Номер провадження 2/754/1860/20 Справа №754/9340/19
Іменем України
27 березня 2020 року м.Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 12.02.2019 року між ним та відповідачем було укладено договір позики № 01/19, відповідно до якого відповідач отримав у позику грошові кошти в розмірі 483 530 грн., які зобов'язався повернути до 15.04.2019 року. В підтвердження отримання коштів відповідачем була надана розписка від 12.02.2019 року.
Як вказує позивач, з моменту укладання договору відповідачем було частково повернуто кошти, а саме: 19.04.2019 року повернуто 5970 грн., 14.05.2019 року повернуто 2000 грн., 18.05.2019 року повернуто 2000 грн. Загальний розмір заборгованості з урахуванням вказаних сум становить 473 560 грн.
Посилаючись на викладені обставини та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, а також на положення ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 473 560 грн., суму процентів за користування коштами в розмірі 16 969,59 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3314,94 грн., 3 % річних за прострочення сплати суми боргу в розмірі 2218,44 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4960,63 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 26.06.2019 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 19.11.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання представник позивача Зудінов О.С. не з'явився, надавши суду клопотання, в якому просить розглядати справу у відсутність сторін, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов до суду не надав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності відповідача відповідно до ст. 280 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення, проти чого не заперечував представник позивача у своїй заяві.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до п.1 якого позивач передав відповідачу грошову суму в розмірі 483 530 грн., а відповідач зобов'язався повернути вказану суму в строк та в порядку, визначених договором (а.с.6).
На підтвердження факту отримання коштів відповідачем було написано відповідну розписку (а.с.7).
Згідно розділу 3 та п.5.1 вказаного договору, відповідач був зобов'язаний повернути всю суму позики частинами по 161 176,66 грн. в строк до 15.04.2019 року.
Пунктом 4.1 договору позики сторони погодили, що позикодавець має прав на отримання від позичальника процентів в розмірі 21% річних від суми позики за цим договором.
Пунктом 3.1 договору визначено, що за неналежне виконання зобов'язань повернути грошові кошти, визначені п.1 договору, відповідач несе відповідальність, передбачену чинним законодавством.
На виконання зобов'язань за договором, відповідачем було частково погашено заборгованість за договором позики, а саме: 19.04.2019 року повернуто 5970 грн., 14.05.2019 року повернуто 2000 грн., 18.05.2019 року повернуто 2000 грн. Загальний розмір заборгованості з урахуванням вказаних сум становить 473 560 грн. (а.с.12, 13, 14).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
За правилами ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що в разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Як встановлено ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, грошові кошти у визначений строк не повернув.
Відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог. Не здобуто таких доказів і в ході судового засідання. Суд звертає увагу і на те, що відповідач, будучи достовірно обізнаним про час та місце розгляду справи та маючи достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, відзиву на позовну заяву не подав, розрахунки позивача належним чином не спростував.
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 473 560,00 грн., а також відсотки, передбачені умовами договору, в розмірі 16 969,59 грн.
Також, виходячи з положень ст.625 ЦК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3314,94 грн. Зазначена сума боргу та штрафних санкцій відповідачем не спростована. Відтак, позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву слід задовольнити в повному обсязі.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за час прострочення сплати суми боргу в розмірі 2218,44 грн., то в цій частині позовних вимог належить відмовити, оскільки 3 % річних відповідно до ст.625 ЦК України стягуються у разі, якщо договором позики не встановлено іншого розміру відсотків. Як же вбачається з договору позики, укладеного між сторонами, в ньому визначено розмір відсотків, а тому положення ст.625 ЦК України в цій частині не можуть бути застосовані.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути суму судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі по 4938,45 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 510, 512, 514, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 473 560 грн., суму процентів за користування коштами в розмірі 16 969,59 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3314,94 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4938,45 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: