Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"31" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/225/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
за участю представника позивача: Бідник О.С., довіреність від 21.02.2020 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1"
до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"
про стягнення 33199,87 гривень
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" звернулось з позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" заборгованості в розмірі 33199,87 грн., з яких 30360,00 грн. - основний борг, 772,38 грн. - 10% річних, 2067,37 грн. - пені, 0,12 грн. - інфляційних.
Ухвалою від 02.03.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 31.03.2020.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного перевезення № 08.11 від 08.11.2019 в частині оплати вартості послуг перевезення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору позивачем було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 121440,00грн.
Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором транспортного перевезення № 08.11 від 08.11.2019, оплату на за надані послуги здійснив частково, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує заборгованість в розмірі 30360,00грн.
За порушення строків проведення розрахунків позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2067,37 грн пені.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі умов договору та ст.625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 772,38 грн 10% річних та 0.12 грн інфляційних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.48\).
Відповідач, в порядку ст. 165 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні від 31.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
08.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (позивач/перевізник) та Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (відповідач/замовник) було укладено договір транспортного перевезення № 08.11 від 08.11.2019 (далі- Договір) (а.с. 10-12).
Відповідно до п.1.1. Договору, перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених у даному Договорі (Додатках до даного Договору), автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.
Згідно п.2.1.4. Договору, в обов'язки замовника входить своєчасно та повністю оплачувати перевезення по маршруту перевезення у погодженому сторонами розмірі.
В п. 3.2. Договору сторони обумовили, що оплата наданих перевізником послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника протягом 2 (двох) банківських днів після виконання перевезення. Датою виконання перевезення є дата зазначена у акті виконаних робіт.
За умовами п.3.3. Договору, сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення перевізником та відповідно їх прийняття замовником є або підписаний сторонами акт виконання робіт, або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим Договором.
В п.3.5. Договору, сторони погодили, що у випадку коли у замовника перед перевізником існує неоплачена заборгованість за надані послуги з перевезення, то кожне перерахування коштів від замовника на поточний рахунок перевізника, незалежно від цільового призначення, зараховується насамперед на погашення самої давньої заборгованості, яка існує перед перевізником.
Згідно п.4.1.-4.2. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх обов'язків винна сторона відшкодовує іншій усі збитки завдані такими діями включаючи неустойку.
При несвоєчасній оплаті послуг перевізника, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно п.7.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019.
На виконання умов укладеного Договору позивач надав відповідачу послуги перевезення на загальну суму 121440,00 грн, що підтверджується актами виконання робіт ( надання послуг): № 28969 від 15.11.2019, №29259 від 20.11.2019, №29573 від 25.11.2019, №30672 від 05.12.2019(а.с. 14-17).
За даними позивача відповідачем було частково проведено оплату за надані послуги по перевезенню на суму 91080,00грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у відповідача станом на день звернення до суду існує непогашена заборгованість перед позивачем в розмірі 30360,00 грн.
За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар за договором на підставі п. 4.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2067,37 грн.
Водночас, на підставі вищевказаних умов договору та ст. 625 ЦК України позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором нарахував до стягнення 772,38грн 10% річних та 0.12 грн інфляційних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору транспортного перевезення.
Приписами ч.2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Судом встановлено факт належного виконання зобов'язань з боку позивача щодо надання відповідачу послуг транспортного перевезення вантажу на загальну суму 121440,00 грн, що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг), які підписано обома сторонами без зауважень та заперечень (а.с.14-17).
Факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо перевезення вантажу вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати вказаних послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 3.2. Договору, оплата здійснюється у строк 2 (двох) банківських днів після виконання перевезення.
Таким чином, із врахуванням інформації, яка міститься в актах виконання робіт (надання послуг), суд встановив, що остаточний розрахунок за послуги з перевезення, відповідач мав провести:
- за Актом № 28969 від 15.11.2019 на суму 30360,00 грн - до 19.11.2019 включно;
- за Актом № 29259 від 20.11.2019 на суму 30360,00 грн - до 22.11.2019 включно;
- за Актом № 29573 від 25.11.2019 на суму 30360,00 грн - до 27.11.2019 включно;
- за Актом № 30672 від 05.12.2019 на суму 30360,00 грн - до 09.12.2019 включно.
Відповідачем проведена часткова оплата отриманого товару на загальну суму 91080,00,00 грн, а саме:
- 20.11.2019 на суму 30360,00 грн (пл. доручення № 1244) (а.с. 19) - зарахована за надання послуг по акту № 28969 від 15.11.2019;
- 04.12.2019 на суму 30360,00 грн (пл. доручення № 1275) (а.с. 25 - зворотний бік) - зарахована за надання послуг по акту № 29259 від 20.11.2019
- 05.12.2019 на суму 30360,00 грн (пл. доручення № 1259) (а.с. 33 - зворотний бік) - зарахована за надання послуг по акту № 29573 від 25.11.2019;
Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківських рахунках позивача (а.с.18-36).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на день звернення до суду та на день вирішення спору в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу згідно договору № 08.11 від 08.11.2019 в сумі 30360грн.
Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Враховуючи викладене, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 30360,00 грн за договором № 08.11 від 08.11.2019 вважає обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2067,37 грн пені, суд зазначає про наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вже зазначено вище, сторони у п. 4.2. погодили, що при несвоєчасній оплаті послуг перевізника, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до розрахунку позивача (а.с.4-9) позивачем заявлено пеню у розмірі 2067,37 грн , а саме:
- по акту № 28969 від 15.11.2019 за період з 20.11.2019 по 20.11.2019 на суму 25,79 грн;
- по акту № 29259 від 20.11.2019 за період з 23.11.2019 по 03.12.2019 на суму 283,64грн;
- по акту № 29573 від 25.11.2019 за період з 28.11.2019 по 04.12.2019 на суму 180,50 грн;
- по акту № 30672 від 05.12.2019 за період з 10.12.2019 по 21.02.2020 на суму 1577,44 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені за несвоєчасну сплату коштів по акту № 28969 від 15.11.2019 за 20.11.2019 у сумі 25,79 грн, що суперечить приписам ст. 253 ЦК України, оскільки дата сплати за надані послуги (20.11.2019 пл. доручення № 1244) відповідає граничному строку оплати та не може бути включена до періоду прострочення.
Таким чином нарахування пені за вказаний період є неправомірним.
Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено пеню у розмірі 2041,58 грн.
У стягненні 25,78 грн пені за несвоєчасно проведені розрахунки по акту № 28969 від 15.11.2019 суд відмовляє за безпідставністю .
Стосовно вимог про стягнення 772,38 грн 10 % річних суд зазначає про наступне.
Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами Договору сторони також визначили, що при несвоєчасній оплаті послуг перевізника, замовник сплачує 10% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (п.4.2.Договору).
Відповідно до розрахунку позивача (а.с.4-9) 3% річних позивачем нараховані:
- по акту № 28969 від 15.11.2019 за період з 20.11.2019 по 20.11.2019 на суму 8,32 грн;
- по акту № 29259 від 20.11.2019 за період з 23.11.2019 по 03.12.2019 на суму 91,50 грн;
- по акту № 29573 від 25.11.2019 за період з 28.11.2019 по 04.12.2019 на суму 58,22 грн;
- по акту № 30672 від 05.12.2019 за період з 10.12.2019 по 21.02.2020 на суму 614,33 грн.
З розрахунку позивача видно, що 10 % річних позивач нарахував за ті ж періоди та на суму простроченої заборгованості, що й при нарахуванні пені, які склали 772,38 грн.
Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що позивач при обрахунку допустив аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.
Суд здійснив власний розрахунок 10% річних, враховуючи вихідні дані позивача та встановлені судом обставини, за яким 10% річних становлять 764,05грн.
Отже вимога позивача про стягнення 10 % річних є правомірною та підлягає задоволенню в сумі 764,05грн.
В частині стягнення 8,33грн 10% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.
Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що при здійсненні розрахунку інфляційних позивач врахував дефляційні процеси у період визначений у розрахунку, а саме грудень 2019 - січень 2020, однак безпідставно заявив вимогу щодо стягнення інфляційних нарахувань на свою користь.
Отже у стягненні 0,12 грн інфляційних суд відмовляє за безпідставністю.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 33165,63, з яких: 30360,00грн основного боргу, 2041,58 грн - пеня, 764,05грн - 3 % річних.
В частині стягнення з відповідача 25,79грн пені, 8,33 грн 10% річних та 0,12 грн інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.
В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 38, код ЄДРПОУ00375504
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" ( 81118, Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Ставчани, код ЄДРПОУ 32602104)
- 30360,00 грн. - основний борг;
- 2041,58 грн. - пеня;
- 764,05 грн. - 10% річних;
- 2099,83 грн. - судовий збір.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 31.03.20
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- до справи
2-3- сторонам ( рек. з пов)