ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" квітня 2020 р. справа № 300/126/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 341 850,79 грн, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 341 850,79 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем станом на 20.01.2020 рахується податковий борг в розмірі 341 850,79 грн, який виник у зв'язку із несплатою податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування в розмірі 315567,65 грн, що підтверджується винесеним на підставі акту перевірки від 17.12.2018 № 1272/09-19-13-06/ НОМЕР_1 податковим повідомленням-рішенням № 0002481306 від 01.02.2019 в тому числі за податковим зобов'язанням 252318,12 грн, штрафної санкції - 63079,53 грн, та військового збору в розмірі - 26283,17 грн, що підтверджується винесеним на підставі акту перевірки податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2019 року № 0002501306 на суму податкового зобов'язання -21026,51 грн та штрафної санкції - 5256,63 грн, а також 170,00 грн штрафних санкцій за неподання річної декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік визначених повідомленням-рішенням від 01.02.2019 року № 0002491306. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу в розмірі 341 850,79 грн, добровільно не сплачена, позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.
Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом 23.01.2020 направлено відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи щодо ОСОБА_1 (а.с.95).
28.01.2020 на адресу суду надійшла відповідь відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (а.с.35 зворотній бік).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду належного доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення ОСОБА_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресою його місця проживання: АДРЕСА_2 .
10.02.2020 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто, у зв'язку з чим, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення (а.с.1-2).
Судом на виконання вимог статті 174 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу за адресою його місцезнаходження (вул. Вовчинецька, АДРЕСА_2 ), надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали про відкриття провадження, в якій зазначено, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
04.03.2020 поштове відправлення із копією ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, повернулось на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній».
Згідно з частиною 11 статті 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, враховуючи, що вказана ухвала направлялася поштовим відправленням із відміткою «судова повістка», така ухвала вважається врученою належним чином.
Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області у період з 10.12.2018 по 14.12.2018 на підставі наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №1748 від 08.11.2018 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 платника податків-фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
За результатом перевірки складено акт перевірки №1272/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 17.12.2018, згідно якого, на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо інформації про отримані доходи, відповідачем встановлено отримання ОСОБА_1 додаткового блага у вигляді прощення (анулювання) Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" по заборгованості основного боргу за тілом кредиту на підставі кредитного договору в сумі 55 320,72 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день анулювання становить 1 401 767,35 грн.
З метою підтвердження даної інформації позивачем до ПУАТ "Фідобанк" направлено запит від 29.08.2018 №9472/10/09-19-13-02-16. У відповідь на вказаний запит, на адресу позивача надійшов лист від 25.09.2018 №1-2/2497-ЛК, яким підтверджено те, що ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у вигляді анулювання суми кредитної заборгованості (тіло кредиту), що становить 1 401 767,35 грн., а додаткові угоди про конвертацію валютного кредиту в національну валюту не укладались.
Відповідно до висновків акту перевірки від 17.12.2018 ОСОБА_1 допущено порушення:
- пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1, ст. 167 Податкового кодексу України (надалі, також - ПК України), у результаті чого донараховано 252318,12 грн податку на доходи фізичних осіб;
- пп. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- п. 1.2, пп. 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, у результаті чого донараховано 21026,51 грн військового збору (а.с.10-14).
Акт перевірки від 03.12.2018 направлений контролюючим органом на адресу відповідача, яка значиться у базі даних ГУ ДФС в Івано-Франківської області (Івано-Франківська область, с. Микитинці, вул.І.Сірка, 1) та повернуто відправнику із зазначенням причини АТ «Укрпошта» - «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.15-16).
За результатами розгляду акту перевірки №1272/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 17.12.2018, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р":
- № 0002481306 від 01.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 315 397,65 грн, з яких 252318,12 грн за податковим зобов'язанням та 63079,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.17);
- № 0002501306 від 01.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 26 283,14 грн, з яких 21026,51 грн за податковим зобов'язанням та 5256,63 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.19);
- № 0002491306 від 01.02.2019, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн(а.с.18).
Винесені податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу відповідача, яка значиться у базі даних ГУ ДФС в Івано-Франківської області (Івано-Франківська область, с. Микитинці, вул.І.Сірка, 1), проте поштове відправлення повернулося до контролюючого органу із відміткою на довідці Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.20-21), тобто не вручене з незалежних від позивача причин.
Відповідачу 21.09.2018 направлено податкову вимогу форми «Ф» №129472-55 на загальну суму податкового боргу станом на 20.08.2018 в розмірі 2041,35 грн, проте поштове відправлення не вручене з незалежних від контролюючого органу причин, що підтверджується відміткою на довідці Укрпошти - «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення», на поштовому відправленні, адресованому відповідачу (на звороті а.с.22). Позивач в позовній заяві наголосив, що податкова вимога не оскаржена та, на момент подання позовної заяви, є дійсною.
У зв'язку із несплатою утвореного податкового боргу в розмірі 341 850,79 грн, що підтверджується довідкою про суму податкового боргу за платежем ОСОБА_1 від 20.01.2020 (а.с.6), позивач, виконуючи свої повноваження, звернувся до суду з метою стягнення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).
Згідно підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПУ України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Податок на доходи фізичних осіб визначає розділ IV Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так й іноземні доходи.
Згідно з підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Абзацами 1 та 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Аналізуючи вищенаведені нормативно-правові акти, суд дійшов висновку, що сума боргу платника податку, анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є доходом такого платника та включається до загального річного оподатковуваного доходу, що є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом 179.1 статті 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.
Пунктом 54.5 статті 54 ПК України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що анульований ПУАТ "Фідобанк" борг ОСОБА_1 в розмірі 1 401 767,35 грн за укладеним кредитним договором є доходом відповідача, який підлягав включенню платником податку до його річного оподатковуваного доходу, як отримане додаткове благо відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України.
Таким чином, судом встановлено допущення позивачем порушення вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач правомірно, збільшив відповідачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктами 1.1-1.4 вказаного пункту Податкового кодексу України передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відтак, з огляду на вищенаведені приписи, сума прощеної (анульованої) кредитної заборгованості позивача підлягає оподаткуванню військовим збором.
Проаналізувавши подані суду докази та норми податкового законодавства, судом встановлено, що контролюючим органом у межах повноважень проведено перевірку відповідача, якою встановлено порушення приписів податкового законодавства в частині неподання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік та не задекларовано дохід у вигляду додаткового блага в розмірі 1 401 767,35 грн. У зв'язку з чим позивачем самостійно нараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та за неподання податкової декларації.
Вказані суми податкового зобов'язання відображені в податкових повідомленнях-рішеннях № 0002481306 від 01.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 315 397,65 грн; № 0002501306 від 01.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 26 283,14 грн, та № 0002491306 від 01.02.2019, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувались відповідачем в судовому порядку.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).
Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 21.09.2018 за №129472-55 на суму 2041,35 грн, яка не вручена з незалежних від контролюючого органу причин, а тому вважається такою, що вручена належним чином(а.с.22).
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання у зв'язку із несплатою податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування в розмірі 315567,65 грн, та військового збору в розмірі - 26283,14 грн, а в загальному розмірі 341850,79 грн є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями рішеннями "Р" № 0002481306, № 0002491306 та № 0002501306 від 01.02.2019 (а.с.17-19), а також довідкою про борг від 20.01.2020, яка міститься в матеріалах справи (а.с.6).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування та військового збору в загальному розмірі 341850,79 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, цей обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Згідно з приписами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що позивачем у справі підтверджено тільки сплату судового збору, судові витрати не підлягають розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід держави податковий борг в розмірі 341 850 (триста сорок одна тисяча вісімсот п'ятдесят) гривень 79 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018);
відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.