ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 640/15790/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
до Комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва
про стягнення податкового боргу у сумі 2 999 225,01 грн,
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС) з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва (далі по тексту - відповідач, КП «Господар»), в якому просить, стягнути з відповідача податковий борг у сумі 3 025 225,01 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 3 025 225,01 грн, у тому числі з податку на додану вартість - 1 871 430,70 грн, з податку на прибуток - 1 114 757,77 грн та з земельного податку - 39 036,54 грн, який виник у зв'язку з несплатою платником податків податкових зобов'язань, нарахованих як самостійно згідно податкових декларацій, так і згідно нарахованих контролюючим органом згідно прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідач перебуває у процесі реорганізації.
У запереченнях на відзив позивачем зазначено, що відповідач набув усіх прав та обов'язків платників податків, які були реорганізовані.
01 жовтня 2019 року позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 2 999 225,01 грн, зазначивши, що на даний час сума боргу, яка залишилась несплаченою відповідачем становить 2 999 225,01 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідчену копію заяви ГУ ДФС про визнання його кредитором від 25 вересня 2018 року №29387/9/26-15-17-05-19 щодо прийняття та включення до реєстру вимог кредиторів зобов'язання на суму 5 188 454,70 грн та детальний розрахунок кредиторської вимоги у сумі 5 188 454,70 грн, яка була зазначена у вказаній заяві; зобов'язано відповідача надати належним чином засвідчену копію заяву ГУ ДФС про визнання його кредитором від 25 вересня 2018 року №29387/9/26-15-17-05-19 щодо прийняття та включення до реєстру вимог кредиторів зобов'язання на суму 5 188 454,70 грн, належним чином засвідчену копію передавального акту, до якого була включена кредиторська вимога ГУДФС.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 02 грудня 2019 року відповідача зобов'язано надати суду належним чином засвідчену копію передавального акту в частині включення кредиторської вимоги, заявленої суми податкового боргу у даній справі, ГУ ДФС.
У судовому засіданні 14 січня 2020 року суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Так, згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Положеннями пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення згідно положень пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що податковий борг відповідача з податку на додану вартість утворився внаслідок несплати самостійно визначених сум податкових зобов'язань згідно поданих декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем у період з липня 2016 року по травень 2019 року; пені, нарахованої у порядку п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України та податкових повідомлень-рішень від 04 листопада 2016 року №0053991201, від 09 листопада 2017 року №0109361213, від 28 листопада 2018 року №0874611206, від 20 вересня 2018 року №0634451201 на загальну суму 1963767,67 грн.
Податковий борг з податку на прибуток утворився внаслідок несплати відповідачем нарахованих самостійно штрафних санкцій уточнюючим розрахунком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 07 грудня 2018 року №9271816421, пені, нарахованої у порядку статті 126 Податкового кодексу України та нарахованих позивачем штрафних санкцій податковими повідомленнями-рішеннями від 13 грудня 2018 року №0933981212, від 30 травня 2019 року №0449981212.
Податковий борг з земельного податку виник внаслідок донарахованих позивачем штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 27 березня 2017 року №0002581203.
На підтвердження наявності у відповідача податкового боргу позивачем долучено до матеріалів справи розрахунки заборгованості, податкові декларації з податку на додану вартість, з податку на прибуток, акти перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, роздруківки інтегрованих карток платника податків відповідача з податку на додану вартість, податку на прибуток та земельного податку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, матеріали справи не містять доказів оскарження заявленої до стягнення заборгованості відповідача у розмірі 2 999 225,01 грн., як і відсутні підтвердження сплати самостійно визначених сум податкового зобов'язання, сум штрафних санкцій та нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та земельного податку у строк, встановлений пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, а тому спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.
Таким чином, станом на час звернення позивача, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів сума податкового боргу відповідача становить 2 999 225,01 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача спірної суми податкового боргу, а тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
При цьому, судом не приймаються до уваги пояснення представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення податкового боргу у зв'язку з реорганізацією підприємства з огляду на наступне.
На підставі рішення Київської міської ради від 23 травня 2018 року №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» відповідач підлягає реорганізації шляхом приєднання, в результаті чого припинить свою діяльність як юридична особа. На виконання вказаного рішення ВО КМР (КМДА) прийнято розпорядження №1555 від 27 серпня 2018 року «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення КМР від 23 травня 2018 року №838/4902», відповідно до якого утворено комісію з реорганізації відповідача та затверджено її склад.
Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
У разі злиття, приєднання, поділу підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств - правонаступників може не співпадати в часі з моментом повного завершення процедури реорганізації підприємства, тобто із внесенням запису про припинення юридичної особи до ЄДР.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 15.08.2018 по справі № 5023/1310/11, від 22.08.2018 по справі № 910/21856/16.
За визначенням пункту 4 статті першої Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV державною реєстрацією юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 Цивільного кодексу України).
Правонаступництво відображає зміну суб'єктного складу у господарських правовідносинах, змістом яких є відповідні права та обов'язки, на підставі певного юридичного факту або юридичного складу (прийняття рішення про реорганізацію, затвердження передавального акту). Саме зміна суб'єктного складу зумовлює перехід до нового суб'єкта прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується.
Тому універсальне правонаступництво при злитті можна визначити як зміну суб'єктного складу правовідношення в силу закону, внаслідок чого усі права та обов'язки правопопередників переходять до правонаступника.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження припинення відповідача як юридичної особи, як і відсутні докази на підтвердження здійснення передачі сього свого майна, прав та обов'язків правонаступнику.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено передачу, зокрема, обов'язків правонаступнику.
В той же час, приписи пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України зазначають, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, в контексті положень пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Контролюючим органом скеровано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 23 жовтня 2014 року №1334-25, отриману відповідачем 03 листопада 2014 року.
Згідно з підпунктом 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Докази, які б підтверджували сплату спірної суми податкового боргу на момент вирішення спору, у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судового порядку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ДФС є доведеними, підтверджуються необхідними доказами, та про необхідність їх задоволення.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень стягнення судового збору з відповідача не передбачено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з рахунків Комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва (02096, м. Київ, вул. Заслонова, буд. 3, код ЄДРПОУ 14315687) податковий борг у розмірі 2 999 225,01 грн у банках, що обслуговують такого платника податків.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова