1Справа № 335/2588/20 1-кп/335/587/2020
27 березня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді: ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 провівши в залі суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
В провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає за можливе призначити провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту за участі сторін та інших учасників кримінального провадження, оскільки вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України і підстави для його повернення прокурору відсутні.
Потерпілі проти призначення провадження до судового розгляду не заперечували.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_10 проти призначення провадження до судового розгляду не заперечували.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд доходить до наступного висновку.
Кримінальне провадження підсудне Орджонікідзевському районному суду м.Запоріжжя.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України або зупинення провадження, не має.
Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону, підстави для його повернення відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Відповідно до ст. 27 КПК України дане кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання, а тому може бути розглянуте у відкритому судовому засіданні.
Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурори, потерпілі, обвинувачений, захисник.
Крім того, прокурор подала письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки на даний час наявні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, які не перестали існувати, та застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого не відверне вказаних ризиків. Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились та не відпали, що є підставою для продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник заперечували щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Потерпілі підтримали клопотання прокурора.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Метою запобіжного заходу, як визначено частиною 1 статті 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання, зокрема спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду,знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з правлюдини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції не винуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі „Харченко проти України” від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р.).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі „Летельє проти Франції” від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення слідує, що у справах, де особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений у ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Прокурором підставою для продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою вказана наявність на даний час ризиків, передбачених ч.1 п.п.1,3,5 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, не перестали існувати, та застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого не відверне вказаних ризиків.
Згідно матеріалів кримінального провадження підозра у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України на даний час, на думку колегії суддів, є обґрунтованою.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке при доведеності обвинувачення загрожує покарання у вигляді позбавлення волі.
Вирішуючи питання про доцільність обрання обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який є раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, судимість, його вік, відсутність офіційного працевлаштування, та як наслідок відсутність постійного джерела доходів, відсутність міцності соціальних зв'язків, тяжкість інкримінованого злочину та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведеності його вини, небезпеку його приховування від суду, що свідчить про наявність ризиків переховування від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи вище викладене, а також ту обставину, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я , яке відноситься до категорії особливо тяжкого, злочину, за яке при доведеності обвинувачення загрожує безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, колегія суддів приходить до переконання, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що є підставою для обрання запобіжного заходу.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у Рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», та вважає, що на даний час відсутні підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, на думку колегії суддів, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, так як на теперішній час існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінивши у відповідності до вимог ст. 178 КПК України всі обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, колегія суддів приходить до переконання, що на даний час існують всі підстави вважати, що з урахуванням особи обвинуваченого, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також забезпечити належу процесуальну поведінку обвинуваченого та створити необхідні умови для встановлення всіх обставин у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України суд, при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Положеннями п. 2 частини 4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у злочині, що спричинив загибель людини, колегія суддів приходить до переконання, що відсутні підстави для визначення йому розміру застави.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів .
Інших клопотань в порядку ч.2 ст.315 КПК України у підготовчому судовому засіданні не заявлено.
Сторони не позбавлені права заявити клопотання щодо виклику для допиту осіб, витребування документів чи речей, зокрема, і під час безпосередньо судового розгляду згідно положень ст.350 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 183, 314-316,350 КПК України, колегія суддів,
Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б на 02 квітня 2020 року на 16 -00 годину.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 27 березня 2020 року до 25 травня 2020 року включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні іншої частини клопотання прокурора - відмовити.
Розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально у складі трьох професійних суддів.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, потерпілих, обвинуваченого, захисника.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у семиденний строк з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3