Справа № 320/4142/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
02 квітня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби; зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що виплата компенсації за додаткову відпустку як альтернатива її використанню чинним законодавством не передбачена, тим більше що позивач не мав права на отримання такої відпустки в умовах особливого періоду. Крім того, відповідач зазначає, що позивач з відповідною заявою під час служби не звертався, що підтверджується виключенням його з особових списків, оскільки війскьвослужбовець до проведення із ним усіх розрахунків з особових списків не виключається.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 21.02.2020 р. за вх. № 6461, у якому позивач підтримує позицію, викладену ним у адміністративному позові, та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 04.07.2012 р.
Позивач проходив військову службу в Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України, де отримував грошове забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 16.05.2017 р. № 327 позивач був звільнений у запас за станом здоров'я та наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 16.06.2017 р. № 112 виключений зі списків особового складу частини.
Позивач 26.06.2019 р. звернувся до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) із заявою щодо видачі довідки про невикористані дні додаткової щорічної відпустки та про нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2017 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, однак відповіді не отримав.
Вказані обставини справи, а також існування спірних відносин в період дії особливого періоду, визнаються сторонами по справі та в розумінні ч. 1 ст. 78 КАС України доказуванню не підлягають.
Надаючи правову оціцнку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У відповідності до п. 12 статті 12 Закону України «Про Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011 передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
При цьому, спеціальним законом не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження військової служби.
Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011 у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону № 3551, пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011, статтею 16-2 Закону № 504.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. (справа № 620/4218/18), яка є обов'язковою для врахування судами адміністративної юрисдикції.
Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 02.04.2020 р.)