01 квітня 2020 року справа №243/12696/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Лопатка В.М., представника позивача - Ясинського О.М., перекладача Шурига І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника відповідача - Лопатка Володимира Миколайовича на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2019 року (повний текст складено 31 жовтня 2019 року в м. Слов'янськ) у справі № 243/12696/19 (суддя І інстанції - Сидоренко І.О.) за позовом Слов'янського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України, затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ,-
31 жовтня 2019 року Слов'янський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України, затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , який обґрунтований тим, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув в Україну 20.05.2018 через КПП «Кучурган» по паспорту громадянина Республіки Азербайджан № НОМЕР_1 від 13.12.2017 на запрошення громадянки України ОСОБА_3 . Термін перебування на території України ОСОБА_1 закінчився у 22.05.2018, з території України відповідач своєчасно не виїхав та з цього часу перебуває в Україні незаконно, від виїзду ухиляється.
09.10.2019 року під час прийому громадян у Слов'янському МВ ГУ ДМС у Донецькій області було виявлено громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звернувся з приводу встановлення законності його перебування на території України.
Вищенаведене свідчить про те, що загальна кількість днів терміну перебування ОСОБА_1 на території України перевищує дозволений 90 денний термін. Таким чином, з 22.05.2018 року до теперішнього часу громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на території Україні без реєстрації і документів, що дають право на перебування або проживання на її території, від виїзду з України ухиляється. Законні джерела для існування, підстави для подальшого перебування на території України відсутні.
09.10.2019 року у відношенні відповідача Слов'янським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДО № 000063 відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МДО № 000063 у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Зазначене адміністративне стягнення ОСОБА_1 у встановленому порядку не оскаржував, штраф сплатив 10.10.2019 року, таким чином він визнав в повному обсязі факт скоєння ним адміністративного правопорушення та те, що він є нелегальним мігрантом.
23.10.2019 року співробітниками ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях був виявлений громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , який не виконав рішення про примусове повернення № 18 від 09.10.2019, та знаходиться на території України без законних на то підстав.
Згідно пояснень ОСОБА_1 від 23.10.2019 він своєчасно не виконав рішення про примусове повернення до країни походження через відсутність коштів.
Відповідач самостійно не виконав раніше винесеного рішення про примусове повернення до країни походження, від виїзду з України ухиляється. У зв'язку з чим позивач просить примусово видворити з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , затримати з поміщенням до ПТПІ.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2019 року у справі № 243/12696/19 позов задоволено. Примусово видворено з території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Затримано громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення видворення за межі території України строком на шість місяців.
Представник відповідача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що повинно бути скасоване з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також неправильного застосування судом норм процесуального права.
Також, в апеляційній скарзі зазначено, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 не було забезпечено можливість користування послугами перекладача та не був наданий захисник, чим було порушено право відповідача на захист. Відповідач є шукачем притулку та відповідно до ст. 31 Закону № З773-VI не підлягає видворенню. Відповідач має бажання узаконити своє перебування в Україні та хоче залишитися жити на законних підставах, чого судом при ухваленні рішення не було враховано. Підтвердження наміру законного перебування на території нашої держави є також те, що відповідач добровільно сплатив штраф. Відповідач зазнав переслідувань в країні походження через те,що він був одружений на громадянці ворожої країни та за це йому погрожували вбивством. Таким чином в Азербайджані зберігається загроза життю і безпеці відповідача.
Представником позивача на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідач та представник відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Азербайджан, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим 13 грудня 2017 року, строком дії до 12 грудня 2027 року.
Судом встановлено, що 09.10.2019 року під час прийому громадян у Слов'янському МВ ГУ ДМС у Донецькій області було виявлено громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звернувся з приводу встановлення законності його перебування на території України.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 23.10.2019 року видно, що він розуміє те що є нелегальним мігрантом, що до органів міграційної служби з приводу оформлення документів не звертався та свідомо ухиляється від виїзду з території України.
09.10.2019 року у відношенні відповідача Слов'янським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДО № 000063 відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МДО № 000063 у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Відповідно до рішення № 18 від 09.10.2019 року про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , зобов'язано його самостійно залишити територію України у термін до 19.10.2019 року та останньому заборонено в'їзд в Україну термін на три роки. З даним рішенням відповідач ознайомлений під розписку 09.10.2019 року.
Колегія суддів зазначає, що а ні постанова про накладення адміністративного стягнення ПН МДО № 000063 за ч. 1 ст. 203 КУпАП , а ні рішення № 18 від 09.10.2019 року про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 відповідачем не оскаржувались.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22.09.2011 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до вимог ч.6 ст.6 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом № 3773-VI.
За змістом ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону № 3773, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 2 ст. 25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону № 3773-VI).
Статтею 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Із змісту наведеної норми вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 07.02.2018 року по справі № 743/432/16-а.
Згідно пункту 1.6. Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція № 353/271/150) підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Частиною 1 ст. 288 КАС України встановлено, що позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що з відповідною заявою до ГУ ДМС України в Донецькій області відповідач не звертався.
На час винесення рішення № 18 від 09.10.2019 року про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 і на теперішній час відповідач на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має, а також в нього відсутній документ на право проживання в Україні.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону № 3773-VІ , іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 3773-VІ іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону № 3773-VІ нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Судом встановлено, на підставі матеріалів справи, що відповідач, який є іноземним громадянином, з 22.05.2018 року перебуває на території України без законних підстав.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3773-VІ передбачено виключні підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Частиною 15 статті 4 Закону № 3773-VІ передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2 - 14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 15 Закону № 3773-VІ в'їзд та виїзд з України іноземцями та особи без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 статті 26 розділу III Закону № 3773-VІ передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.
Частиною 1 статті 30 вказаного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Відповідно до п. 4 ст. 30 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Судом встановлено, що громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 статус біженця не надано і він не є особою, яка потребує додаткового захисту. З відповідними заявами до органів ДМС України відповідач не звертався. Доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само уразі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Частиною 11 статті 289 КАС України, встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Беручи до уваги відсутність факту звернення громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 до ДМС з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позовні вимоги підлягають задоволенню, а відповідач підлягає затриманню з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою його ідентифікації, а також примусовому видворенню за межі держави Україна.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Зважаючи на вимоги, заявлені позивачем в прохальній частині адміністративного позову та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав звернути рішення до негайного виконання.
З огляду на вищенаведене, враховуючи у сукупності та приймаючи до уваги наявність фактів порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконного перебування на території України, не виконання відповідачем рішення про примусове повернення з України іноземця, а також не бажання залишати територію України, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність позовні вимоги про примусове видворення відповідача та його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців з метою забезпечення видворення за межі території України задовольнити.
Щодо доводів представника відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення прав ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції через те, що відповідач не розуміє українську мову та потребує перекладача, а також не залучення захисника не відповідає обставинам справи.
В матеріалах справи міститься рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни ОСОБА_1 від 09.10.2019 № 18, в якому відповідач власноручно написав та засвідчив власним підписом наступне, що він українською мовою володію та цілковито розуміє мову на якій ведеться провадження, послуг перекладача не потребує.
Крім того, в матеріалах справи наявна розписка відповідача про отримання позовної заяви та матеріалів до неї, яка виконана власноручно відповідачем власноручно українською мовою.
Під час судового засідання ОСОБА_1 був ознайомлений з правами, передбаченими ст. 44 КАС України, вимог щодо залучення перекладача та захисника не заявляв. Також, він власноручно надав розписку про те, що відмовляється від захисника, свої права буде захищати самостійно..
Згідно з частиною четвертою статті 14 Закону України від 3 липня 2012 року N 5029-VI «Про засади державної мовної політики» особі, що бере участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вона володіє, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Згідно протоколу судового засідання, відповідач був присутній у судовому засіданні при розгляді даної справи у суді першої інстанції, ознайомлений з правами, передбаченими ст. 44 КАС України, вимог щодо залучення перекладача та захисника не заявляв, приймав активну участь у судовому засіданні, надавав пояснення, задавав питання представнику позивача, надавав відповіді на питання судді, представника позивача.
Крім того, в матеріалах справи наявна довіреність від 28.01.2020 року якою ОСОБА_1 уповноважує адвоката Лопатку Володимира Миколайовича здійснювати представництво його інтересів. Довіреність складена українською мовою в якій крім іншого зазначено: «Ця довіреність мною прочитана, її зміст мені зрозумілий та відповідає моїй волі», підпис ОСОБА_1.
Вищезазначене спростовує твердження представника відповідача про те, що відповідач не володіє українською мовою, та як наслідок не усвідомлював змісту прийнятих відносно нього рішень, та вчинених за його участю відповідних, у тому числі процесуальних, дій.
Незважаючи на зазначене, під час розгляду справи апеляційним судом відповідачу була надана можливість користувався послугами перекладача.
Твердження представника відповідача у апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 є шукачем притулку та це не було враховано під час розгляду справи судом першої інстанції не відповідають дійсності та спростовуються повідомленням ГУ дме України в Харківській області про відсутність звернення відповідача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке було надано та долучено до матеріалів судової справи як письмовий доказ.
Крім того, в період знаходження у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, ОСОБА_1 також не скористався можливістю звернення до органів ДМС про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Твердження про наявність шлюбу між громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач приїхав на Україну для возз'єднання із сім'єю (дружиною) і відповідач зазнав переслідувань в країні походження через те, що він був одружений на громадянці ворожої країни та за це йому погрожували вбивством, та в Азербайджані зберігається загроза життю і безпеці відповідача не підтвердженні жодним доказом. Крім того, зазначені твердження представника відповідача спростовуються інформацією Слов'янського МВ ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (лист від 26.03.2020 16.22-14-852/26) у якому зазначено, що в результаті розширеного пошуку за відомостями, внесеними до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомостей актового запису про шлюб на ім'я вищезазначених осіб не виявлено.
Колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи безпідставними, а висновок суду - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача - Лопатка Володимира Миколайовича на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2019 року у справі № 243/12696/19 - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2019 року у справі № 243/12696/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Арабей
Т.Г. Гаврищук