01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 201/12569/16-ц
провадження № 61-5431ск20
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автопровайдер», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ Дніпропетровської області, про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов'язання вчинити певні дії,
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення розгляду судових справ».
20 березня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 березня 2020 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з порушенням вимог статті 392 ЦПК України.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Вказана касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки заявник не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду нову редакцію касаційної скарги, відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на яку (якій) подається касаційна скарга.
Крім того, у порушення вимог пункту третього частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (підпункт перший пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі).
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (підпункт другий пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі).
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становить 1 378 грн.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, за подання касаційної скарги рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року необхідно сплатити 18 189 грн 60 коп. за чотири вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.
Оскільки ОСОБА_1 сплачено 1 280 грн, тому необхідно доплатити 16 909 грн 60 коп. судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 01 травня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Бурлаков