1/555
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 квітня 2020 року м. Київ № 640/15186/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
приватного підприємства «Еркер»
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про визнання противоправною та скасування постанови про накладення штрафу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства «Еркер» (надалі - позивач), адреса: 09104, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайок, 224б, приміщення 57 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - відповідач), адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної архітектурно-будівельної інспекції України № З-0307/1/1010-1353/02 від 03.07.2019 про накладення на приватне підприємство «Еркер» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (надалі - Постанова).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2019 позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.
05.09.2019 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків разом з документом про сплату судового збору. Тобто недоліки, встановлені судом, усунуті в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У період з 28.05.2019 по 10.06.2019 та з 19.06.2019 по 20.06.2019 на підставі наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 18.06.2019 № 173П, направлення від 24.05.2019 № 330.19/01 та направлення від 18.06.2019 № 330.19/01/П, що надані на підставі звернення ГО «Народний будівельний контроль» № 1010-333 від 15.05.2019 відповідач провів позапланову перевірку на об'єкті будівництва «будівництво жилого кварталу» за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників.
За результатами перевірки скаладено Акт № Т-2006/1 від 20.06.2019 (надалі - Акт), в якому між іншим зазначено:
«…Будівельні роботи на об'єкті: Будівництво житлового кварталу по вул. Машинобудівників в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області виконуються на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 19.05.2009 року № 572/09. Відповідно до інформації та даним які наявні у вищезазначеному дозволі: замовник та генпідрядник (підрядник) - ПП «Еркер», авторський нагляд - Інститут «Дніпромісто», гап- Верюжська О . В . , технічний нагляд - Бутько С.І….
…Вся вищезазначена виконавча документація яка була надана під час даної позапланової перевірки ведеться ТОВ «БК «Еркер» код ЄДРПОУ 38893321… Замовником будівництва ПП «Еркер» через ЦНАП до Державної архітектурноно-будівельної інспекції України 09.01.2018 року було направлено заяву «внести зміни в дозвіл № 572/09 від 19.05.2009 р на виконання будівельних робіт з будівництва житлового кварталу по вул.Машинобудівників в м . Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області «в якій зазначено:
1) Змінено генерального підрядника та згідно договору генерального підряду передано функції генерального підрядника ТОВ БК «Еркер».
2) Змінено особу відповідальну за виконання робіт та наказом ТОВ БК «Еркер» № 38 від 02.11.2017 року призначено відповідальних виконавців робіт - виконроба Дідушка Висиля Миколайовича .
Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було надано ПП «Еркер» відповідь від 23.01.2018 року № 40-395-(301-3)/549 в якій зазначено:
- Направляється заява про внесення змін до виданого дозволу на виконання будівельних робіт від 19.05.2009 № 572/09 з доданими до неї документами на доопрацювання у зв'язку з недотриманням вимог частини 7 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 33 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, згідно з яким замовник повідомляє орган державного архітектурно-будівельного контролю про внесенння змін, передбачених цією статтею, з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів що підтверджують зазначені зміни.
- Законодавством України визначено, що до копій документації, які засвідчені в установленому порядку, слід відносити копії документації, засвідчені або нотаріусом або уповноваженою особою органу державної влади, підприємства, установи, організації, що надає такий документ…
…Варто зауважити, що станом на 20.06.2019 року в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо зміни генерального підрядника в дозволі № 572/09 від 19.05.2009 р на виконання будівельних робіт з будівництва житлового кварталу по вул . Машинобудівників в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області.
Вищезазначеними діями замовником будівництва ПП «Еркер» не було в установленому законодавством порядку подано інформацію про заміну генерального підрядника (з ПП «Еркер» на ТОВ БК «Еркер», чим порушено ч.7. ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності…».
Тобто, в Акті зазначено порушення позивачем вимог закону щодо неповідомлення про зміни генерального підрядника в дозволі на виконання будівельних робіт від 19.05.2009 року № 572/09 (надалі - дозвіл) з ПП «Еркер» на ТОВ БК «Еркер» з будівництва житлового кварталу.
Окрім Акту за результатами перевірки винесено припис від 20.06.2019 № С-2006/1 про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та припис від 20.06.2019 № С-2006/2 про зупинення підготовчих та будівельних робіт та складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.06.2019 р. № 1-Л-З-2006/1.
За результатами розгляду справи відповідачем винесено Постанову та накладено штраф відповідно до п.7 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (надалі - Закон № № 208/94-ВР), яка передбачає, що суб'єкт містобудування несе відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання замовником інформації про передачу права на будівництво об'єкта іншому замовнику, зміну генерального підрядника чи підрядника, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, відповідальних виконавців робіт, а також про коригування проектної документації у випадках, коли подання такої інформації є обов'язковим згідно із законодавством, - у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працезданих осіб - 40 140,00 грн.
Не погоджуючись із результатами позапланової перевірки, викладеними в Акті, позивач подав письмові заперечення на Акт, надав письмові пояснення та повторно надав необхідні документи, яким підтверджувалось дотримання позивачем вимог закону, передбаченої законом процедури повідомлення змін тощо, а також було викладено головою ліквідаційної комісії позивача в Акті пояснення, зауваження, заперечення щодо виявлених відповідачем порушень.
Вважаючи Постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду із відповідною позовною заявою.
Відповідач виніс Постанову, яку позивач вважає протиправною у зв'язку із чим оскаржив її до суду.
Позивач у своєму позові в обґрунтування протиправності Постанови відповідача посилається на наступні факти та обставини, обґрунтовуючи їх наступним.
Позивач звертає увагу суду на те, що 09.01.2018 він через Центр надання адміністративних послуг (надалі - ЦНАП) подав відповідачу заяву № бн-6/63 про внесення змін в дозвіл № 572/09 від 19.05.2009 на виконання будівельних робіт з будівництва житлового кварталу по вул. Машинобудівників Києво-Святошинського району Київської області (надалі - дозвіл) - зміна генерального підрядника та згідно договору генерального підряду передано функції генерального підрядника ТОВ БК «Еркер», було змінено відповідальну особу за виконання робіт та наказом № 38 від 02.11.2017. ТОВ «БК «Еркер» призначено відповідальним виконавцем робіт виконроба Дідушка В.М. (надалі - заява).
Подання зазначених змін відповідачу позивач підтверджує описом документів, що надано до ЦНАП суб'єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративних послуг (надалі - опис).
Отримавши від відповідача Акт із зазначенням в ньому порушення позивачем вимог закону щодо не повідомлення про зміни генерального підрядника в дозволі з ПП «Еркер» на ТОВ БК «Еркер» і не погоджуючись із ним позивач у своїх запереченнях на Акт, приписи № № С-2006/1, С-2006/2 від 20.06.2019 р. зазначав, що заява подана ним відповідно до вимог п.7 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3030-VI (надалі - Закон № 3038) та п.33 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих будівельних робіт» від 13.04.2011 № 466 (надалі - Постанова № 466), всі додатки до заяви оформлені ним згідно діючого законодавства, відповіді від відповідача не отримував, документи про зміну генпідрядника та виконроба 02.07.2019 направлені ним в черговий раз відповідачу через ЦНАП.
Крім цього, позивач зазначає, що відповідач не надав підтвердження, жодного належного доказу на підтвердження викладених в Акті звернень до позивача, на які посилається відповідач та які покладено в основу обґрунтування порушень вимог закону, викладених в Акті, твердження про повідомлення позивача про наявність зауважень зі сторони відповідача щодо внесення змін до об'єкту будівництва, відправлення заяв, листів і доданих до них документів не було, мало лише місце посилання на внутрішню документацію відповідача, яка є односторонніми документами контролюючого органу дату походження яких встановити достовірно неможливо за відсутністю офіційних поштових документів на підтвердження факту надсилання заявлених відповідачем звернень до позивача, як наприклад, опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Також позивач стверджує, що вимогами закону на позивача покладено тільки обов'язок повідомлення відповідача про зміну генерального підрядника та виконроба, що відповідало вимогам Закону № 3038 та п. 33 Постанови № 466, було виконано позивачем, іншого законом, на його думку, не передбачено, не вимагається від позивача.
У своєму відзиві на адміністративний позов, поданий через канцелярію суду 08.10.2019 твердження позивача про те, що ним належним чином внесено зміни до дозволу відповідач заперечує наступним.
Відповідно до ст. ст. 8, 9 Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI (надалі - Закон № 5203) суб'єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб'єкта звернення на підставі поданих відомостей у заяві, у тому числі шляхом доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб'єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління, або через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Суб'єкт надання адміністративної послуги, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, зобов'язані:
1) забезпечити безоплатне надання таких документів або інформації не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від суб'єкта надання адміністративної послуги, якщо інше не передбачено законом;
Із зазначеної норми відповідач робить висновок, що у разі, якщо юридична особа, як суб'єкт звернення подає документи або звертається із заявою до суб'єкта надання адміністративних послуг, в даному випадку суб'єктом є відповідач, то суб'єкт надання такої послуги зобов'язаний в триденний строк розглянути дану заяву та надати відповідь також через центр надання адміністративних послуг.
Відповідач надав позивачу відповідь від 23.01.2018 р. № 40/395-(301-3)/549 в якій вказано, що заява із доданими до неї документами направляється на доопрацювання у зв'язку з недотриманням вимог ч.7 ст. 37 Закону № 3038 та пункту 33 Постанови № 466.
Повторно позивач до відповідача із відповідною заявою про виправлення недоліків не звертався.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Порядком здійснення державного архітектурного будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2011 № 533 (надалі - Порядок № 533).
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 (надалі - Постанова № 294) визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Відповідно п. 3 Положення про Департамент ДАБІ у Київській області, затвердженого наказом ДАБІ України від 12.06.2017 № 925 основними завданнями Департаменту ДАБІ є забезпечення реалізації державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у випадках, визначених Законом №3038 на території Київської області, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням уповноваженими органами містобудування та архітектури, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - об'єкт нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями, а також особами відповідальними за здійснення авторського та/або технічного нагляду вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві; здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.
Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, що передбачено ст. 6 Закону № 3038.
Згаданий вид державного управління здійснюється, крім іншого, шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації, про що зазначено в п. 6 ч. 1. ст. 7 Закону № 3038.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону № 3038 державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону № 3038 до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
У ч.2 ст. 7 Закону № 3038 зазначено що, у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений Порядком № 533.
Згідно з п. 5 Порядку № 553 Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:
1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;
2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;
3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Державний архітектурно-будівельний контроль на об'єктах будівництва, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб та розташовані на території України, здійснюється відповідно до цього Порядку. Частиною другою пункту 7 Порядку № 553 встановлено вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки:
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до приписів п.п. 16, 17, 19-21 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол та видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.
Згідно п.22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, чи через електронний кабінет, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.
Відповідно до ст. 3 Закону № 208/94-ВР справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються в тому числі, центральним органом виконавчої влади, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», мають право від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю - головні інспектори будівельного нагляду.
Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 735 «Про внесення змін до порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (надалі - Порядок № 735).
Відповідно до п.п. 9, 10 Порядку № 735 про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності керівник структурного підрозділу інспекції, його заступники, які згідно з функціональними обов'язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль, або головний державний інспектор (далі - уповноважена посадова особа інспекції) складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Уповноважена посадова особа інспекції складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у двох примірниках, один з яких надається під підпис суб'єкту містобудування, що притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не пізніше трьох робочих днів з дня складення акта перевірки такого суб'єкта містобудування.
Згідно п.15 Порядку № 735 протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інші матеріали подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій розглядати справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з метою вирішення питання притягнення до відповідальності та накладення штрафу протягом трьох днів після його складення.
Пунктами 16, 17 Порядку № 735 передбачено, що справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою інспекції, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.
Справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.
Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.
За умовами Закону № 208/94-ВР накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом № 3038 мають право від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях міста Києва і Севастополя.
З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2018 позивач через ЦНАП направив відповідачу заяву в частині зміни в дозволі генерального підрядника та особи, відповідальної за виконання робіт - виконроба.
В цей же день ЦНАП листом № 5н-6/63 повідомив позивача про те, що за результатами розгляду його заяви документи прийняті та передані до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України для розгляду та прийняття відповідного рішення.
23.01.2018 відповідач за результатами розгляду заяви позивача надав йому відповідь № 40-395-(301-3)/549 в якій зазначено, що заява позивача із доданими до неї документами направляється йому на доопрацювання у зв'язку із недотриманням вимог ч. 7 ст. 37 Закону № 3038 та п. 33 Постанови № 466, згідно з яким замовник повідомляє орган державного архітектурно-будівельного контролю про внесення змін, передбачених цією статтею, з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни.
Також у своїй відповіді відповідач зазначив, що законодавством України визначено, що до копій документації, які засвідчені в установленому порядку, слід відносити копії документації, засвідчені або нотаріусом або уповноваженою особою органу державної влади, підприємства, установи, організації, що надає такий документ.
Позивач у своїй позовній заяві заперечує отримання зазначеного листа, відповідач, в свою чергу, надає лише копію відповіді, але будь-які докази в підтвердження її направлення позивачу та отримання ним в матеріалах справи відсутні.
Натомість, враховуючи обставини справи суд зазначає наступне.
09.01.2018 позивач направив відповідачу заяву.
23.01.2019 відповідач направив позивачу відповідь на заяву з інформацією про необхідність її доопрацювання
В період з 28.05.2019 по 10.06.2019 та з 19.06.2019 по 20.06.2019 відповідач проводив позапланову перевірку позивача.
20.06.2019 відповідач склав Акт, в якому, серед іншого зазначено, що станом на 20.06.2019 в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо зміни генерального підрядника в дозволі.
Тобто, починаючи з 09.01.2018 по 20.06.2019 позивач майже 1,5 роки не цікавився і навіть не намагався поцікавитися результатами розгляду своєї заяви. Будь-які докази в підтвердження перевірки чи намагання перевірити результати надання адміністративної послуги в матеріалах справи відсутні (докази відвідування ЦНАП, листування із відповідачем з метою з'ясування відсутності результатів надання адміністративної послуги, надання прін-скринів операцій, що намагався здійснити позивач на відповідному порталі надання адміністративних послуг, тощо). Із зазначеного вбачається, що подаючи заяву позивач усвідомлював необхідність виконання вимог закону щодо їх вінесення і передбачав настання певних наслідків у вигляді застосування до нього певних фінансових санкцій у вигляді штрафу. Не дивлячись на цей факт, відповідач результати розгляду своєї заяви безвідповідально проігнорував.
Заяву позивач направляв за допомогою ЦНАП.
Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначені Законом № 5203.
Відповідно до ст. 6 Закону № 5203 суб'єкти надання адміністративних послуг, яким є відповідач, зобов'язані забезпечити: 1) облаштування у місцях прийому суб'єктів звернень інформаційних стендів із зразками відповідних документів та інформації в обсязі, достатньому для отримання адміністративної послуги без сторонньої допомоги; 2) створення та функціонування веб-сайтів, на яких розміщується інформація про порядок надання відповідних адміністративних послуг, режим доступу до приміщення, в якому здійснюється прийом суб'єктів звернень, наявність сполучення громадського транспорту, під'їзних шляхів та місць паркування; 3) здійснення посадовими особами прийому суб'єктів звернень згідно з графіком, затвердженим керівником відповідного суб'єкта надання адміністративних послуг. Кількість годин прийому суб'єктів звернень має становити не менше 40 годин на тиждень; 4) надання суб'єкту звернення, який звернувся за допомогою засобів телекомунікації (телефону, електронної пошти, інших засобів зв'язку), інформації про порядок надання адміністративних послуг; 5) видання довідково-інформаційних матеріалів про адміністративні послуги та безоплатне поширення таких матеріалів у приміщеннях, в яких здійснюється прийом суб'єктів звернень; 6) облаштування скриньки для висловлення суб'єктами звернень зауважень і пропозицій щодо якості надання адміністративних послуг, проведення щорічного аналізу таких зауважень і пропозицій, вжиття відповідних заходів.
Так, приписи наведеної норми надають можливість суб'єкту звернення, яким є позивач, отримати будь-яку інформацію та у будь-який зручний для нього спосіб відносно замовленої ним адміністративної послуги.
Крім цього, згідно аналізу змісту опису останній містить застереження наступного змісту «Ознайомлений (а) про можливість залишення заяви без розгляду суб'єктом надання адміністративної послуги у зв'язку із поданням неповного пакету документів». Тобто, направляючи документи і отримуючи опис із таким застереженням позивач повинен був усвідомлювати і передбачати можливість залишення їх без розгляду.
Також, будучи зацікавленим у внесенні відповідних змін до дозволу, позивач весь цей час навіть не намагався внести до нього зміни у відповідності до вимог законодавства.
Також, відповідно до ст. ст. 8, 9 Закону № 5203 суб'єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб'єкта звернення на підставі поданих відомостей у заяві, у тому числі шляхом доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб'єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління, або через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Суб'єкт надання адміністративної послуги, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, зобов'язані:
1) забезпечити безоплатне надання таких документів або інформації не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від суб'єкта надання адміністративної послуги, якщо інше не передбачено законом.
Із зазначеної норми вбачається, що у разі, якщо суб'єкт звернення подає документи або звертається із заявою до суб'єкта надання адміністративних послуг, в даному випадку суб'єктом є відповідач, то суб'єкт надання такої послуги зобов'язаний в триденний строк розглянути дану заяву та надати відповідь також через центр надання адміністративних послуг.
У зв'язку із цим незрозумілим є очікування позивачем отримання результату надання адміністративних послуг по пошті. Отже твердження позивача про відсутність офіційних поштових документів на підтвердження факту надсилання заявлених відповідачем звернень до позивача, як наприклад, опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) є неспроможним.
У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позивачем не було в установленому законодавством порядку внесено зміни до дозволу, чим порушено ч.7. ст. 37 Закону № 3808.
Тобто, під час проведення позапланової перевірки та в Акті відповідачем правомірно було встановлено порушення позивачем вимог закону щодо не повідомлення про зміни що відбулися і повинні були бути внесені до дозволу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що Постанова, винесена відповідачем, є правомірною.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність складання постанови відносно позивача.
Натомість, позивачем також не було надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 924,00 грн. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Еркер» - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова