Справа № 127/33775/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Клапоущак С.Ю.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
02 квітня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора поліції 3-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Чеченіна Віталія Станіславовича про скасування постанови серії ЕАК №1822452 від 04.12.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до інспектора поліції 3-го батальйону 2-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Чеченіна Віталія Станіславовича про скасування постанови серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року позов задоволено. Постанову серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень скасовано. Провадження в справі закрито.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем надано достатньо доказів недотримання позивачем вимог ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не в повній мірі надана оцінка обставинам справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕАК №1822452 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 04 грудня 2019 року о 10.26 год. в Дніпропетровській області, Новомосковському районі, на автодорозі М-29, 159 км, керуючи транспортним засобом марки «Mersedes Benz ML 350», номерний знак НОМЕР_1 , при вимушеній зупинці працівниками поліції ОСОБА_1 не ввімкнув аварійно-світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 425 гривень.
Звертаючись до суду з позовом про скасування постанови серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року, позивач зазначив, що під час безпідставної зупинки співробітниками поліції, він не керував транспортним засобом «Mersedes Benz ML 350», номерний знак НОМЕР_1 , як зазначено в оскаржуваній постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, він керував транспортним засобом марки «DAF», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «KOGEL», номерний знак НОМЕР_3 .
Позивач вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням норм ст. 283 КУпАП, оскільки він не порушував правил дорожнього руху.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідач не надав суду жодних доказів, які підтверджують порушення позивачем правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху України Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України) передбачено, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суд першої інстанції правильно вказав, що жодних доказів щодо факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідач суду першої інстанції не надав.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.
Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, колегія суддів зауважує про процесуальний обов'язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано не було.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на відеозапис фіксації вчиненого позивачем правопорушення. Водночас, з даного відеозапису факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП не відображено, а лише зафіксовано фотознімок транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_2 , а не марки «Mersedes Benz ML 350», номерний знак НОМЕР_1 , який зазначений в оскаржуваній постанові.
Таким чином, суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про достатність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1822452 від 04 грудня 2019 року про накладення на позивача за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.