Номер провадження 2/754/3520/20 Справа №754/18223/19
Іменем України
02 квітня 2020 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів.
Позивачка посилалась на те, що з відповідачем з 21.06.2013 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яких він матеріальну допомогу в добровільному порядку не надає. Вважає, що стягнення з відповідача в розмірі 4000грн на старшого сина та 3000грн на молодшу дитину не буде порушувати прав та інтересів ні дітей, ні відповідача. Крім того зазначила, що відповідач покинув її та дітей і перестав виконувати належне утримання. На теперішній час позивачка знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, постійного джерела доходів не має, вважає, що відповідач повинен утримати її до досягнення дитиною трьох років, тому просить суд стягнути з відповідача на її утримання в твердій грошовій формі у розмірі 2500грн. У зв'язку з викладеним просить задовольнити позов повністю.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 21.12.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
В судове засідання 30.03.2020 позивачка не з'явилась, надала суду заяву про слухання справи у їх відсутності, позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представник адвокат - Воронов Є.Є. в судові засідання не з'являлися, про дату, час та місце розгляду справи своєчасно сповіщені у встановленому законом порядку, а саме судовою повісткою, направленою рекомендованим листом за адресою зазначеною в позовній заяві та договорі про надання правової допомоги. Судом була взята до уваги заява адвоката - Воронова Є.Є. про перенос судового засідання, оголошена перерва, однак відповідач та його представник повторно не з'явилися в судове засідання, будь-яких заяв та відзиву від відповідача або його представника до суду не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За згодою позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України, передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.06.2013, що підтверджується Свідоцтв про шлюб, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис №724.
Згідно із Свідоцтв про народження: Серія НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис №3550; Серія НОМЕР_2 , виданого Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві, актовий запис №4726, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти проживає разом з матір'ю, яка не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. Відповідач ОСОБА_2 не цікавиться вихованням дітей та їх утриманням, не надає матеріальну допомогу на утримання дітей для забезпечення гідних умов життя та розвитку.
Позивачка одна несе витрати по утриманню дітей, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб дітей, а саме: матеріальних витрат на оздоровлення, відпочинок, витрат на забезпечення життєдіяльності.
Відповідач ОСОБА_2 довідку про доходи суду не надав, однак в матеріалах міститься копія прикордонного паспорту останнього, з якого вбачається, що ОСОБА_2 має можливість перетинати кордон України неодноразово за рік.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Так, відповідно до статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї. Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Згідно із частин 2, 3 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З огляду на те, що відповідач відомості про офіційний дохід не надав, але як батько зобов'язаний утримувати дітей, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
До того ж, у відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто як відповідач так і позивач повинні утримувати своїх дітей.
Згідно із ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Крім того, за змістом ч. 1, 2 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Частинами 2 - 4 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дружини та те, що з відповідача здійснюються будь-які стягнення за виконавчими документами.
Статтею 80 СК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Отже, аналізуючи викладене вище та те, що відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву та доказів про неможливість сплачувати аліменти у розмірі зазначених позивачем у позовних вимогах, і беручи до уваги положення статей 84, 182 Сімейного кодексу України, прожитковий мінімум передбачений Законом України «Про Державний бюджет України» та обставини справи, суд приходить до висновку, що задля забезпечення гармонійного розвитку дітей необхідно стягнути з відповідача аліменти на старшу дитину у розмірі 4000грн, а на молодшу 3000грн до їх повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та на утримання матері до досягнення молодшою дитиною трьох років у розмірі 2500грн.
Таким чином, аналізуючи зазначене вище і те, що позивачем були надані суду докази підтвердження потреб в матеріальній допомозі на утримання дітей та себе, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 768,40грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.
Керуючись Конвенцією про права дитини, статтями 75, 80, 84, 180, 182-184 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4000грн, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 3000грн, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 по догляду за дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним трьохрічного віку в розмірі 2500грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, щомісячно, починаючи з 20 грудня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40рн.
Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2020, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя В.В. Бабко