Справа № 640/7245/19
про відмову у задоволенні заяви про відвід судді
02 квітня 2020 року м. Київ
Суддя-доповідач Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишина О.М., розглянувши заяву про відвід судді Парінова Андрія Борисовича у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 р. позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 р. колегією суддів у складі: головуючого судді - Парінова А.Б., суддів - Земляної А.Г., Собківа Я.М. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
23.03.2020 р. за вх. № 10529 до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» надійшла заява про відвід головуючого судді Парінова А.Б., яка мотивована тим, що суддею під час розгляду справи № 640/7245/19 було допущено порушення вимог процесуального закону, оскільки відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою, яка, на думку заявника, не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а саме: до апеляційної скарги не надано копій доданих до неї документів та доказів, що підтверджують дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції.
Також заявник вказує на порушення суддею приписів ст. 295 КАС України, що полягає у неправомірному, на його думку, поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Таким чином, заявник зазначає, що наведені обставини вказують на упередженість судді Парінова А.Б. та є підставою для відведення його від розгляду даної справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» про відвід судді Парінова А.Б. від участі в у розгляді адміністративної справи № 640/7245/19 визнано необґрунтованою. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» про відвід судді Парінова А.Б. від участі у розгляді адміністративної справи № 640/7245/19 передано для вирішення відповідного питання судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу та буде визначений за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Відповідно до ст. 40 КАС України заяву про відвід передано для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 даного Кодексу.
Відповідно до Витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2020 р. для розгляду заяви про відвід судді визначено суддю Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишину О.М.
Частиною 8 ст. 40 КАС України встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
З урахуванням наведеного вище, заява про відвід судді Парінова А.Б. підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши подану заяву про відвід, оцінивши наявні в справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для вирішення питання відводу, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
Судовий захист є юрисдикційною формою захисту порушених або оспорюваних суб'єктивних прав та інтересів. Сутність такої форми захисту полягає в тому, що особа, яка вважає, що її права та законні інтереси порушені неправомірними діями інших осіб чи органів, звертається за захистом до суду як державного органу, уповноваженого вирішувати спори з метою відновлення порушеного права й припинення такого порушення. Визначальною складовою принципу захисту прав та інтересів є забезпечення гарантій права кожної людини на ефективний судовий захист.
Слід також звернути увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Частиною 1 ст. 36 КАС України визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями процесуальних рішень чи рішень у інших справах, у т.ч. подібних.
Як вбачається з матеріалів справи заява про відвід мотивована тим, що суддею, на думку заявника, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою, яка не відповідає положенням процесуального закону, а саме: пп. 3, 4 ч. 5 ст. 296, пп. 4 ч. ст. 299 КАС України, що свідчить про його упередженість.
Однак, з такими доводами не можна погодитися, оскільки в силу ч. 1 ст. 36 КАС України вказана обставина не може бути підставою для неможливості подальшого розгляду справи суддею, оскільки стосується прийнятих суддею процесуальних рішень.
Слід зазначити, що заявник, у випадку незгоди із прийнятими рішеннями, не позбавлений можливості оскаржити їх в судовому порядку до суду вищої інстанції.
Частиною 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно із ч. ч. 11, 12 цієї статті, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що подана заява про відвід не містить підстав для відводу, що передбачені нормами закону та обґрунтувань щодо підстав її подання, що можуть викликати сумнів у неупередженості судді, а відтак суд вважає за необхідне визнати її безпідставною, необґрунтованою, недоведеною, а отже такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 243, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Парінова Андрія Борисова відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кузьмишина