Справа № 320/3851/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
02 квітня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій щодо відмови у встановленні статуту інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни; зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах, і тому усі громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Крім того, позивач посилається на те, що жодний нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документа про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 13.02.2020 р. за вх. № 5533, у якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач 26.07.1963 р. н., є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та йому встановлено І групу інвалідності.
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 22.01.2016 р. № 6355 захворювання позивача пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 02.07.1986 р. по 06.07.1986 р., працюючи водієм на Автобазі № 1 тресту «Київшляхбуд-1», що підтверджується довідками цього підприємства б/н б/д, від 13.04.2009 № 09-КЧ та № 10-КЧ, подорожніми листами, трудовою книжкою та витягом з наказу про відрядження від 16.07.2019 р. № 04-13/132.
03.07.2019 р. позивач звернувся до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області із заявою, у якій просив встановити йому статус інваліда війни.
Відповідач листом від 03.07.2019 р. № 7/3348 відмовив позивачеві у встановленні статуту інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, посилаючись на те, що за роз'ясненням Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на осіб, які направлялись на виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС органами управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ та організацій. Умови визначення правового статусу та соціального захисту осіб цих категорій визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім формувань Цивільної оборони, в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь працівників, які залучалися від інших міністерств і відомств, їх направляли в райони виконання таких робіт згідно з розпорядженнями керівників цих відомств. На громадян, які були у складі цих формувань, чинність п. 9 ст. 7 Закону не поширюється.
Відповідач зазначив, що залученим до складу формувань Цивільної оборони такий статус установлюється на підставі документів, які мають містити інформацію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи названого формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення осіб до складу названого формування, усі відомості про роботу, як виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки МСЕК про групу інвалідності та причину захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
У листі відповідач також зазначив, що встановлення особі статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ст. 7 Закону можливе за наявності відповідного розпорядчого документа (наказу чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи певного формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення осіб до складу такого формування.
Відповідач повідомив про те, що за наданими позивачем документами управління не може надати статус інваліда війни у зв'язку з відсутністю законних підстав та підтверджуючих документів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551) до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених вказаною нормою є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
У відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Так факт настання інвалідності позивача внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та участь позивача у цій ліквідації жодною з сторін не заперечується та матеріали справи в цій частині розбіжностей не містять, відтак вказані обставини доказуванню на стадії апеляційного провадження не підлягають.
Предметом доказування у даній справі є факт залучення позивача до складу саме формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно підпункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Верховний Суд вже неодноразово висловлював аналогічну правову позицію у постановах, зокрема, від 07.06.2018 р. у справі № 377/797/17, від 21.08.2018 р. у справі № 279/2285/16-а та від 25.09.2018 р. у справі № 806/5085/15.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 02.04.2020 р.)