Ухвала
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 760/10087/16-ц
провадження № 61-5300ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частини земельної ділянки,
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі частини земельної ділянки. У вересні 2018 року подав до суду заяву про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог, в якій просив встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,0563 га згідно варіанту №1 Висновку судової земельно-технічної експертизи №7183/17-41 від 29 травня 2018 року, виділити земельну ділянку загальною площею 0,0271 га, що складається з трьох окремих частин площею 0,0098 га, 0,0033 га та 0,0140 га відповідно до варіанту №1 Висновку експертизи, виділити земельну ділянку ОСОБА_1 загальною площею 0,0174 га, що складається з трьох окремих частин площею 0,0088 га, 0,0029 га та 0,0057 га відповідно до варіанту №1 Висновку експертизи, виділити в спільне користування сторін земельну ділянку площею 0,0118 га, виражену межами, зазначеними в таблиці №8 Варіанту №1 Висновку експертизи.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Виділено ОСОБА_2 у фактичне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 0,0271 га, що складається з трьох окремих частин площею 0,0098 га, 0,0033 га та 0,0140 га, визначених у таблицях №2, №3, №4 варіанту №2 Висновку експертизи від 29 травня 2018 року.
Виділено ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0174 га, що складається з трьох окремих частин площею 0,0088 га, 0,0029 га та 0,0057 га, визначених в таблицях №5, №6, №7 варіанту №1 Висновку експертизи.
У спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0,0118 га відповідно до таблиці №8 варіанту №1 Висновку експертизи.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Справа є незначної складності та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Касаційна скарга не містить посилання на те, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, та з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, зазначених підстав не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частини земельної ділянки, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк