02 квітня 2020 року
м. Рівне
Справа № 569/17584/19
Провадження № 22-ц/4815/284/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Боймиструка С.В.,Шимківа С.С.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року, ухваленого в складі судді Панас О.В., повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2019 року, у справі №569/17584/19
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Позов мотивований тим, що після ухвалення судового рішення Рівненського міського суду від 19 серпня 2013 року в справі № 569/13514/13-ц, станом на момент пред'явлення позову, в нього відбулися суттєві зміни в сімейному житті, а саме 08 вересня 2013 року він уклав шлюб із ОСОБА_3 , від якого народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у нього значно погіршився стан здоров'я, оскільки під час проходження військової служби у Збройних Силах України, отримав вогнепальні та осколкові поранення, з'явились проблеми з серцем, опорно-руховим апаратом внаслідок чого він змушений постійно проходити лікування.
Просив суд про задоволення позову.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 , задоволено .
Змінено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Рівне, на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з моменту набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття. У зв'язку з задоволенням позову про зміну розміру аліментів, припинено з моменту набрання рішенням законної сили подальше примусове виконання рішення Рівненського міського суду від 19.08.2013 року у справі № 569/13514/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини у частині стягнення аліментів на утримання дитини. В разі наявності заборгованості за вказаним рішенням суду у частині стягнення аліментів, проводити стягнення нарахованої заборгованості по аліментах до повного виконання.
Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував що ні матеріальне становище, ні стан здоров'я позивача не змінився,тому підстав для зменшення розміру аліментів немає. Вказує, що поза увагою суду залишено той факт, що на утриманні відповідача перебуває двоє неповнолітніх дітей, а її матеріальний стан є низьким. Крім того, судом не враховано стан здоров'я дитини, яка потребує постійного лікування, однак позивач жодного разу не відшкодовував вартість лікування доньки.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було між ними розірвано.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 яка проживає разом з відповідачем.
Вказані обставини сторонами не заперечувались.
Рішенням Рівненського міського суду від 19 серпня 2013 року в справі № 569/13514/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно починаючи з 9 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на обстеження та лікування дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 50 відсотків від вартості лікування та обстеження дитини після їх фактичного понесення постійно до досягнення дитиною повноліття.
08 вересня 2013 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_3 про що складено відповідний актовий запис №1283.
Від другого шлюбу, у позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_4 .
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положення частини 1статті 192 СК України передбачають, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану,погіршення або поліпшення стану здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (абзаци перший та другий частини другоїст.182 СК України).
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Ураховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Отже, зміна сімейного становища батька, стан його здоров'я може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, враховуючи сімейний та матеріальний стан позивача, його стан здоров'я після отриманих травм, а також здоров'я доньки та матеріальне становище відповідача, суд першої інстанції дійшов законного висновку, що розмір аліментів, визначених за рішенням суду у відповідності до статті 192 Сімейного кодексу України підлягає зменшенню з 1/3 частини до 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, що матеріальне становище позивача не змінилося, а навпаки поліпшилось, виходячи із довідки про його заробітну плату, оскільки саме по собі народження іншої дитини є зміною сімейного та матеріального стану позивача та необхідності її утримання.
Крім того, будь-яких належних та достатніх доказів погіршення стану здоров'я дитини чи погіршення матеріального стану відповідача матеріали справи не містять.
Обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів, які належно оцінені в сукупності судом першої інстанції.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2019 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 02 квітня 2020 року.
Головуючий :
Судді :