іменем України
(заочне)
Справа №377/865/19
Провадження №2/377/32/20
31 березня 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю: секретаря судового засідання - Прядко Н.М., за відсутністю учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав, -
07 листопада 2019 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому 16 вересня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, який було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 48 від 15 квітня 2008 року. Під час шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого є відповідач, матір'ю - позивач. На підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області було видано 26 січня 2010 року виконавчий лист № 2-2972, згідно якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від його доходу щомісяця. Проте, відповідач рішення суду не виконував, а тому, згідно постанови відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції № 41312245 станом на 28.07.2015 року наявна заборгованість в сумі 33677,50 гривень. 17 травня 2013 року ОСОБА_1 змінила своє прізвище на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб. Весь час позивач виховує дитину сама, створює їй належні умови виховання, утримує її, купує одяг, взуття та інші речі, необхідні для нормального розвитку дитини. Дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Відповідач зовсім не надає коштів на матеріальне утримання сина, він взагалі не приймає участі у його вихованні та не цікавиться його життям, зокрема, навчанням. Відповідач жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування дитини, а з боку позивача ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з батьком та прийманні участі батька у його вихованні. Вказане свідчить, що відповідач не бажає виконувати свої батьківські обов'язки, покладені на нього законом та самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України.
Ухвалою судді від 19 листопада 2019 року після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, та призначено підготовче засідання на 19 грудня 2019 року. Цією ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області.
19 грудня 2019 року підготовче засідання відкладено в зв'язку з неявкою відповідача, оскільки у суда були відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та призначено нове підготовче засідання на 13 січня 2020 року.
Ухвалою суду від 13 січня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено до судового розгляду на 30 січня 2020 року.
Ухвалою суду від 30 січня 2020 року судове засідання відкладено до 13 лютого 2020 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України.
Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року судове засідання відкладено до 27 лютого 2020 року на підставі п. 5 ч. 2 ст. 223 ЦПК України.
Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року судове засідання на підставі ст.240 ЦПК України відкладено до 31 березня 2020 року.
В призначене судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. В позовній заяві позивач просила проводити розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся чотири рази за місцем реєстрації за правилами ст. 128-130 ЦПК України, проте конверт із судовою повісткою повернувся до суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення». Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не подана, клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву до суду не надійшли.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області в судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в надісланих письмових поясненнях просив проводити судовий розгляд справи за відсутності його представника.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області в судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. До канцелярії суду від його представника подана заява, в якій вона просила проводити судовий розгляд справи за її відсутності.
За наявності умов, передбачених ст. ст. 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали від 31 березня 2020 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 16 вересня 2005 року відділом реєстрації актів громадянського стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 153, який був розірваний, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області зроблено відповідний актовий запис № 48 від 15 квітня 2008 року (а. с. 7, 9).
Під час шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15 лютого 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, складено відповідний актовий запис № 32 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Батьками в свідоцтві про народження записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 8).
Згідно свідоцтва про шлюб, виданого 11 жовтня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 11 жовтня 2013 року зареєстрували шлюб, про що був здійснений актовий запис № 747. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_1 (а. с. 11).
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 , позивач у справі, проживає разом з сином за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 17).
З постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 11.09.2015 року вбачається, що виконавче провадження № 41312245 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2972, виданого 26.01.2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частки його доходу щомісяця, закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Заборгованість станом на 28.07.2015 року становить 33677,50 гривень (а. с. 10).
Враховуючи положення ст. ст. 8-11 ЦПК України, при вирішенні спору в межах заявлених вимог та відповідно до встановлених обставин справи на підставі доказів сторін суд застосовує закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як зазначено у ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаної Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.
Частиною 1 ст. 27 цієї Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
За змістом ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2). Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3). Батьки зобов'язані поважати дитину (ч. 4).
Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно (частина перша). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга). Той із батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частина третя).
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (частина перша статті 152 СК України).
Як зазначено у статті 152 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша). Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам (частина друга). Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (частина третя).
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, даних у п. п. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу до осіб, які умисно не виконують батьківських обов'язків, та тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків дитини, так і для дитини, а тому повинні бути вагомі підстави для вжиття саме цього заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
На підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, позивачем надано суду копії свідоцтв про шлюб, копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, копію сторінок паспорту позивача, копію постанови державного виконавця ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 11.09.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 41312245 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2972, виданого 26.01.2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частки його доходу щомісяця, в якій зазначено, що заборгованість по аліментам станом на 28.07.2015 року становить 33677,50 гривень.
Слід зазначити, що заборгованість по аліментам не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов'язків. Крім того, заборгованість по аліментам вказана станом на 2015 рік.
Вказані документи є недостатніми доказами того, що відповідач умисно ухиляється від участі у вихованні дитини.
Як зазначено у ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, що стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, тому позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 є доцільним (а.с. 101-103).
Як вбачається із зазначеного висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, 06 березня 2020 року працівниками служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області було проведено обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення обстеження спеціалістами встановлено, що родина проживає у житловому будинку загальною площею 48 кв.м., житловою площею- 12 кв.м.. Житлове приміщення з усіма зручностями, мебльоване. Технічний та санітарно-гігієнічний стан помешкання задовільний. Зі слів ОСОБА_1 неповнолітній ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 навчається в Броварському вищому училищі фізичної культури з 01.09.2019 року на відділенні «академічне веслування». Відповідно до характеристики на ОСОБА_3 , виданої комунальним вищим навчальним закладом Київської обласної ради «Броварське вище училище фізичної культури» матір дитини, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться його навчальними досягненнями та постійно підтримує контакт з класним керівником. Відповідно до протоколу бесіди спеціаліста Служби з неповнолітнім ОСОБА_3 , останній не пам'ятає свого біологічного батька, знає та підтримує наміри матері, ОСОБА_1 , позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до нього.
Вказаний висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області є недостатньо обґрунтований та не містить мотивованого висновку в необхідності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , тому суд з ним не погоджується. Він є однобічним, зроблений без спілкування з відповідачем та без врахування його позиції щодо участі у вихованні дитини. Суду не надано доказів повідомлення відповідача про час та місце проведення засідання комісії органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області з питання позбавлення його батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області не підтверджує винної поведінки ОСОБА_2 , яка б свідчила про ухилення ним від виконання батьківських обов'язків. Сам по собі факт відсутності спілкування відповідача з дитиною не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав є крайнім, винятковим засобом захисту дітей від порушень їх прав батьками внаслідок неналежного виконання батьківських обов'язків і може бути виправданим лише у разі реального їх порушення.
Виходячи з цього, позивачем не надано достатніх доказів того, що відповідач умисно ухиляється від участі у вихованні дитини, істотно порушив права дитини чи негативно впливав на дитину і це зашкодило інтересам дитини. Крім того, позивач не обґрунтувала і належним чином не підтвердила доказами, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дитини.
Встановлені обставини справи не дають підстав для висновку про наявність реального порушення прав дитини та неналежного виконання батьківських обов'язків відповідачем ОСОБА_2 ..
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов є недоведеним, тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 200, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
У задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається через Славутицький міський суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 04054932, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 15.
Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 04527684, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7.
Повне заочне рішення складено 31 березня 2020 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька