ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 640/13536/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до: третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруУправління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області, Державної казначейської служби України Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 29.07.1997 Кіровським РВДМУУМВС України в Донецькій області) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ідентифікаційний код - 38025409) (надалі - відповідач-1 або Управління ДКСУ у м. Запоріжжі), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ідентифікаційний код - 37941997) (нижче - відповідач-2 або ГУ ДКСУ у Запорізькій обл.) та Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код - 37567646) (в подальшому - відповідач-3 або ДКС України), у якому, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви № 30/09-Ю-4 від 30.09.2019 «Про зміну предмету позову (уточнення позовної вимоги)», просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, інших співвідповідачів, що полягає у відмові відповідача як суб'єкта владних повноважень, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, прийняти до виконання виконавчий лист № 280/380/19 від 09.04.2019 про стягнення з боржника коштів у сумі 17243,93 грн.;
- зобов'язати Державу Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області та/або Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області та/або Державну Казначейську службу України включити заборгованість перед ОСОБА_1 , за виконавчим листом № 280/380/19 від 09.04.2019 про стягнення коштів у сумі 17243,93 грн. до бюджетної програми (КПКВ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою") датою надходження - 23 квітня 2019 року або іншою датою, визначеною судом у даній справі.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у прийнятті виконавчого документу.
Ухвалою від 26.07.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.
Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання; залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (надалі - третя особа або ГУ ПФУ у Запорізькій обл.).
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 заперечує проти позову та вказує, що виконання судових рішень, що набрали законної сили та видані або ухвалені після 01.01.2013, не належать до повноважень органів Казначейства враховуючи прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заперечує проти позову та зазначає, що ним права позивача не порушувалися, оскільки механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, що набрали законної сили та видані та або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному Фонду України на цю мету визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
У відзиві на позовну заяву відповідач-3 заперечує проти позову, оскільки правовідносини що склалися регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Також ДКС України вказує, що стягнуті за рішенням суду кошти позивача це кошти, нараховані за період до набрання судовим рішенням законної сили.
У поясненнях на позовну заяву третя особа зазначає, що ГУ ПФУ видано довідку від 21.03.2018 № 27/33/5-72 з урахуванням вимог п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018. Також ГУ ПФУ у Вінницькій обл. наголошує, що зміст вказаної довідки узгоджується з Порядком проведення перерахунку пенсій затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.
У відповідях на відзив відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 позивач заперечує проти доводів викладених в них, оскільки вони суперечать Конституції України та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі № 280/380/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та стягнення невиплаченої пенсії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2015 року. Стягнуто з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 17 243,93 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Заявою № 22/04-Ю-2 від 22.04.2019 позивач пред'явила до відповідача-1 виконавчий лист № 280/380/19 від 09.04.2019 із стягнення коштів у розмірі 17 243,93 грн. до виконання.
Проте, Управління ДКСУ у м. Запоріжжі 13.05.2019 листом № 06-28/541 повернуло вказаний виконавчий лист позивачу без виконання, на підставі пп.1 п. 9 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 03.08.2011 № 845, а саме виконавчий документ не підлягає виконанню органами Казначейства.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача-1, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернулася із відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд вказує таке.
Правовідносини, що виникли у даній справі регулюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі по тексту - Закон № 4901), Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 4901 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Згідно зі статтею 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Пунктом 33 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.
В п.п.1 п.47 Порядку № 845 зазначається, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
- документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;
- інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів (п. 48 Порядку № 845).
Згідно п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року за №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство соціальної політики України.
Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, Пенсійний фонд України є органом виконавчої влади, тобто державним органом, і стягнення коштів повинно проводитися згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та іншими нормативними актами, виданими на його виконання.
При цьому, суд акцентує, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Посилання відповідачів на Постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", суд не приймає до уваги, оскільки конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Отже пріоритетним, у даному випадку, для застосування до правовідносин у даній справі є саме норми Закону № 4109.
Таким чином, суд дійшов висновку, про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 - Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, що полягає у відмові останнім, як суб'єктом владних повноважень, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, прийняти до виконання виконавчий лист № 280/380/19 від 09.04.2019 про стягнення з боржника коштів у сумі 17243,93 грн.
Водночас, суд відмовляє у задоволенні відповідної вимоги до інших співвідповідачів, позаяк позивач звертався із заявою № 22/04-Ю-2 від 22.04.2019 до відповідача-1, а тому, за висновками суду, невмотивованими є доводи щодо порушення прав ОСОБА_1 конкретно Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області та Державною казначейською службою України.
Разом з тим, суд зауважує що вимога позивача зобов'язати Державу Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області та/або Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області та/або Державної Казначейської служби України включити заборгованість перед позивачем, за виконавчим листом № 280/380/19 від 09.04.2019 про стягнення коштів у сумі 17243,93 грн. до бюджетної програми (КПКВ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою") датою надходження - 23 квітня 2019 року або іншою датою, визначеною судом у даній справі, не підлягає задоволенню, оскільки суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження державного органу, тобто такі повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Водночас, з урахуванням висновків суду щодо протиправної бездіяльності відповдіача-1, слід відмітити, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Беручи до уваги вимоги процесуального закону та суть цього спору, суд приходить до висновку, що належним способом захисту позивача буде зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області прийняти до виконання виконавчий лист № 280/380/19 від 09.04.2019 про стягнення з боржника коштів у сумі 17243,93 грн.
Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача-1.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви № 30/09-Ю-4 від 30.09.2019 «Про зміну предмету позову (уточнення позовної вимоги)», ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, як суб'єкта владних повноважень, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що полягає у відмові прийняти до виконання виконавчий лист № 280/380/19 від 09.04.2019 про стягнення з боржника коштів у сумі 17 243,93 грн.
3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ідентифікаційний код - 38025409) прийняти до виконання виконавчий лист № 280/380/19 від 09.04.2019 про стягнення з боржника коштів у сумі 17 243,93 грн.
4. Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ідентифікаційний код 38025409) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 29.07.1997 Кіровським РВДМУУМВС України в Донецькій області) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко