02 квітня 2020 року
м. Рівне
Справа № 562/1208/19
Провадження № 22-ц/4815/275/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструк С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Тхоревський С.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Бущанська сільська рада Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року, ухваленого в складі судді Кушніра О.Г., повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2019 року, у справі №562/1208/19
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Бущанської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Вказує, що строк на прийняття спадщини пропустила з поважних причин, оскільки перебувала за кордоном. Інший спадкоємець її рідний брат ОСОБА_2 прийняв спадщину, оскільки рішенням суду у 2017 році йому встановлено додатковий строк для прийняття спадщини.
З урахуванням викладеного, просила суд визначити додатковий строк, для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Бущанської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведена скаржником причина пропуску шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини є не поважною.
В апеляційній скарзі на судове рішення, позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висноку, що її перебування за кордоном у період 2005-2006 роках є поважною причиною пропуску строку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Позивач про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена, однак про причини неявки в судове засідання суд не повідомила. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам відповідає.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.
Спадкоємець першої черги ОСОБА_2 після смерті батька прийняв спадщину на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року, якому 21 лютого 2017 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), що стверджується матеріалами спадкової справи №15/2017 року.
Заяви інших спадкоємців про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у спадковій справі відсутні.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Змістом статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Убачається, що підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач вказує на своє перебування в Італії у період 2005-2006 роки.
Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.
Позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до консула консульської установи України в Італії або до нотаріуса на території України. Доказів, які б свідчили про перешкоду подання такої заяви, позивачем не надано, а також не надано достовірних доказів перебування за кордоном у 2005-2006 роках.
Крім того, судом встановлено, що позивач під час перебування в Україні з 2013 року із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті батька не зверталась, а також наявність поважних причин неподання нотаріусу такої заяви не довела.
Таким чином, суд дійшов висновку правильного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що вона, з незалежних від неї обставин, не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця і що її тривале перебування за кордоном об'єктивно перешкоджало поданню такої заяви, в тому числі після повернення до України у 2013 році.
Крім того, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 02 квітня 2020 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.