01 квітня 2020 р. Справа № 520/11781/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року (ухвалене суддею Тітов О.М.) по справі № 520/11781/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у наданні інформації Бондаренко В.Д., як члену сім'ї особі, яка з пенсіонером проживала на день смерті, про розмір недоодержаних ОСОБА_2 сум та неи проведення розрахунку; зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області провести з ОСОБА_1 розрахунок заборгованості по виплаті пенсії ОСОБА_2 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 р. відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 р. р. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в подальшому - Закон № 2262-ХІІ), на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки відповіді Національною поліцією України за результатами розгляду звернення позивача мають формальний зміст та порушують права позивача, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції при розгляді справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 , чоловік позивачки, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію за вислугою років з 01.01.2019 р., відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в подальшому - Закон № 2262-ХІІ).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.06.2018 р.
13.06.2019 р. ОСОБА_1 дружина померлого пенсіонера, звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якій просила виплатити їй доплату до пенсії за 2016-2017 роки за військового пенсіонера ОСОБА_2 , яка виплачується з 01.01.2019 року.
Листом від 26.07.2019 р. № 2683/Б-14 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивачці, що відсутні підстави для виплати їй недоотриманої виплати, оскільки вона протягом шести місяців не зверталася з заявою за недоодержаною пенсією.
В.о. завідуючої Лозівської державної нотаріальної контори Мірошниченко О.М. направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про наявність та суму, яка підлягає виплаті для оформлення спадщини щодо померлого ОСОБА_2 .
Листом від 13.08.2019 р. № 26571/04-20 відповідач повідомив, що ОСОБА_2 як одержувач пенсії на обліку в м. Харкові та Харківській області не перебуває.
Позивачка, вважаючи, що відповідач протиправно не надав інформацію про розмір недоодержаних ОСОБА_2 сум пенсії та не провів з нею розрахунки заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_2 , звернулася до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача провести з ОСОБА_1 розрахунки заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_2 є обгрунтованою, оскільки із заявою про виплату недоодержаної пенсії позивачка звернулась більше ніж через шість місяців після смерті ОСОБА_2 , а право позивачки на отримання інформації про невиплачені суми померлого чоловіка не порушено відповідачем, так як вона особисто не зверталася до відповідача з заявою про надання такої інформації.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними, у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженного Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , а позивачка із заявою про виплату недоодержаної пенсії ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 13.06.2019 р., тобто більше ніж через шість місяців після смерті ОСОБА_2 .
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача провести з нею розрахунок заборгованості по виплаті пенсії ОСОБА_2 , оскільки позивачка із заявою про виплату цієї пенсії звернулася до відповідача із пропуском, встановленого ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шестимісячного строку звернення, а чинним законодавством не втановлено можливості проведення таких виплат за заявами, які подані більше ніж через шість місяців після смерті пенсіонера, та не передбачено підстав для поновлення такого строку.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у наданні інформації ОСОБА_1 , як члену сім'ї особі, яка з пенсіонером проживала на день смерті, про розмір недоодержаних ОСОБА_2 сум та при проведенні розрахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Направлення запиту в.о. завідуючої Лозівської державної нотаріальної контори Мірошниченко О.М. про наявність та суму, яка підлягає виплаті для оформлення спадщини щодо померлого ОСОБА_2 здійснено в рамках правової процедури спадкування та не може розцінюватись судом як звернення позивача за отриманням інформації.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 особисто або через свого представника до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не зверталась із заявою про надання інформації щодо недоодержаних ОСОБА_2 сум пенсії.
Тобто, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивачки на отримання інформації про невиплачені суми пенсії померлого чоловіка не порушене відповідачем, а позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у наданні інформації Бондаренко В. ОСОБА_3 , як члену сім'ї особі, яка з пенсіонером проживала на день смерті, про розмір недоодержаних ОСОБА_2 сум та при проведенні розрахунку не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 по справі № 520/11781/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Т.С. Перцова О.А. Спаскін