"23" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3697/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Савченко А.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Трусов А.С. на підставі ордеру;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" до фізичної особи-підприємця Дехтярової Ірини Миколаївни про стягнення 443 769,65 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" (далі по тексту - ТОВ „Лузанівка") звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Дехтярової Ірини Миколаївни (далі по тексту - ФОП Дехтярова І.М.) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 443 769,65 грн., яка складається із суми відновної вартості втраченого обладнання у розмірі 168 829,40 грн., суми штрафів у загальному розмірі 274 940,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за договором про експлуатацію обладнання та договором суборенди устаткування в частині забезпечення збереження орендованого обладнання.
ФОП Дехтярова І.М. жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явилась, про причини неявки суд не повідомляла. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями, які були надіслані на адресу місця проживання відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , були повернуті до суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. Крім того, до господарського суду було повернуто одне поштове повідомлення, яке було надіслано судом на адресу здійснення відповідачем господарської діяльності (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 25), про вручення відповідачу ухвали суду від 26.02.2020р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.03.2020р. о 14:30 год. Оскільки ФОП Дехтяровою І.М. не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
13.04.2015р. між ТОВ „Лузанівка" (Орендар) та ФОП Дехтяровою І.М. (Суборендар) було укладено договір суборенди устаткування №214, відповідно до п. 1 якого Орендарем були прийняті на себе зобов'язання щодо передання в суборенду, а Суборендарем були прийняті на себе зобов'язання із прийняття устаткування, рекламної продукції згідно акту приймання-передачі. Перелік устаткування, яке може бути передано у суборенду, його комплектність та заставна вартість зазначаються у акті приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору. Устаткування передається Суборендарю без сплати його заставної вартості. Устаткування постачається централізовано і за рахунок Орендаря. Суборендар може отримати устаткування шляхом самостійного вивозу такого устаткування зі складу Орендаря. Право власності на устаткування залишається у Орендодавця. При розірванні договору Суборендар зобов'язаний повернути Орендарю устаткування у справному стані. Устаткування має використовуватись тільки для торгівельних марок, які належать ТОВ „Сан Інбев Україна".
Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2 договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. Орендар зобов'язаний проводити контроль за експлуатацією устаткування Суборендарем. В свою чергу, Суборендар згідно пп. 2.2.8 п. 2 договору зобов'язаний надавати у будь-який час безперешкодний допуск представників Орендаря до устаткування з можливістю його огляду та перевірки стану належної експлуатації.
Згідно з пп. 2.2.13 п. 2 договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. Суборендар зобов'язаний на першу вимогу Орендаря повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених в цьому договорі. В разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та не узгодженого з Орендарем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди по допуску представників Орендаря до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі Суборендар зобов'язаний повернути устаткування Орендарю протягом трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування.
Положеннями пп. 3.1.2, 3.1.3 п. 3 договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. Суборендар несе майнову відповідальність перед Орендарем за: втрату або крадіжку устаткування у розмірі його заставної вартості, вказаної в підписаних актах приймання-передачі; в разі неповернення або порушення термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному (пошкодженому) стані, Орендар має право стягнути з Суборендаря штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування.
Відповідно до пп. 5.3 п. 5 договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. термін дії договору складає один рік з моменту підписання договору сторонами та можливістю пролонгації на кожен подальший рік, якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір шляхом письмового повідомлення іншої сторони за 30 днів до закінчення терміну дії договору.
13.04.2015р. між ТОВ „Лузанівка" та ФОП Дехтяровою І.М. було підписано акт приймання-передачі обладнання до договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р., з якого вбачається, що у користування відповідача було передано устаткування, заставна вартість якого складає 25790,05 грн. Крім того, між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі від 21.04.2016р. до договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р., з якого вбачається, що у користування відповідача було передано устаткування, заставна вартість якого складає 80 320,80 грн.
05.05.2016р. між ТОВ „Лузанівка" (Дистриб'ютор) та ФОП Дехтяровою І.М. (Торгова точка) було укладено договір про експлуатацію обладнання №81, відповідно до п. 1 якого з метою підвищення обсягів продажу товару (торгові марки якого вказані в додатку до цього договору) Дистриб'ютор зобов'язується за згодою компанії передавати Торговій точці обладнання, а Торгова точка зобов'язується експлуатувати таке обладнання для реалізації виключно придбаного у Дистриб'ютора товару та відповідно до умов цього договору повернути обладнання Дистриб'ютору або Компанії (ТОВ „Сан Інбев Україна") в тому ж стані, в якому Торгова точка отримала обладнання з урахуванням його нормального зносу. Необхідність експлуатації обладнання Торговою точкою обумовлена придбанням з боку останньої товару у Дистриб'ютора. Обсяги та кількість обладнання, яке необхідно Торговій точці, визначається Дистриб'ютором за погодженням із Компанією, в залежності від наявності обладнання у Дистриб'ютора.
Відповідно до п. 2 договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. обладнання для розливу пива з КЕГ, холодильне обладнання та торгово-рекламне обладнання передається Дистриб'ютором Торговій точці за актами приймання-передачі, у яких сторони повинні відобразити характеристику обладнання, його найменування, кількість тощо.
Згідно з пп. 3.1, 3.5 п. 3 договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. Дистриб'ютор та Компанія мають право здійснювати необмежений контроль за умовами утримання та експлуатації Торговою точкою шляхом безпосередньої перевірки місць знаходження / експлуатації обладнання шляхом направлення Торговій точці відповідних запитів з вимогою про надання інформації та документів, які підтверджують поточний стан обладнання, його наявність та умови його утримання, переміщення та експлуатації. Торгова точка зобов'язана негайно забезпечити Компанії та/або Дистриб'ютору умови для безперешкодного доступу до місць перебування обладнання і за першою вимогою Компанії та та/або Дистриб'ютора надати всі наявні документи та інформацію щодо умов утримання обладнання та його експлуатації. За пошкодження та/або втрату обладнання Торгова точка несе відповідальність як перед Дистриб'ютором, так і перед Компанією.
Положеннями пп. 3.11, 3.15 п. 3 договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. передбачено, що Торгова точка зобов'язана експлуатувати обладнання лише в тому місці, яке погоджено відповідним актом приймання передачі-обладнання; Торгова точка зобов'язана забезпечити можливість безперешкодного доступу представників Компанії та/або Дистриб'ютора до обладнання для здійснення контролю за умовами утримання та експлуатації обладнання Торговою точкою.
Відповідно до пп. 5.2 п. 5 договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. у випадку втрати обладнання, Торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватись повернення втраченого обладнання (Компанії або Дистриб'ютору) вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості обладнання, яка встановлена відповідними актами приймання-передачі обладнання.
Згідно з пп. 9.1 п. 9 договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. строк дії цього договору складає один рік з моменту його підписання сторонами та погодження Компанією. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не надішле іншій стороні (або Компанія не надішле обом сторонам) письмове повідомлення із підтвердженням закінчення строку дії договору у визначений договором день, цей договір вважається продовженим до кінця календарного року, наступного за роком, на який припадає день закінчення строку дії цього договору. Це правило про автоматичне продовження строку дії цього договору поширюється на всі наступні випадки закінчення строку дії договору.
05.05.2016р. між ТОВ „Лузанівка" та ФОП Дехтяровою І.М. було складено та підписано акт приймання-передачі обладнання до договору №81 від 05.05.2016р., з якого вбачається, що позивачем було передано в експлуатацію відповідача обладнання, відновна вартість якого складає 135 761,60 грн. При цьому, у акті вказано, що місцем розташування обладнання є Дерибасівська, ярмарка, кафе „Блинчики".
Крім того, 13.05.2016р. між сторонами по справі було складено та підписано ще один акт приймання-передачі обладнання до договору №81 від 05.05.2016р., з якого вбачається, що позивачем було передано в експлуатацію відповідачу торгове обладнання, відновна вартість якого складає 33067,80 грн. При цьому, у акті вказано, що місцем розташування обладнання також є Дерибасівська, ярмарка, кафе „Блинчики".
24.09.2019р. працівниками ТОВ „Лузанівка" (ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) було складено акт щодо встановлення фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання. Так, з вказаного акту вбачається, що за результатами виходу за адресою ФОП Дехтярової І.М. ( АДРЕСА_2 ) було встановлено факт відсутності обладнання, переданого відповідачу у користування на підставі договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. та договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. При цьому, в акті зазначено, що ФОП Дехтярова І.М. або уповноважена особа останньої відсутня; до акту додається фотофіксація відсутності обладнання за його узгодженим місцем розташування.
Варто зауважити, що під час вирішення судом даного спору позивачем у поданих до суду письмових поясненнях було наголошено, що матеріали фотофіксації надані суду на підтвердження реальності виходу працівників для складення відповідного акту, а не на підтвердження наявності або відсутності обладнання.
18.10.2019р. ТОВ „Лузанівка" звернулась до ФОП Дехтярової І.М. із претензією про відшкодування втраченого обладнання та сплату штрафу, відповідно до якої позивач, посилаючись на умови договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. та договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р., а також посилаючись на відсутність обладнання за його узгодженим місцем розташування, було наголошено про наявність у відповідача обов'язку повернути обладнання позивачу. Проте, враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення обладнання протягом трьох днів з моменту виявлення порушення, позивачем було вказано про наявність правових підстав для сплати відповідачем вартості втраченого обладнання та штрафу. Оскільки претензія ТОВ „Лузанівка" була залишена ФОП Дехтяровою І.М. без відповіді та задоволення позивачем, з метою захисту порушених прав, і було подано до господарського суду дану позовну заяву.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 760, ст. 761 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що за своєю правовою природою договір суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. та договір про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. є договорами оренди, оскільки згідно умов вказаних договорів в користування відповідача були передані речі, які визначені індивідуальними ознаками і які зберігають свій первісний вигляд при неодноразовому їх використанні. Крім того, положеннями вказаних договорів передбачено обов'язок відповідача повернути обладнання, зокрема, у випадку припинення договірних зобов'язань між сторонами.
Приписами ст. 767 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Згідно зі ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарський суд зазначає, що предметом заявлених ТОВ „Лузанівка" до ФОП Дехтярової І.М. вимог є вимоги про стягнення відновної вартості обладнання у загальному розмірі 168 829,40 грн. та штрафу за договором про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р., а також стягнення штрафу (100% заставної вартості устаткування) за договором суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. Таким чином, для вирішення питання правомірності заявлених позивачем вимог господарському суду необхідно встановити наявність правових підстав для стягнення відновної вартості обладнання та штрафу за договорами.
Як зазначалось вище по тексту рішення, положеннями пп. 3.1 п. 3 договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. Дистриб'ютору надано право здійснювати необмежений контроль за умовами утримання та експлуатації обладнання шляхом направлення відповідачу відповідних запитів з вимогою про надання інформації та документів, які підтверджують поточний стан обладнання, його наявність та умови його утримання, переміщення та експлуатації. В свою чергу, ФОП Дехтярова І.М. зобов'язана негайно забезпечити Дистриб'ютору умови для безперешкодного доступу до місць перебування обладнання і за першою вимогою Дистриб'ютора надати всі наявні документи та інформацію щодо умов утримання обладнання та його експлуатації.
При цьому, умовами пп. 5.2 п. 5 договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. передбачено, що у випадку втрати обладнання Торгова точка повинна відшкодувати Дистриб'ютору вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості обладнання, яка встановлена відповідними актами приймання-передачі обладнання.
Крім того, положеннями пп. 3.1.3 п. 3 договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. передбачено право Орендаря в разі неповернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному (пошкодженому) стані вимагати в Суборендаря сплати штрафу у розмірі 100% заставної вартості устаткування. При цьому, обов'язок повернути обладнання згідно умов договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. виникає у Суборендаря у випадку припинення поставки товару Орендарем; на першу вимогу Орендаря відповідно до термінів і умов, встановлених в цьому договорі; протягом трьох робочих днів після розірвання договору (пп. 2.2.10 п. 2 та пп. 2.2.13 п. 2 договору суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р.).
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 24.09.2019р. працівниками ТОВ „Лузанівка" (ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) було складено акт щодо встановлення фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання. При цьому, вказаний акт є єдиним доказом, наданим позивачем на підтвердження факту відсутності переданого у користування відповідачу устаткування та обладнання, з приводу якого господарський суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Господарський суд зауважує, що умовами договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. передбачено порядок реалізації права ТОВ „Лузанівка" на здійснення контролю за умовами утримання та експлуатації обладнання шляхом направлення відповідачу відповідних запитів з вимогою про надання інформації та документів, які підтверджують поточний стан обладнання. При цьому, після отримання запиту позивача відповідач зобов'язаний негайно забезпечити Дистриб'ютору умови для безперешкодного доступу до місць перебування обладнання і за першою вимогою Дистриб'ютора надати всі наявні документи та інформацію щодо умов утримання обладнання та його експлуатації.
Проте, в порушення умов п. пп. 3.1 п. 3 договору про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. ТОВ „Лузанівка" не було надіслано на адресу ФОП Дехтярової І.М. запиту із проханням надати доступ до місць перебування обладнання з метою перевірки позивачем фактичного стану переданого в експлуатацію обладнання. За таких обставин господарський суд доходить висновку, що складений позивачем в односторонньому порядку акт перевірки фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 24.09.2019р. не може вважатись належним доказом, на підставі якого суд може встановити обставини, які входять до предмету доказування, в даному випадку втрату обладнання відповідачем.
При цьому, господарський суд зазначає, що по тексту акту перевірки фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 24.09.2019р. вказано, що до акту додаються матеріали фото фіксації відсутності обладнання за його узгодженим місцем розташування. Проте, з наданого ТОВ „Лузанівка" документу фотофіксації зовнішнього вигляду закладу громадського харчування взагалі не вбачається за можливе встановити як відсутність орендованого обладнання, так і факту здійснення відповідачем господарської діяльності у вказаному закладі громадського харчування.
З огляду на вищевикладене, господарським судом відхиляється наданий ТОВ „Лузанівка" акт перевірки фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання від 24.09.2019р. на підтвердження втрати відповідачем обладнання, переданого у користування за договором суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р. та договором про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р. Наведене, дозволяє суду дійти висновку про недоведеність ТОВ „Лузанівка" правових підстав для присудження до стягнення із відповідача відновної вартості втраченого обладнання та стягнення штрафів.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ТОВ „Лузанівка" до ФОП Дехтярової І.М. позовних вимог про стягнення відновної вартості обладнання у загальному розмірі 168 829,40 грн. та штрафу за договором про експлуатацію обладнання №81 від 05.05.2016р., а також стягнення штрафу (100% заставної вартості устаткування) за договором суборенди устаткування №214 від 13.04.2015р.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" до фізичної особи-підприємця Дехтярової Ірини Миколаївни про стягнення 443 769,65 грн. у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору та заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу покладаються судом на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 01 квітня 2020 р.
Суддя С.П. Желєзна