ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2020Справа № 910/133/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція», Рівненська обл., м. Вараш
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Віктер Плюс"», м. Київ
про стягнення 2 235,34 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (далі - ДП «НАЕК "Енергоатом"» в особі ВП «Рівненська атомна електрична станція»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Віктер Плюс"» (далі - ТзОВ «ТД "Віктер Плюс"»/відповідач) про стягнення 2 235,34 грн пені та штрафу у зв'язку з несвоєчасною поставкою товару за договором поставки №53-122-01-19-07729 від 06.03.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.01.2020 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30.01.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «ТД "Віктер Плюс"» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на наступне. Відповідач поставив частину товару вчасно, проте позивачем не було проведено оплату за цей товар. В подальшому, відповідачем поставлено другу частину товару, проте позивачем було виявлено, що товар не відповідає умовам договору поставки. Так, позивачем, замість того, щоб повернути цей товар, передано його на зберігання, а відповідачу виставлені відповідні рахунки. Відповідач, неодноразово звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до умов договору поставки, або пропонував позивачу повернути поставлений товар, а поставити належний умовам договору. Проте, оскільки між сторонами існували неузгодженості щодо поставки товару, та щодо його повернення, відповідно відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару у визначені в договір строки, тому підстав для стягнення штрафних санкцій немає.
10.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ДП «НАЕК "Енергоатом"» надало заперечення на доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.03.2019 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Віктер Плюс"» (далі - постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-19-07729, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1.
Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору складає 13 950,72 грн.
У п. 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником на умовах: DDP Інкотермс-2010, в строк 90 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК "Енергоатом"».
У відповідності до п. 6.1. договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що при виявленні невідповідностей щодо кількості, якості та/або комплектності під час приймання продукції, замовник зобов'язаний викликати представника постачальника для складання акту. У випадку неприбуття іногороднього представника постачальника (виробника) протягом 7 днів після дати його виклику, складається акт прийомки товару (продукції) по кількості та якості за встановленою формою з представником громадськості або з представником іншої організації.
В п. 9.1. договору встановлено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції вчасно якості та/або кількості комплектності постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань по договору.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії договору - по 31.12.2019, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1. договору).
Відповідно до специфікації № 1 та технічних умов, які є додатками до договору, передбачено поставку наступного товару: термометр ТТЖ-М вик. І П 4 (0+100оС)-1-106/103 у кількості 20 шт. (діапазон вимірювання від 0 до +100оС), термометр ТБ-100-50 0+150-1,5-Р у кількості 4 шт. (межа вимірювання від 0 до +150оС), термометр ТБ-100-100 0+150-1,5-Р у кількості 14 шт. (межа вимірювання від 0 до +150оС), термометр ТБ-100-100 0+100-1,5-Р у кількості 2 шт. (межа вимірювання від 0 до +120оС) на загальну суму 13 950,72 грн.
07.03.2019 на веб-сторінці https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-01-22-002636-b було розміщено інформацію про укладення договору № 53-122-01-19-07729 від 06.03.2019.
Отже, згідно з умовами договору поставка продукції мала бути здійснена до 05.06.2019 включно.
29.03.2019 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято частину продукції на загальну суму 4 273,92 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТД-00009728. При цьому, відповідач наголошує, що позивач за поставлений товар згідно цієї накладної у визначені договором строки не розрахувався.
Крім того, відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що 05.06.2019 відповідачем поставлено частину продукції згідно видаткової накладної № ТД-00016630.
24.06.2019 комісією позивача у складі: інженера ЦТАВ Давидовича І.В, інженера РВ ВП СГ Мендуся Є.В. та інженера групи ВК ВПВ УВТК Давидова Л.Г. виявлено невідповідність поставленої продукції, а саме п. 3 технічних умов до договору, зокрема, необхідно термометр ТБ-100-100 0+150-1,5-Р з межею вимірювання від 0 до +150оС, а фактично поставлено з межею вимірювання від 0+160, про що було складено довідку №Д1-3-98 про виявлені невідповідності на етапі ВК-1.
23.07.2019 позивачем складено акт №1-3-98 про неусунення невідповідностей продукції, в якому зазначено про невідповідність поставленої продукції, а також зазначено, що виявлені невідповідності згідно з довідкою №Д1-3-98 від 24.06.2019 не усунуто та дана продукція не може бути використана за призначенням.
12.11.2019 відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію, яка відповідає умовам договору на суму 9 676,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТД-00036511.
Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 9.1. договору, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної поставки продукції.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 53-122-01-19-07729 від 06.03.2019, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити і передати у власність позивача певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1.
Так, відповідно до специфікації № 1 та технічних умов, які є додатками до договору, передбачено поставку наступного товару: термометр ТТЖ-М вик. І П 4 (0+100оС)-1-106/103 у кількості 20 шт. (діапазон вимірювання від 0 до +100оС), термометр ТБ-100-50 0+150-1,5-Р у кількості 4 шт. (межа вимірювання від 0 до +150оС), термометр ТБ-100-100 0+150-1,5-Р у кількості 14 шт. (межа вимірювання від 0 до +150оС), термометр ТБ-100-100 0+100-1,5-Р у кількості 2 шт. (межа вимірювання від 0 до +120оС) на загальну суму 13 950,72 грн.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що сторони в договорі погодили наступні умови поставки товару та оплати, зокрема: поставка товару здійснюється в строк 90 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі», а оплата згідно видаткової накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.
Так, 07.03.2019 на веб-сторінці https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-01-22-002636-b було розміщено інформацію про укладення договору № 53-122-01-19-07729 від 06.03.2019. Отже, відповідач повинен був здійснити поставку продукції до 05.06.2019 включно.
Судом встановлено, що 29.03.2019 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято частину продукції на загальну суму 4 273,92 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТД-00009728. При цьому, позивач за поставлений товар згідно цієї накладної у визначені договором строки не розрахувався.
Як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується сторонами, відповідачем поставлено продукцію згідно видаткової накладної № ТД-00016630 від 05.06.2019, яка не відповідала технічним вимогам, передбаченим в договорі.
Натомість, невідповідність продукції виявлено позивачем лише 24.06.2019, про що комісією останнього складено довідку №Д1-3-98 про виявлені невідповідності на етапі ВК-1. При цьому, як вбачається з цієї довідки, виявлені невідповідності продукції були зафіксовані без присутності представника ТзОВ «ТД "Віктер Плюс"».
Так, пунктом 8.3. договору передбачено, що при виявленні невідповідностей щодо кількості, якості та/або комплектності під час приймання продукції, замовник зобов'язаний викликати представника постачальника для складання акту. У випадку неприбуття іногороднього представника постачальника (виробника) протягом 7 днів після дати його виклику, складається акт прийомки товару (продукції) по кількості та якості за встановленою формою з представником громадськості або з представником іншої організації.
З наведеного вбачається, що при виявленні невідповідності поставленої продукції, у позивача виникає обов'язок повідомити про це відповідача та викликати його представника для складання відповідного акту. При цьому, позивачем не надано суду доказів на підтвердження повідомлення ТзОВ «ТД "Віктер Плюс"» про невідповідність поставленої продукції.
Отже, судом встановлено, що позивачем не повідомлено відповідача про невідповідність поставленої продукції згідно видаткової накладної № ТД-00016630 від 05.06.2019 умовам специфікації.
Крім того, відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що після отримання претензії ТзОВ «ТД "Віктер Плюс"» зверталося до позивача з пропозицією внесення змін до договору поставки щодо покращення якості предмета закупівлі. Також, відповідач стверджує, що звертався до позивача з пропозицією повернути постачальнику продукцію згідно видаткової накладної № ТД-00016630 від 05.06.2019, та відповідно поставити товар, передбачений договором. Натомість, позивач не повернув поставлену продукцію, а надіслав на адресу відповідача рахунки на оплату послуг відповідального зберігання майна, копії яких містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, судом встановлено, що 12.11.2019 відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію, яка відповідає умовам договору на суму 9 676,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТД-00036511.
Судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків поставки продукції, які передбачені договором поставки № 53-122-01-19-07729 від 06.03.2019, при цьому, приймаючи до уваги наявні матеріали справи та причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань, зокрема, неповідомлення позивачем відповідача про невідповідність поставленої продукції згідно видаткової накладної № ТД-00016630 від 05.06.2019 умовам договору поставки для складення сторонами акту, відповідно ТзОВ «ТД "Віктер Плюс"» було позбавлене можливості здійснити заміну товару у відповідності з умовами договору та здійснити поставку товару у строк, передбачений договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, судом встановлено, що відповідачем порушено строк поставки товару саме внаслідок неповідомлення його позивачем у порядку, передбаченому п. 8.3 договору, про невідповідність поставленого товару умовам специфікації.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ДП «НАЕК "Енергоатом"» в особі ВП «Рівненська атомна електрична станція» до ТзОВ «ТД "Віктер Плюс"» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 235,34 грн.
Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України
Суддя В.В. Бондарчук