02.04.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2031/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020, ухвалене суддею Смірновим О.Г., повний текст якого складений 27.01.2020 у справі № 908/2031/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1", м. Запоріжжя
про стягнення 150 239,78 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1" про стягнення 150 239,78 грн, з яких: основна заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015 в сумі 95250,00 грн., пеня в сумі 16560,45 грн., інфляційні втрати в сумі 15316,20 грн., три відсотки річних в сумі 4063,13 грн. та штраф в сумі 19050,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов"язань за договором поворотної фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015 в частині повного та своєчасного повернення наданих позивачем грошових коштів.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 року у справі №908/2031/19 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт" заборгованість в сумі 95250 грн. 00 коп., пеню в сумі 16560 грн. 45 коп., три відсотка річних в сумі 4063 грн. 13 коп., інфляційні витрати в сумі 10571 грн. 05 коп., штраф в сумі 19050 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2182 грн. 42 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1" про стягнення інфляційних витрат в сумі 4745,15 грн. відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема не дослідження судом питання укладення договору про надання юридичних послуг з пов"язаною з позивачем юридичною установою, просить рішення в цій частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зауважує, що позовну заяву склав та підписав від імені позивача Москаленко Д.Ф., який є адвокатом, тобто володіє професійними навичками та знаннями щодо представництва в судах; крім того, Москаленко Д.Ф. безпосередньо брав участь у судових засіданнях, в якості представника позивача. Відтак, на думку апелянта, укладення договору з адвокатським об"єднанням на надання юридичних послуг щодо представництва в суді по нескладній справі про стягнення заборгованості обумовлено виключно бажанням позивача стягнути додаткові кошти з відповідача.
Також зауважує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що керівник позивача Москаленко Д.Ф. уклав договір про надання юридичних послуг з Адвокатським об"єднанням "Діалог", бенефіціарним власником (тобто, кінцевим вигодонабувачем) якого є Москаленко Д.Ф. Таким чином. Апелянт зауважує, що договір про надання юридичних послуг укладено з пов"язаною з позивачем юридичною установою та виключно з метою стягнення додаткових коштів з відповідача.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт", м. Запоріжжя, у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, зазначає про відповідність рішення господарського суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу законним та обґрунтованим, постановленим при повному та всебічному дослідженні обставин справи. Зауважує, що, по-перше, наявність у директора ТОВ "Запорожснабпромконтакт" свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не позбавляє підприємства права звернутися за професійною правничою допомогою до адвокатського об'єднання; також зазначене не зобов'язує директора підприємства особисто представляти його інтереси у суді. По-друге, правову допомогу позивачу надавав адвокат Загорський Д.Д. на підставі ордеру ЗП № 095932 від 31.07.2019, виданого Адвокатським об'єднанням "Діалог" на підставі договору про надання правової допомоги № 3107/19 від 31.07.2019; адвокат Загорський Д.Д. був присутній в судових засіданнях 13.11.2019, 28.11.2019 та 09.01.2020, а також склав заперечення на заяву про зупинення провадження у справі. Окрім того, Адвокатським об'єднанням "Діалог" було надано ТОВ "Запорожснабпромконтакт" професійну правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви та збирання доказів, у тому числі, у вигляді отримання у банку засвідчених уповноваженим працівником платіжних доручень.
Також зазначає, що факт надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг) адвокатським об'єднанням підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, що були надані суду першої інстанції: копією договору з додатковою угодою, актом приймання-передачі послуг, платіжним дорученням про оплату вартості наданих послуг. В той же час, скаржник (відповідач) будь-яких заперечень проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції не надав, у апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування, пояснення причин неподання відповідних заперечень разом з доказами у Господарському суді Запорізької області.
Вказує, що наявність факту перебування директора позивача одночасно одним із засновників АО "Діалог" будь-яким чином не може ставити під сумнів вартість та обсяг наданих юридичних послуг. Звертає увагу, що ТОВ "Запорожснабпромконтакт" та АО "Діалог" є окремими юридичними особами, що мають різних керівників, незалежно здійснюють господарську діяльність у різних сферах, а розмір винагороди за надані юридичні послуги спрямований на виплату заробітної плати адвокатам, що її надавали.
Позивач зауважує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 гривень, задоволений судом першої інстанції, зважаючи на обсяг наданої професійної правничої допомоги (кількість судових засідань, кількість складених процесуальних документів та наданих доказів) є більше ніж помірним.
Вказаний відзив на апеляційну скаргу надійшов до суду апеляційної інстанції 25.03.2020, при цьому позивач зауважив, що, на його думку, строк вчинення певної процесуальної дії ним не пропущений, з огляду на те, що апеляційної скарги від відповідача він не отримав, як і ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження; про факт подання апеляційної скарги йому стало відомо 19.03.2020, а з її змістом він зміг ознайомитись 24.03.2020.
Крім того, в якості доказу направлення відзиву на апеляційну скаргу позивачем надані скріншоти його електронної пошти стосовно направлення відзиву апелянту на електронні адреси, зазначені ним у апеляційній скарзі (відповідача та його представника).
Колегія суддів вказаний відзив на апеляційну скаргу не бере до уваги, як поданий з порушенням строку встановленого судом для вчинення певної процесуальної дії, з огляду на наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження позивача - ТОВ "Запорожснабпромконтакт" є: 69095, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, будинок 3. Вказану адресу зазначив і позивач у позовній заяві; інших даних стосовно місцезнаходження позивача матеріали цієї справи не містять.
В якості додатку до апеляційної скарги відповідачем надані докази направлення копії скарги позивачу за вищевказаною адресою: опис вкладення у цінний лист від 17.02.2020 та поштову накладну № 6900209322415.
Згідно даних АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення, вказане відправлення прийняте до пересилання 17.02.2020, на наступний день було у точці видачі, 21.02.2020 не вручене під час доставки з "інших причин" та 03.03.2020 направлено за зворотною адресою.
Таким чином, відповідачем виконано імперативні приписи процесуального законодавства щодо направлення апеляційної скарги іншій стороні та подання разом зі скаргою відповідних доказів.
Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 рекомендованою кореспонденцією направлено обом сторонам у справі.
Рекомендоване повідомлення з ухвалою суду (номер штрихкодового ідентифікатору № 4900080111121), направлене на вищевказану адресу позивача у цій справі, повернулось до суду з формулюванням "отримувач відсутній".
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, слід констатувати, що судом також виконані вимоги процесуального законодавства щодо направлення ухвали про відкриття апеляційного провадження позивачу і така ухвала йому вручена 04.03.2020 (згідно штампу відділення поштового зв"язку на конверті в день проставлення відмітки про відсутність адресата за місцезнаходженням).
Отже, з урахуванням встановлення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали, то вказаний строк сплив 16.03.2020 (оскільки 14.03.2020 - субота, вихідний день).
За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З клопотанням про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не звертався.
Крім того, слід зауважити, що позивачем не дотримані вимоги стосовно подання разом з відзивом на апеляційну скаргу доказів його направлення іншій стороні.
Так, нормами ч.4 ст.263 ГПК України передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
За приписами п.п.17.1, 17.3 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі; розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.
Відзив на апеляційну скаргу (відзив) є заявою по суті справи, перелік яких регламентований у ч.2 ст.161 ГПК України та відповідно до ч.1 цієї статті при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до приписів частини 3 статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, підтвердженням надання послуг поштового зв'язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
При цьому слід зазначити, що АТ "Укрпошта", як стратегічно важливий об"єкт інфраструктури, не припинило своєї роботи під час дії карантину в Україні, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (зі змінами) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року.
Будь-яких доказів направлення відзиву на апеляційну скаргу засобами поштового зв"язку до відзиву не надано. Натомість, пославшись на епідеміологічний стан в Україні, позивач примірник даного відзиву направив апелянту електронною поштою (з доданням в якості доказів відправки скріншотів з електронної поштової скриньки), при цьому зазначивши, що чинна редакція Господарського процесуального кодексу України не містить вимог щодо направлення процесуальних документів виключно у паперовому вигляді.
Колегія суддів зазначає, що, дійсно, нормами ст. 6 ГПК України регламентовано, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За приписами частин 5, 6 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Згідно частини 8 статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Отже, враховуючи положення цієї статті процесуальним законодавством передбачений обмін документами між сторонами і судом не тільки у паперовому вигляді, а й в електронному.
Однією з особливостей такого обміну документами є реєстрація учасника провадження в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (створення Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси тощо). Детальні особливості такого обміну документами між учасниками мають бути врегульовані Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, яке на даний час не затверджено.
За приписами абзацу другого п.п.17.15 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
1 березня 2019 року, в газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 01.03.2019) опубліковано повідомлення про відкликання Державною судовою адміністрацією України оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01.12.2018) щодо створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. В повідомленні йдеться про те, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), Державна судова адміністрація України відкликає оголошення опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01.12.2018).
Водночас зазначається, що про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи буде повідомлено додатково, а здійснення тестового режиму експлуатації ЄСІТС продовжується у складі наступних підсистем (модулів):
- Єдиний контакт-центр судової влади України;
- Єдина підсистема управління фінансово-господарськими процесами;
- Офіційна електронна адреса (Електронний кабінет);
- Офіційний веб-портал "Судова влада України";
- Єдиний державний реєстр судових рішень;
- Електронний суд;
- Автоматизований розподіл;
- Судова статистика.
Таким чином, після публікації цього оголошення зміни, передбачені Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", пов'язані з початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), не набувають чинності.
Повідомлялось також, що в судах продовжуватиметься тестова експлуатація вказаних підсистем та модулів ЄСІТС, підключення до яких буде здійснюватися поступово, згідно з окремими наказами ДСА України. Зокрема, тестування підсистеми "Електронний суд" у всіх місцевих та апеляційних судах вже здійснюється відповідно до наказу ДСА України від 22 грудня 2018 року № 628.
Отже, на даний час в тестовому режимі працює підсистема "Електронний суд", при реєстрації Електронного кабінету в якій (реєстрації офіційної електронної адреси), учасник провадження має можливість подати відповідні процесуальні документи до суду в електронному вигляді.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, зокрема відповідно до заяви представника позивача - адвоката Загорського Д.Д. від 23.03.2020 про вступ у справі як представника, поданої через систему "Електронний суд", останній зареєстрований в цій системі.
Втім, аналогічної заяви від апелянта матеріали цієї справи не містять; порядок обміну документами саме між сторонами, а не стороною і судом, в цій системі на даний час не визначений.
Згідно скріншотів сторінки електронної пошти позивача, останній направив відзив на зазначені в апеляційній скарзі електронні адреси (відповідача та його представника), а не на офіційну електрону адресу в ЄСІТС та не з допомогою підсистеми "Електронний суд".
Таким чином, подані позивачем докази направлення апеляційної скарги відповідачу на звичайну електронну адресу (скріншоти сторінок) колегія суддів відхиляє, як такі, що не передбачені процесуальними нормами та, відповідно, зазначає, що належних та допустимих доказів направлення відзиву на апеляційну скаргу відповідачу позивачем до такого відзиву не надано.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Антонік С.Г) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань, додаткових доказів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
03.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт", далі Сторона 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1", далі Сторона 2, був укладений договір поворотної фінансової допомоги № 03/09 ((далі Договір) а.с.19).
Відповідно до п. 1.1. - 1.5. Договору на умовах, визначених у даному договорі Сторона 1 надає поворотну фінансову допомогу Стороні 2 в орієнтовному загальному розмірі до 100 000,00 (сто тисяч грн. 00 коп.), а Сторона 2 зобов'язується повернути суму допомоги в строк, визначений у даному договорі. Поворотна фінансова допомога надається у безпроцентному порядку. Крайній строк повернення суми допомоги - 03 березня 2018 року. Сума конкретної допомоги буде визначатися виходячи з господарських потреб Сторони 2. Сторона 2 використовує поворотну фінансову допомогу на господарські потреби підприємства.
Згідно із п.п. 2.1.1. п. 2.1. Договору Сторона 1 зобов'язана перераховувати Стороні 2 суму поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок Сторони 2 впродовж строку дії даного Договору до досягнення суми заборгованості Сторони 2 перед Стороною1 - 100 000,00 (сто тисяч грн. 00 коп.).
Згідно п.п.2.2.1 п.2.2 договору Сторона 1 має право у випадку прострочення Стороною 2 строків повернення суми допомоги вимагати виплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також сплати штрафу в розмірі 20% від суми боргу.
Умовами п.п. 2.3.1. п. 2.3. Договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язана повернути суму допомоги в строк до 03 березня 2018 року.
Згідно із п. 4.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 03 березня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.
На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу фінансову допомогу в загальній сумі 117450,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, оригінали яких містяться в матеріалах справи (а.с. 12 - 18), а саме:
- платіжним дорученням № 309 від 03.09.2015 на суму 43000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 988 від 26.10.2015 на суму 20000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 989 від 02.11.2015 на суму 8000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 1000 від 24.11.2015 на суму 16000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 1007 від 14.12.2015 на суму 3200,00 грн.;
- платіжним дорученням № 1019 від 21.01.2016 на суму 7150,00 грн.;
- платіжним дорученням № 1024 від 01.02.2016 на суму 20100,00 грн.
Відповідач частково повернув фінансову допомогу за Договором на загальну суму 22200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 83-87), а саме:
- 05.07.2016 в сумі 5200,00 грн.;
- 11.07.2016 в сумі 3000,00 грн.;
- 25.07.2016 в сумі 5000,00 грн.;
- 25.11.2016 в сумі 5000,00 грн.;
- 28.04.2017 в сумі 4000,00 грн.
Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість в сумі 95250,00 грн.
Несплата вказаної заборгованості і стала підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Крім суми заборгованості за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 16560,45 грн. за загальний період з 06.03.2018 по 06.09.2018 згідно наданого розрахунку та штраф в розмірі 20% в сумі 19050,00 грн., які передбачені сторонами у п.п. 2.2.1. п. 2.2. Договору.
Також, з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 06.03.2018 по 06.08.2019 в сумі 4063,13 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2018 по червень 2019 в сумі 15316,20 грн.
Крім зазначеного, в судовому засіданні 09.01.2020 представник позивача повідомив суду про те, що докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу будуть надані пізніше, що зазначено в протоколі судового засідання.
20.01.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить включити до судових витрат у справі № 908/2031/19 стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведення позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги в частині повернення такої допомоги в сумі та строках, передбачених договором, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 95 250 грн, строк оплати якої настав.
Також суд визнав арифметично правильним розрахунок пені за загальний період з 06.03.2018 по 06.09.2018 в сумі 16 560,45 грн та 19050,00 грн штрафу, нарахованих відповідно до п.п.2.2.1 договору, внаслідок чого задовольнив ці позовні вимоги.
Крім того, суд визнав арифметично правильним розрахунок трьох відсотків річних за загальний період 06.03.2018 по 06.08.2019 в сумі 4063,13 грн., тому ці вимоги також задовольнив.
Втім, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2018 по червень 2019 в сумі 15316,20 грн, суд дійшов висновку про його помилковість, з урахуванням невірного індексу інфляції за червень 2019, зокрема позивач вказав у розрахунку значення індексу 100,5 замість 99,5.
Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що за період з березня 2018 по червень 2019 року від боргу в сумі 95250,00 грн. інфляційні втрати складають 10571,05 грн., які і підлягають задоволенню; в решті цих позовних вимог, а саме - в сумі 4745,15 грн слід відмовити.
Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн., то, з урахуванням наданих позивачем доказів понесення вказаних витрат, приписів ч.5 ст.129 ГПК України, з огляду на обставини справи, невеликий обсяг доказів по ній, нетривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є не співрозмірними та достатньо завищеними, в зв"язку з чим визнав необхідним розподілити ці витрати, з присудженням до стягнення з відповідача 6000 грн.
Саме незгода апелянта з рішенням суду в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу і є предметом апеляційного оскарження. Тому за приписами частини 1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу з наступних мотивів.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
Також Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги № 3107/19 від 31.07.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Діалог" (Адвокатське об'єднання). До вказаного договору між Клієнтом та Адвокатським об'єднанням були підписані додаткова угода № 1 від 31.07.2019 та додаткова угода № 2 від 10.10.2019.
Відповідно до п. 1.1., 2.1. (п.п. 2.1.2, 2.1.3.) договору № 3107/19 від 31.07.2019 Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокатське об'єднання, на підставі звернення Клієнта, за його попереднім замовленням, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги:
- приймає участь в підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються Клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов'язання;
- представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
Додатковою угодою № 2 від 10.10.2019 до договору № 3107/19 від 31.07.2019 визначено, що вартість послуг Адвокатського об'єднання щодо надання професійної правової допомоги у справі про стягнення суми заборгованості за договором № 03/09 від 03.09.2015 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ТОВ "Запорожснабпромконтакт" та ТОВ "Механічний завод № 1" складає: складання позовної заяви - 2000,00 грн., збирання доказів - 2000,00 грн., складання інших процесуальних документів - 1000,00 грн./документ, представництво у Господарському суді Запорізької області - 5000,00 грн.
Згідно із п. п. 4.1., 4.2., 4.4. договору № 3107/19 від 31.07.2019 за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надається або надсилається Клієнту Адвокатським об'єднанням факсимільним зв'язком або поштою. На вимогу Клієнта, Адвокатське об'єднання може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.
Також до вказаного договору позивач надав підписаний з Адвокатським об'єднанням акт виконаних робіт про надання юридичних та консультаційних послуг № ОУ-0000003 від 13.01.2020, в якому зазначено, що Адвокатське об'єднання надало Клієнту правову допомогу у вигляді: складання позовної заяви у господарській справі № 908/2031/19, збирання доказів у господарській справі № 908/2031/19, представництва в суді у господарській справі № 908/2031/19, складання заперечень на заяву про зупинення провадження у справі, загальна вартість послуг складає 10000,00 грн.
Разом з тим, позивач надав рахунок-фактуру № СФ-0000003 від 13.01.2020 на оплату послуг з надання правової допомоги на суму 10 000,00 грн. та в якості підтвердження оплати наданих послуг з правової допомоги позивач надав квитанцію № 0.0.1588321634.1 від 20.01.2020, відповідно до якої позивач оплатив на користь Адвокатського об'єднання "Діалог" 10 000 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 3107/19 від 31.07.2019, акт № ОУ-0000003 від 13.01.2020.
Про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та надання відповідних доказів пізніше, позивач зазначив у судовому засіданні 09.01.2020, що зафіксовано в протоколі судового засідання, а відповідні докази надані суду з клопотанням 20.01.2020 до винесення рішення у справі, що узгоджується з вимогами, викладеними у ч.8 ст.129 ГПК України.
Судом першої інстанції також встановлено, що правову допомогу позивачу надавав адвокат Загорський Д.Д. на підставі ордеру ЗП № 095932 від 31.07.2019, виданого Адвокатським об'єднанням "Діалог" на підставі договору про надання правової допомоги №3107/19 від 31.07.2019. Адвокат Загорський Д.Д. був присутній в судових засіданнях 13.11.2019, 28.11.2019 та 09.01.2020, а також склав заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.
Отже, позивачем належними та допустимими доказами доведено надання йому правничої допомоги Адвокатським об"єднанням "Діалог" та оплату таких послуг в сумі 10000 грн.
В той же час, судом з урахуванням приписів ч.5 ст.129 ГПК України, визначено, що відповідно до предмету позову в даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 95250,00 грн., пеня в сумі 16560,45 грн., штраф в сумі 19050,00 грн., три відсотка річних в сумі 4063,13 грн. та інфляційні витрати в сумі 15316,20 грн., тобто загальна сума позовних вимог становить 150 239, 78 грн., отже, не є значною. Обставини справи свідчать, що справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль; при цьому, розгляд справи не був тривалим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є не співрозмірними та достатньо завищеними, тому обмежив розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до розумного розміру - до 6000 грн.
Вказані дії суду щодо обмеження витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації стороні на користь якої відбулось рішення, відповідають процесуальним нормам, закріпленим ч.5 ст.129 ГПК України, та правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, яка наведена вище. Тому підстави для скасування рішення в оскаржуваній частині - відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що керівник позивача - Москаленко Д.Ф., який є адвокатом, тобто володіє професійними навичками та знаннями щодо представництва в судах; крім того, Москаленко Д.Ф. безпосередньо брав участь у судових засіданнях, в якості представника позивача, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки визначення виду представництва та особи представника у справі є виключно правом сторони (юридичної особи) та регламентовано статтями 56, 58 ГПК України. Вказане право не може бути нівельоване за будь-якими ознаками. При ц ьому в порядку самопредставництва керівник позивача був присутнім лише у одному із п"яти (першому) судовому засіданні - 06.11.2019, в інших засіданнях представництво позивача здійснювалось згідно укладеного ним договору на надання правничої допомоги.
При цьому доводи скарги про те, що договір позивачем укладено з пов"язаною юридичною установою, оскільки керівник позивача є бенефіціарним власником Адвокатського об"єднання "Діалог" також не приймаються судом апеляційної інстанції:
- в силу приписів ст.204 ЦК України, за якою договір на надання правничої допомоги (правочин) є дійсним доки його недійсність не встановлена в судовому порядку або якщо його недійсність прямо не встановлена законом;
- в силу приписів статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка визначає поняття гонорар, оскільки правничу допомогу у цій справі позивачу надавало адвокатське об"єднання, зокрема адвокат Загорський Д.Д., тому і оплата вказаних послуг (гонорар) буде розподілена тим особам, що надавали правову допомогу.
При цьому слід зауважити, що факт участі директора позивача у створенні іншої юридичної особи (засновництво) нарівні з іншими учасниками (загальна кількість п"ять) не може ставити під сумнів вартість та обсяг наданих юридичних послуг (професійної правничої допомоги), що доведені належними та допустимими доказами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України, з урахуванням безпідставності доводів викладених у скарзі, в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на те, що судовий збір за оскарження рішення в частині судових витрат не сплачується та відмову у задоволенні апеляційної скарги, що згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України має наслідком покладення таких витрат на заявника, відповідно, суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із апеляційним оскарженням.
Оскільки загальна ціна позову становить 150 239,78 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі № 908/2031/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 року у справі №908/2031/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.04.2020 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін