Справа № 755/16603/19
Провадження №2-а/755/117/20
"02" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарі - Кравченко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, адміністративну справу за позовом громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
Позивач, громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом в якому просить: скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області ПН МКМ 000222 від 17 вересня 2019 року про накладення адміністративного стягнення на громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що прибув на територію України маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у країні походження, а також у зв'язку із різким погіршенням безпечності перебування та ситуації загальнопоширеного насильства і систематичного порушення прав людини в Ісламській Республіці Афганістан. 17 вересня 2019 року позивач звернувся до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. В протиріччя вимогам діючого законодавства, його не прийняли в цей день, але повідомили про необхідність отримати протокол про адміністративне правопорушення у підрозділі ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області за адресою вул. Петропавлівська, 11. 17 вересня 2019 року він звернувся за вказаною адресою, пояснивши працівникам міграційної служби, що він є біженцем і бажає звернутися в Україні за статусом біженця, тому прийшов добровільно, щоб щодо нього склали протокол. В цей же день йому на підпис було надано певні документи, сутність яких він не розумів, оскільки українською мовою не володіє, перекладача забезпечено не було. 23 вересня 2019 року позивач отримав правову допомогу та 11 жовтня 2019 року на поштову адресу адвоката надійшли копії документів щодо позивача в тому числі рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення. Протокол складено без участі перекладача та захисника та за ст. 201 КУпАП, що не відповідає фактичним обставинам. При цьому, позивач перебуває в Україні саме з наміром отримати притулок чи бути визнаним біженцем.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справа призначена до судового розгляду на 21 лютого 2020 року на 10:00 годину. Відповідачу роз'яснено право подати письмовий відзив на позовну заяву з докази, якими вони обґрунтовуються не пізніше дати розгляду справи.
Судовий розгляд справи 21 лютого 2020 року відкладено на 11 березня 2020 року у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи.
В судовому засіданні 11 березня 2020 року представник позивача - адвокат Бутенко С.Ю. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Зазначила, що 17 вересня 2019 року позивач подав до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту. 29 жовтня 2019 року позивачу була надана довідка про звернення за захистом в України, термін якої було продовжено до 28 травня 2020 року. Для подання вказаних документів, просила оголосити в судовому засіданні перерву.
В подальшому в судове засідання 02 квітня 2020 року уповноважений представник позивача не з'явилась, подала до суду письмові докази та клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, суд про причини не явки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Таким чином, суд вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
17 вересня 2019 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Білик А.С. складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №000225 відповідно до якого 17 вересня 2019 року о 14:45 за адресою: м. Київ вул. Петропавлівська, 11 виявлено громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме, проживав без документів на право проживання в Україні, за що передбачена відповідальність відповідно до ст. 201 КУпАП.
Постановою заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Підручного Степана Івановича від 17 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 201 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 гривень. З вказаної постанови вбачається, що 17 вересня 2019 року о 14:45 за адресою: м. Київ вул. Петропавлівська, 11 виявлено громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме, проживав без документів на право проживання в Україні.
В той же час, відповідальність за ст. 201 КУпАП України, настає у разі вчинення дії по незаконному вилученню посадовими особами паспортів у громадян або прийняття паспортів у заставу.
З наведеного вбачається, що фактичні обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення, а саме: порушення правил перебування іноземців на території України - проживання без документів на право проживання в Україні, не відповідає диспозиції статті, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
За наведених обставин, постанова заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Підручного Степана Івановича від 17 вересня 2019 року не може бути визнана правомірною та підлягає скасуванню, а провадження за справою про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За змістом ст.ст. 9, 33 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 248 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
За змістом ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Відповідно до пп. 9 п. 4 Положення, ДМС відповідно до покладених на неї завдань: приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.
При цьому, за фактичними обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення, відповідальність позивача мала б наставати за ч.1 ст. 203 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно ст. 3 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.
Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначений ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», відповідно до якого, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов'язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця.
Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.
За змістом статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №3773-VI), іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно пункту 3 статті 3 Закон України №3773-VI довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
Відповідно до пункту 2.5 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року №649, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 року за №1146/19884, у разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні.
Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги.
Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є: копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2019 року позивачу була видана довідка про звернення за захистом в України, термін якої було продовжено до 28 травня 2020 року.
Згідно статі 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Пустовіт Олексія Олександровича, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242-246, 250, 286, 288, 295, 297 КАС України, ст.ст. 7, 9, 33, 203, 245, 248, 251, 252, 268, 274, 278-280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, суд, -
Позов громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, 02152, вул. Березняківська, буд. 4-а, м. Київ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Підручного Степана Івановича від 17 вересня 2019 року, серії ПН МКМ №000222, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 201 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: