Справа № 546/277/19 Номер провадження 22-ц/814/886/20Головуючий у 1-й інстанції Лизенко І. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
23 березня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Бутенко С.Б.
Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк»
на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року у складі судді Попова М.С.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В березні 2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 23.05.2013 року та наявність заборгованості, яка виникла станом на 06.02.2019 року у сумі 13 678,76 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 852,48 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 3 242,43 грн., заборгованості за пенею за прострочене зобов'язання - 6806,29 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1 650 грн., штрафу (фіксованої частини) - 500 грн., штрафу (процентної складової) - 627,56 грн., просив про стягнення даної суми заборгованості із покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат - 1921 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору від 23 травня 2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась вищевказана заборгованість.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов та уклали кредитний договір у належній формі, а відсутність підпису позичальника в Умовах та Правилах і Тарифах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, також не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, оскільки відповідач прийняв пропозицію банку на запропонованих умовах та поставив свій підпис в заяві позичальника, чим засвідчив, що він ознайомлений з вказаними документами та погодився з умовами кредитування.
Зазначає, що розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, у цілковитій відповідності відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу.
Дії відповідача з кредитними коштами свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, а розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості.
Вказує, що відповідач, як споживач кредитних послуг не може визнаватися слабшою стороною в частині зобов'язань, з повернення отриманого кредиту та сплати процентів обрахованих, як мінімум, за ставкою НБУ в силу Закону.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 23 травня 2013 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку своїм підписом відповідач підтвердив, що ця Заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
На підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору та його умов позивачем надано суду копію вказаної Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» від 23.05.2013 року, яка підписана сторонами; копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс - архів, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Проте, зазначені документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування, зокрема, неустойки (штрафу, пені), строків повернення кредиту, оскільки не містять підпису позичальника, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що наданий позивачем, визначені пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, в тому числі: пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено строк дії договору (12 місяців з моменту підписання з пролонгацією), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному порядку і розмірі, а, отже, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
У анкеті-заяві від 23.05.2013 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру процентів та відповідальності сторін за порушення зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що міститься в матеріалах справи, які не відповідають вимогам статті 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та статті 634 ЦК України щодо форми договору приєднання, не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 23 травня 2013 року шляхом підписання анкети-заяви.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, що ухвалена у подібних правовідносинах.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як вбачається з виписки про рух коштів, сума фактично отриманих кредитних коштів становить 852,48 грн., що відповідачем по справі не спростовано, отже, саме ця сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.
За таких обставин, оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні неповернутої відповідачем суми кредитних коштів у розмірі 852,48 грн. підлягає скасуванню на підставі пунктів 3, 4 частини першої, частини другої статті 376 ЦПК України з постановленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
В частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту - 3242,43 грн., пені за прострочене зобов'язання в розмірі 6806,29, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1650 грн. та штрафів (фіксована частина) 500 грн., (процентна складова) 627,56 грн. вимоги АТ КБ «ПриватБанк», як вірно зазначив суд першої інстанції, є безпідставними, наданими по справі доказами не підтверджуються і до задоволення не підлягають.
За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України , ухвалюючи нове рішення в частині позовних вимог апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення фактично отриманої суми кредитних коштів скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 травня 2013 року в розмірі 852,48 грн.
В іншій частині рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 299,19 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С.Б. Бутенко
Судді: О.І. Обідіна
О.В. Прядкіна