Ухвала Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 520/10752/15-к
провадження № 51-482ск20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду
від 10 грудня 2019 року,
встановив:
За вироком Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , раніше судимого,
засуджено за ст. 128 Кримінального кодексу України(далі - КК України)
до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 186
КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк призначеного ОСОБА_5 покарання строк попереднього ув'язнення з 11 грудня 2018 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 : на користь КУ «Міська клінічна лікарня №10» - 3723,39 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_6 - 7020 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 грн - моральної школи; на користь держави - процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 368,28 грн. Також вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
28 червня 2015 року приблизно о 22-й год., ОСОБА_5 , перебуваючи біля будинку № 3-А на вул. 25-ї Чапаєвської дивізії в м. Одесі, діючи необережно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, кидав у дерев'яну лавку складний ніж, не помітивши, що позаду нього перебуває ОСОБА_7 , у результаті чого завдав останньому удари ножем у живіт, заподіявши внаслідок цього тілесне ушкодження у вигляді одного колото-різаного торако-абдомінального поранення, проникаючого в черевну порожнину, з пошкодженням правої частки печінки і крововиливом у черевну порожнину, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1586 від 10 липня 2015 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
01 липня 2015 року приблизно 00:15 ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку №10 на вул. Ак. Корольова в м. Одесі з метою відкритого викрадення чужого майна, скориставшись обставинами, які виникли, а саме бійкою між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , підійшов до останнього, який лежав на землі та внаслідок отриманих тілесних ушкоджень не міг чинити опору і відкрито шляхом ривка з руки потерпілого викрав належне останньому майно, а саме мобільний телефон «Samsung Galaxy S4 mani» вартістю 7000 грн зі стартовим пакетом мобільного оператора «Київстар» вартістю 20 грн. Після цього з місця скоєного злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 7020 грн.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 висуває вимогу про зміну судових рішень, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість. Просить пом'якшити призначене покарання із застосуванням до ОСОБА_5 положення ст. 69 КК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ст. 128, ч. 2 ст. 186 КК України не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно зі ст. 69 ККУкраїни за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі.
Як убачається з копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував: тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості та тяжким; дані про його особу, а саме те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, повністю визнав вину, зобов'язався відшкодувати потерпілим особам заподіяну шкоду, має на утриманні малолітню дитину; обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття та наявність на утриманні малолітньої дитини, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, суд взяв до уваги і те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних умисних тяжких корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив.
Як установлено з вироку суду першої інстанції, при розгляді справи судом не було встановлено обставин, які би істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, як це передбачено ст. 69 КК України.
Таким чином, призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, воно є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, підстав для його пом'якшення, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України, немає. Обставини, які б вказували на те, що покарання є явно несправедливим через суворість, відсутні.
Крім того, як убачається з наданої копії ухвали, при перегляді вироку апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо виду і розміру покарання ОСОБА_5 за вчинені злочини, вказавши, що воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд належним чином перевірив доводи, зазначені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Отже, підстав для зміни судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі захисника, не виявлено.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня
2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3