про залишення позовної заяви без руху
02 квітня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/1332/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С. В., перевіривши матеріали позовної заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 20.02.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 58921212,-
30.03.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі також - позивач) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі також - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 58921212 від 20.02.2020, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пунктів 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Положеннями статті 287 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Частиною третьою статті 287 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2015 № 17 “Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції” ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу та покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Згідно із статтею 6 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, систему органів примусового виконання рішень становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
За змістом пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 27.12.2019 № 4225/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);
відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;
управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Отже, в даній категорії справ відповідачами можуть бути лише зазначені органи державної виконавчої служби і наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.
У позовній заяві відповідачем зазначено - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про накладення штрафу ВП № 58921212 від 20.02.2020 у розмірі 5100 грн.
З огляду на викладене, позивачу, з урахуванням вимог частини третьої статті 287 КАС України, статті 6 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 27.12.2019 № 4225/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, необхідно визначити належного відповідача, зазначивши в позовній заяві його повне найменування, місцезнаходження, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти.
Згідно з пунктом 11 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В матеріалах позовної заяви відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що є порушенням пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Ціна позову складає 5100,00 грн, отже позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Позивачем судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру в сумі 2102,00 грн не сплачений. У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Підставою для звільнення від сплати судового збору позивач зазначає, що згідно з частиною першою статті 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Відповідно до частини другої статті 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина друга статті 133 КАС України).
Приймаючи рішення про звільнення від оплати судових витрат, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).
Отже, відповідно до частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто, в даному випадку доступ до суду обмежений Законом.
Крім того, підвищення Україною ефективності адміністративного процесу, відповідно до вимог положення підпункту “b” пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і міжнародним валютним фондом) згідно з узятими зобов'язаннями, забезпечується подвоєння доходів від судового збору, що підтверджується змінами до Закону України “Про судовий збір”, які набули чинності від 1 вересня 2015 року.
Зміни до Закону України “Про судовий збір”, які призведуть до зменшення надходження державного бюджету від сплати судового збору, будуть наслідком невиконання Україною узятих на себе зобов'язань перед Міжнародним валютним фондом.
Разом з тим, відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України “Про судовий збір” кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.
Таким чином, стаття 133 КАС України та стаття 8 Закону України “Про судовий збір” визначає можливість, а не обов'язок відстрочення сплати судових витрат або звільнення від їх сплати, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн за наступними реквізитами для сплати судового збору: 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» державного бюджету: Отримувач: УК у м.Сєвєродон./М.СЄВЄРОД./22030101; Рахунок отримувача: UA218999980313141206084012080; Код ЕДРПОУ: 37944909; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Відомча ознака: "84" Окружні адміністративні суди.
Позивачем надана копія оскаржуваної постанови, печатний текст якої виконаний неякісно та не надає можливості в повній мірі визначити текст самої постанови (не можливо прочитати дату винесення постанови та дату її отримання позивачем).
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 20.02.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 58921212 - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 5-ти (п'яти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:
- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, з доказами направлення відповідачу;
- належним чином засвідчену копію постанови від 20.02.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 58921212;
- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу та вважатиметься неподаною.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяС.В. Борзаниця