кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними, що є в розпорядженні банку, банк може додатково запросити у заявника кредиторських вимог копії первинних документів, що можуть бути підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора. У разі відмови заявника кредиторських вимог від надання копій первинних документів, які можуть бути підставою підтвердження кредиторських вимог, такі вимоги відхиляються, про що письмово повідомляється заявник кредиторських вимог.
Частина 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює черговість задоволення вимог до банку. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.
Підпунктом 8 пункту 1 Розділу VII Положення передбачено, що у разі зміни кредитора на підставі договору уступки права вимоги боргу зміни вносяться до реєстру акцептованих вимог кредиторів виключно в межах черги, до якої було включено вимогу, яку уступлено, та у сумі, що не перевищує суму (залишок суми) вимог, яку акцептовано первинному кредитору.
Відтак, підстави для внесення вимог позивача до 4 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів та визнання позивача кредитором ПАТ «Діамантбанк» відсутні.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 19, 77, 81-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк», про визнання кредитором та зобов'язання внести до 4 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів - відмовити;
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДіамантБанк» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, Контрактова площа,
б. 10-А; код ЄДРПОУ 23362711);
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя В.В. Гребенюк