Рівненський апеляційний суд
Іменем України
02 квітня 2020 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянула в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 14 лютого 2020 року, ?
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 14 лютого 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вказана ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим ОСОБА_5 .
З матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Рівненському районному суді перебуває кримінальне провадження №12018180180001253 від 01 жовтня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду. Зазначає, що прокурор не навів наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може ухилятись від органів досудового розслідування та суду, вплинути на свідків чи іншим чином перешкодити кримінальному провадженню. Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати.
На розгляд справи прокурора ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився.
До апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від прокурора ОСОБА_6 , в якому він просить розглядати справу у його відсутності, ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону Украини "Про виконання рішень і застосування практики Європейского суду з прав людини", тримання під вартою не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи в скоєнні злочину, є умовою sine qua non (обов'язковою, неодмінною умовою) законності продовження терміну ув'язнення під варту і відповідає реальним вимогам громадського інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, має більшу вагу, ніж право на повагу свободи особи (§ § 73, 74 рішення ЕСПЛ від 08.06.2006 року у справі "Корчуганова проти Росії", § § 66, 67 рішень ЕСПЛ від 07.04.2005 у справі "Рохлина проти Росії", § § 73, 74 рішення ЕСПЛ від 01.06.2008 у справі "Мамедова проти Росії", § 79 рішень ЕСПЛ від 10.02.2011 року по справі "Харченка проти України", § 40-42 рішення ЕСПЛ від 02.03.2006 року у справі "Долгова проти Росії").
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
Під час апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 просив ухвалу слідчого судді скасувати та обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби. Зазначив, що він раніше судимий, востаннє у 2016 році за ч.4 ст. 296 КК України та був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
У письмовому запереченні на апеляційну скаргу прокурор ОСОБА_6 вказав, що при прийняті даного рішення, судом першої інстанції враховано особу обвинуваченого. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, який є тяжким злочином і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком 8 років. ОСОБА_5 неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів. Крім того, судом враховано, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , вчинене під час іспитового строку. Наголошує на тому, що обвинувачений може здійснити незаконний вплив на свідка у справі, оскільки він є його знайомим. Також, ОСОБА_5 може переховуватися від суду та залишити місце проживання, оскільки веде антигромадський спосіб життя.
Судом першої інстанції враховано відомості про особу обвинуваченого та відсутність стримуючих факторів, а саме те, що ОСОБА_5 не одружений, ніде не навчається, не похилого віку, тяжкими хворобами не хворіє, не працює, тобто не має законного джерела доходів. За наведеного, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який на думку колегії суддів буде достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 .
Доказів на спростування висновків суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 14 лютого 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3