Ухвала
27 березня 2020 року
м. Київ
справа № 760/10998/18
провадження № 61-4580 ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борисов Максим Петрович, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання протиправними та скасування рішень, витребування майна,
До Верховного Суду 11 березня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у вказаній вище справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України додані до касаційної скарги документи про сплату судового збору, не підтверджують його сплату у встановленому розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України). За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (частина п'ятнадцята постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10).
Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна як зі спору майнового характеру (частина шістнадцята постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10).
Враховуючи, що позов одночасно об'єднує вимоги майнового та немайнового характеру (8 вимог немайнового характеру), оскільки позивач звернувся до суду із вимогами про визнання договорів купівлі-продажу квартир АДРЕСА_2 недійсними із витребуванням майна, ціна позову за вимоги майнового характерумає визначатись загальною вартістю спірного майна.
Із поданої касаційної скарги та копії судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (вартості квартир АДРЕСА_2 ), тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову або інші належні докази).
Оскільки докасаційної скарги не додано документів на підтвердження ціни позову, суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні касаційної скарги.
Отже, на підтвердження розміру судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату у встановленому розмірі.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борисов Максим Петрович, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 27 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь