Справа № 755/2798/20
"12" березня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, працюючу фізичною особою-підприємцем, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
встановила:
згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 186715 від 15 лютого 2020 року ОСОБА_1 17 січня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки щодо свого малолітнього сина ОСОБА_2 , що призвело до порушення останнім дисципліни та поведінки у школі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП не визнала та зазначила, що дійсно поведінка її сина у школі викликає багато запитань, з приводу яких у неї з сином відбуваються часто розмови, які на даний час не дають належного результату. Крім того, вона вважає, що шкільний психолог не проводить належних заходів щодо її сина, у зв'язку із чим вона відмовилась з ним співпрацювати. Поведінку сина вважає неналежною, однак від себе вживає всіх заходів для його достойного виховання. Також вважає постійні скарги адміністрації школи на її сина намаганнями вигнати його зі школи.
В судовому засідання допитано ОСОБА_2 , який пояснив, що деколи погано веде себе в школі, але однокласники також його ображають. Він не починає першим конфлікт. Мама завжди приходить до школи, коли її викликають та проводить з ним виховні бесіди. Щодо Повідомлення характеристики, то багато фактів вчителі перекрутили для того, щоб вигнати його зі школи.
Суддя, дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійшла такого висновку.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Про вчинення адміністративного правопорушення, як це передбачено ст. 254 КУпАП, уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, який повинен бути складений у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: ГР № 186715 від 15 лютого 2020 року, ОСОБА_1 17 січня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки, по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2 , що призвело до порушення останнім дисципліни та поведінки у школі.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України. Так, батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (формальний склад).
У той же час у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГР № 186715 від 15 лютого 2020 рокузазначено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 , що призвело до порушення ним дисципліни та поведінки у школі.
Ухилятись - це намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось; уникати.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків передбачає систематичне невиконання обов'язку турбуватись про дітей, в чому воно б не виражалось.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, що ОСОБА_1 виконувала батьківські обов'язки, проте неналежним чином, що може свідчити про інший спосіб виконання, а ніж традиційно передбачений.
Слід зазначити, що вимогами ч. 1 ст. 184 КУпАП не передбачена відповідальність за неналежне виконання, а передбачена відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов'язків, тобто відповідальність передбачається за таку поведінку, яка свідчить, практично, про невиконання батьками, або особами, які їх замінюють, зазначених обов'язків.
У рішенні по справі «Karelin v. Russia» no. 926/08 ECHR від 20 вересня 2016 року зауважено, що з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, є недопустимим уточнення у судовому рішенні фабули правопорушення, усунення певних розбіжностей та неточностей, які мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такий підхід становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції у частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.
За таких умов особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки має захищатися від обвинувачення, яке фактично судом підтримується.
Наведене доводить, що саме з протоколу про адміністративне правопорушення суддя має встановити сукупність достатніх даних, які дозволяють зробити обґрунтований, коректний висновок про ухилення батьків, або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Однак, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в матеріалах долучених до нього не вдається за можливе встановити той факт, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання її батьківських обов'язків, зокрема, щодо виховання її сина ОСОБА_2 .
Крім того, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про освіту» батьки здобувачів освіти зобов'язані: виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров'я, здоров'я оточуючих і довкілля; сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу; дбати про фізичне і психічне здоров'я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя; формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема, правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України; дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності); сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування); виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов'язані, зокрема: сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров'я; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам. Відволікання педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників від виконання професійних обов'язків не допускається, крім випадків, передбачених законодавством. Особи, винні в порушенні цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.
Також слід зазначити, що неналежна поведінка неповнолітнім ОСОБА_2 встановлена лише під час перебування останнього у закладі освіти, що і підтверджується матеріалами долученими до протоколу про адміністративне правопорушення, де певні обов'язки по вихованню здобувачів освіти покладаються і на педагогічних працівників.
Жодних підтверджень неналежної поведінки ОСОБА_2 поза навчальним закладом до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») no. 16437/04 ECHR 14 лютого 2008 року у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 184, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суддя
постановила:
провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбаченеч. 1 ст. 184 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: В.Б. Левко