Провадження № 11-кп/803/1253/20 Справа № 199/9766/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 березня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12019040630001867 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 23 квітня 2020 року включно,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалусуду скасувати, та постановити нову ухвалу, якою змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги його стан здоров'я, яке погіршується, наявність в нього батьків пенсійного віку, які також страждають на певні захворювання та потребують його допомоги.
Крім того, судом не взято до уваги покази потерпілого ОСОБА_9 , який в судовому засіданні просив ОСОБА_8 не карати, а також, що він матеріальних та моральних претензій до нього не має.
Вказує на те, що переховуватись від суду він не має наміру, оскільки планує звернутися до лікарні для отримання кваліфікованої допомоги.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року ОСОБА_8 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 23 квітня 2020 року включно, з визначенням застави в розмірі 38 420 грн.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що він враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, окрім того те, що ОСОБА_8 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, за що може бути призначено покарання до 8 років позбавлення волі, а також те, що не допитані всі свідки по цьому кримінальному провадженню, а тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших злочинів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися, а тому до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого і просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого не підлягають задоволенню з таких підстав.
Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року за № 4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровськаперебуває обвинувальний акт № 12019040630001867від 08 листопада 2019 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
З матеріалів провадження встановлено, що ухвалою слідчого судді від 09 листопада 2019 року до обвинуваченого ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 24 лютого 2020 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 з тих підстав, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому зберігаються раніше визначені ризики.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що судом правильно встановлена наявність ризику того, що обвинувачений може переховуватися від суду, тому що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, за який законом у разі доведення його вини передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 8 років, тому обвинувачений ОСОБА_8 , знаходячись на волі, може переховуватись, а також обвинувачений може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки розгляд кримінального провадження ще триває та не допитані свідки, та враховуючи, що ОСОБА_8 раніше судимий є імовірність вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо відсутності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлений і об'єктивно існують, та для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Доводи про стан здоров'я ОСОБА_8 не є слушними, оскільки будь-якими документами вказані дані не підтверджуються, а також колегія суддів вважає їх такими, що не зменшують заявлений у кримінальному провадженні ризик переховування від суду.
Посилання ОСОБА_8 на наявність у нього на утриманні батьків похилого віку, які потребують його допомоги, не приймаються до уваги, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 до затримання не працював, доходів не мав, а тому не підтверджується факт того, що в нього перебувають на утриманні батьки, крім того, він підозрюється у вчиненні корисного злочину, вчиненого щодо літньої хворої людини.
Твердження ОСОБА_8 про те, що судом не взято до уваги думку потерпілого ОСОБА_9 , який претензій матеріального та морального характеру до нього не має, не є слушним, так як не спростовується наявністю ризиків, встановлених судом.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4