Справа № 718/178/20
Головуючий у 1-й інстанції: Масюк Л.О.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
01 квітня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу УПП в Чернівецькій області ДПП на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції поліцейської першої роти першого батальйону УПП в Чернівецькій області Заремби Варвари Василівни, за участю третьої особи УПП в Чернівецькій області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сержанта поліції поліцейської першої роти першого батальйону УПП в Чернівецькій області Заремби В.В., за участю третьої особи УПП в Чернівецькій області ДПП, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1987347 від 17.01.2020, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді 425 грн. штрафу.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2020 року позов задоволено частково:
-визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1987347 від 17.01.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено обов'язок водія мати при собі страховий поліс, а положеннями ст.32 Закону України "Про Національну поліцію" надають право працівникам поліції, вимагати такі документи. При цьому скаржник послався на постанову Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17.
На переконання відповідача, спірна постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства та містить належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 17.01.2020 сержантом поліції поліцейської першої роти першого батальйону УПП в Чернівецькій області Зарембою В.В. винесено постанову серії ЕАК №1987347 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач оскаржив її в судовому порядку.
Приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказані в спірній постанові місце вчинення правопорушення не збігається з місцем її складання, у зв'язку з чим виникають об'єктивні сумніви щодо правомірності дій поліції. Також суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність вказаної постанови, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено без врахування пояснень позивача.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить зі слідуючого.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
П.2 ч.1 ст.32 Закон України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу, які містять і те, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі статтею 53 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За правилами п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За приписами п. 1.1 ПДР України, Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, у пп. "ґ" п.2.1 ПДР України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (редакція від 27.03.2019).
Відповідно до пункту 2.3 "в" ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
П.2.4 "а" ПДР України унормовано, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
За змістом частини 1 статті 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"),-тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 222 КУпАП унормовано, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі і про порушення дорожнього руху, за ст.126 КУпАП.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого зокрема ч.1 ст.126 КУпАП.
Ст.7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У статті 9 КУпАП дано визначення, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП унормовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови про адміністративне правопорушення зазначено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зазначені вище норми закону, дають підстави для висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 17 січня 2020 року біля 12год. 19 хв. ОСОБА_1 на 318 км а/д М19 керував транспортним засобом "FORD TRANSIT MLI 18895" у якого під час руху була наявна технічна несправність, а саме не горіла ліва фара. При цьому, після зупинки транспортного засобу водій не пред'явив поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.1 "ґ" ПДР України.
В той же час, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, що законодавцем визначено чіткий перелік випадків, коли інспектор поліції уповноважений вимагати, а водій зобов'язаний пред'явити страховий поліс. Одним із таких випадків є підстава вважати працівником поліції, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Між тим, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано жодних доказів причин зупинки автомобіля. Позивач також зазначив, що працівник поліції взагалі його не зупиняв, оскільки автомобіль був припаркований біля АЗС.
В свою чергу, відповідачем в якості доказу надано суду відеозапис на диску DVD-R.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Отже, інформація з відеокамери може оцінюватися як доказ в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Так, з оглянутих колегією суддів матеріалів відеозйомки слідує, що відеозапис не суцільний, а складається з фрагментів. При цьому, на жодному з фрагментів не зафіксовано зупинки транспортного засобу, а також, що у транспортного засобу "FORD TRANSIT MLI 18895" наявна технічна несправність зовнішнього світлового приладу-лівої фари.
Однак, з одного із фрагментів відеозйомки вбачається, що ОСОБА_1 пред'явлено працівникам поліції страховий поліс, строк дії якого закінчився.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відеозапис, наданий Управлінням патрульної поліції є достатнім та належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Стосовно доводів позивача про те, що він не зобов'язаний був пред'являти на вимогу поліцейського страховий поліс, оскільки зупинка транспортного засобу не була зумовлена порушення правил ПДР, то колегія суддів звертає увагу, що положеннями статті 53 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
Отже, позивачем не виконано вимоги вищенаведеного законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі 465/6677/16-а та від 13.03. 2020 у справі №161/11159/16-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Разом з тим, у разі надання відповідачем доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, останній має спростовувати ці доводи.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 грудня 2019 року у справі №1540/4811/18.
Отже, зважаючи на те, що відповідачем надано суду належні та допустимі докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126, а позивачем ці докази не спростовано, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Колегія суддів звертає увагу, що під час апеляційного розгляду справи знайшли підтвердження висновки суду першої інстанції в части що у постанові ЕАК №1987347 від 17.01.2020 виявлено недоліки, а саме-місце вчинення правопорушення вказане в останній, не співпадає з місцем винесення постанови. Однак наявність самих лише процедурних порушень при винесенні оскаржуваної постанови, на думку колегії суддів, не спростовує того факту, що позивач керував транспортним засобом без страхового полісу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неправильно встановив фактичні обставини справи та не надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слід скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу УПП в Чернівецькій області ДПП задовольнити повністю.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції поліцейської першої роти першого батальйону УПП в Чернівецькій області Заремби Варвари Василівни, за участю третьої особи УПП в Чернівецькій області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.