31 березня 2020 року справа №320/7208/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці Держамитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" з позовом до Київської митниці Держамитслужби, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.10.2019 №125200/2019/110039/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Відповідач позову не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, в обґрунтування чого зазначив, що під час митного оформлення товару позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 04.01.2016 №200-UK, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (надалі - "позивач") і компанією NANO-METRE INDUSTRIAL LIMITED, (Китай), позивачем до Київської митниці ДФС (надалі "відповідач" або "митний орган") 20.11.2019 було подано митну декларацію (надалі МД) № UА 125200/2019/631977, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України (надалі - МК).
При поданні МД позивачем було надано наступні документи: (перелік наведений в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.11.2019 №11А125200/2019/00202):
Пакувальний лист від 09.10.2019 б/н.
Рахунок-фактура(інвойс) від 09.10.2019 №28923.
Коносамент від 15.10.2019 00119100618А.
Автотранспортна накладна від 19.11.2019 №4077/1.
Декларація про походження товару від 09.10.2019 №28923
Банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.11.2019 №476.
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.11.2019 №2112.
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.11.2019 №692.
Прайс-лист виробника товару від 08.09.2019 б/н.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 04.01.2016 №200-ІЖ.
Договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 №06/02-2014.
Копія митної декларації країни відправлення від 10.10.2019 №223120190003456328.
Митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 20.11.2019 №UА 125200/2019/631977.
20.11.2019 від відповідача надійшло повідомлення в якому було зазначено, що декларантом для підтвердження митної вартості не надано всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, а також документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складової митної вартості, а також містять розбіжності: між декларацією країни відправлення від 10.10.2019 №223120190003456328 та інвойсом від 09.10.2019 №28923, а також не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами договору транспортно-експедиційного обслуговування, так як витрати на транспортування не включені у вартість товару, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат.
Не надано заявку, передбачену пунктом 1.2. договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.06.2014 №06/02-2014 та документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599.
Відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг та оплату поставленого товару протягом 30 днів за дати відправлення товару.
Запропоновано додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості (за наявності): - транспортні (перевізні) документи; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару (підготовлені належним чином); - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
21.11.2019 позивачем було додатково надано відповідачу наступні документи щодо підтвердження митної вартості (заява від 21.11.2019 № 20/11):
заявка - договір на транспортно-експедиційні послуги від 10.06.2014№ 06/02-2014;
рахунок-фактура від 09.10.2019 №28623;
довідка про транспортні витрати від 16.11.2019 № 692;
прайс-лист виробника від 08.09.2019 б/н;
банківський платіжний документ від 13.11.2019 №476;
рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.11.2019 №2112;
копія митної декларації відправника та її переклад від 10.10.2019 №223120190003456328:
В заяві були надані пояснення, щодо відсутності можливості надати висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та запропоновано митному органу надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг у відповідності до ч.7 ст. 55 МК України за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій.
Здійснюючі аналіз документів, наданих при митному оформленні товарів, які заявлялись за МД від 20.11.2019 UA 125200/2019/631977, відповідач своїм Рішенням про коригування митної вартості товарів від 21.11.2019 №125000/2019/110039/2 визначив її за шостим (резервним) методом, мотивуючі своє рішення, що до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
Витрати понесені на транспортування, не надано документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у вартість товару, а надано довідку про транспортні витрати, яка не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат;
- заявка на здійснення послуг по доставці товару;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору;
- рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг;
- довідкою про транспортні витрати та рахунком-фактурою від ПП «ТРАНСКАРГО», а вантажною накладною від ТОВ «КІРТРАНС».
Суб'єктивністю прас-листу, який виданий на конкретну дану поставку, що суперечить суті прас-листу.
Наявністю джерела інформації, яким користується митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості - митної декларації від 02.09.2019 UА 5000090/2019/14563 (вартість товару №1 «рукавички робочі бавовняні з обливом» -10.48 дол. США/кг.), - митної декларації від 28.06.2019 UА 500010/2019/16942 (вартість товару №2 «рукавички робочі трикотажні» -10,49 дол. США/кг.).
Не погоджуючись з оспорюваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. № 4495-VІ (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. № 3018-VI (далі - Конвенція).
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
МК України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України з'явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як вбачається ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вбачається ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Як вбачається п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Як вбачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як вбачається ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Так однією з передумов застосування шостого методу оцінки вартості імпортованого товару стало відсутність заявки на здійснення послуг по доставці товарів, однак договором на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, не передбачено паперову форму заявки і тому заявка може бути виконана як шляхом електронного листування, так і за телефоном, наявність письмової заявки на здійснення перевезень, не передбачена діючим законодавством України і є однією з умов договірних відносин між суб'єктами господарювання, на які орган виконавчої влади - митний орган, не має права впливати.
Щодо довідки про транспортні витрати та рахунку-фактури, то як стверджує відповідач (видана ТОВ «ТРАНСКАРГО») то можемо повідомити що у позивача є договірні відносини з приватним підприємством «ТРАНСКАРГО», яким і було надано послуги з транспортно-експедиційного обслуговування імпортованого товару.
По-друге, умовами договору від 10.06.2014 №06/02-2014, не заборонено ПП «ТРАНСКАРГО» здійснювати перевезення вантажу не власним а найнятим автомобільним транспортом.
По-третє, перевезення імпортованого товару по території України, не входить до складу митної вартості.
По-четверте, митним органом зазначено, що в копії декларації країни відправлення №223120190003456328 від 10.10.2019 та її перекладі вказано інший код товару, але не зазначено яке такий код впливає на митну вартість товару, чи повинен митний орган якимось чином реагувати на неправильний код і яким чином. Також не зазначено який саме указаний код, а який має бути. Тобто самому митному органу не відомо, що треба зазначити, а зазначено лише фразу - інший код, що в силу ст.. 53 МК України, в жодному разі не впливає на митну вартість імпортованого товару.
По-п'яте, щодо прайс-листу, який носить нібито суб'єктивний характер і відповідає переліку товарів зазначеному в інвойсі від 35.05.2019, то слід зазначити, що прайс-лист це переклад з англійської мови (англ. рrісе-list, від рrісе - ціна і list-список ) - тип видання.
Згідно ГОСТ 7.60-90, це нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик.
В нормативних документах щодо прас-листів, не обумовлено відсутність, чи обов'язковість особи якій надається такий прас-лист, тому посилання митного органу на суб'єктивність прас-листу є безпідставним.
Щодо несвоєчасної оплата поставленого товару, то це порушення умов договору-поставки і факт несвоєчасної оплати між суб'єктами господарювання перебуває під юрисдикцією господарських, цивільних правових відношень і в жодному разі не може бути поставлений як причина підвищення митної вартості товару. У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Щодо відсутності у спірному рішенні обґрунтування числового значення митної вартості товарів.
Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
Верховним судом напрацював правову позицію, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у справі № 820/7133/15 Верховний суд підтримав суди першої та апеляційної інстанцій, які: «Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Судами обгрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.» (постанова від 18.12.2018).
Такий підхід Верховного суду узгоджується з положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Також слід зазначити, що пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела,- які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».
Щодо посилання у рішенні на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ.
Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в ціновій базі даних Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16, 3.39 та 6.2 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила:
На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.
Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Отже, відповідно до наявних у справі доказів, Митний орган не мав передбачених ч. 3 ст. 53 МК України підстав на витребування додаткових документів, оскільки керувався виключно інформацією з цінової бази даних Міністерства доходів і зборів України.
Разом із цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть, впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
Верховний суд у своїй постанові від 28.08.2018 №810/3879/17, дійшов висновку, що: «Оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), Суд зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.» (від 12 вересня 2014 року, ЄДРСР - 40557368).
Також Верховний суд у своїй постанові від 21.08.2018 №804/1755/17, зазначає що: «Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2017 №500060702/2017/000005/2, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.».
Окрім того, слід зазначити, що пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «судам варто мати на увазі, що отримана з Центральної бази дата ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».
При цьому, суд зазначає, що відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Зазначене дає підстави суду висновувати, що оскаржуване рішення про застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару не відповідає критеріям законності, обгрунтованості та достовірності рішення, визначеними частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.
Крім того, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.
З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення від 04.12.2019 №9047 у сумі 1921,00 грн. За таких обставин на вказані витрати підлягають присудженню користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.10.2019 №125200/2019/110039/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 33326775) сплачений судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Дермитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.