Справа № 761/29784/19
Провадження № 2-а/761/33/2020
06 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Бєляєвій О.К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 7 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Майстренка Романа Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент патрульної поліції управління патрульної поліції у м. Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
У липні 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку адміністративного судочинства подано позов ОСОБА_1 до інспектора 7 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Майстренка Романа Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент патрульної поліції управління патрульної поліції у м. Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Вказана позовна заява, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Піхур О.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 15-16).
На підставі розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 01-08-247 від 14 січня 2020 року, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Саадулаєва А.І.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.01.2020 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Саадулаєва А.І. (а.с. 38-39).
Позивач у позовній заяві просить:
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1351079 від 21 липня 2019 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Майстренком Романом Володимировичем відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122 ч.2 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Свої вимоги мотивує тим, що 21.07.2019 року його притягнуто до відповідальності за те, що він, керуючи автомобілем та ставши учасником ДТП не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та не встановив знак аварійної зупинки, чим порушив п. 9.9.е ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Вважає, що п. 9.9.е ПДР передбачає ввімкнення світлової сигналізації у разі сконання ДТП, у той час, як за обставинами справи позивач не є винуватцем ДТП, оскільки ДТП сталося не з його вони. Вважає вказану постанову безпідставною, незаконною, винесеною передчасно, без дослідження наявних в матеріалах справи доказів та такою, що підлягає скасування.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору пояснень не надала.
В судовому засіданні позивач пояснив, що оскільки саме позивач, очікуючи на зелений сигнал світлофора, почув потужний удар в задню частину його транспортного засобу. Після цього відразу ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та вийшов з автомобіля. Впевнившись про те, що відбулась ДТП, зателефонував на номер «102» та зафіксував на свій мобільний телефон місце пригоди, зробивши фото та відео зйомку транспортних засобів. Його провина, якщо вона мала місце, повинна бути доведена всесторонньо і повно, а тому, просить скасувати вищевказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи рекомендованим листом, причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Як вбачається з постанови від 21.07.2019 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1351079, 21.07.2019 р. о 16 год. 40 хв. в м. Києві, по вул. Грекова, 12, керуючи транспортним засобом та ставши учасником ДТП не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та не встановив знак аварійної зупинки, чим порушив п. 9.9.е ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с. 10).
Законність та обґрунтованість вказаної постанови та дій відповідача щодо винесення цієї постанови є предметом спору в цій справі.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч.2 ст. 122 КУпАП передбачає порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до пункту 9.9. ПДР, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у наступних випадках: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі; б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар; в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами; г) на механічному транспортному засобі, що буксирується; ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком "Діти", що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки; д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі; е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Увімкнення аварійної сигналізації, відповідно до пункту 9.1. (г), є попереджувальним сигналом.
Відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами установлена нормами частини 2 статті 122 КУпАП, однак вона поширюється лише на ті порушення, що були вчинені на початку руху чи зміни його напрямку. Інші порушення правил користування попереджувальними сигналами слід кваліфікувати як адміністративне правопорушення, передбачене статтею 125 КУпАП.
Увімкнення аварійної світлової сигналізації не пов'язане з попередженням інших учасників дорожнього руху про початок або зміну напрямку руху. Тому порушення правил користування аварійною світловою сигналізацією слід кваліфікувати як адміністративний проступок, передбачений статтею 125 КУпАП «Інші порушення правил дорожнього руху».
Згідно з ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами частин 2 та 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283 КУпАП.
Між тим, суд зазначає, що обов'язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №15 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення покладається саме на відповідача.
Так, факт вчинення позивачем правопорушення - порушення вимог п. 9.9.е ПДР, зафіксоване лише в постанові від 21.07.2019 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1351079 (а.с. 10). Інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідачем суду не подано.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення інспектором не були з'ясовані вказані обставини, а також не надано суду будь-яких доказів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, не з'ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП та не спростовано позицію позивача, а також судом не отримано доказів, які б свідчили про правомірність винесення рішення відповідачем.
Тому суд дійшов висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є безпідставним, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1351079 від 21 липня 2019 року підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги про закриття провадження у справі, суд звертає увагу на наступне.
Обставини, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення визначені у ст. 247 КУпАП, відповідно до п.1 ч.1 якої, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний.
Тому, у зв'язку з скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1351079 від 21 липня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП слід закрити.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 92 Конституції України, ст. 122, 247, 251, 258, 280, 283, 284 КУпАП, ст.ст. 229, 241-246, 250 КАС України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1351079 від 21 липня 2019 року, винесену інспектором 7 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Майстренком Романом Володимировичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: