ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 640/4078/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю
секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового
провадження адміністративну справу
за позовомEuroecology International Corporation a.s.
доДержавної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної ради,
провизнання протиправною бездіяльності та скасування рішення
представники сторін: позивача - Хасін І.Б.; відповідача-1 - Карпенко Н.В.,
11.03.2019 Euroecology International Corporation a.s. (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України (в подальшому - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (нижче - відповідач-2) та Дніпропетровської обласної ради (надалі - відповідач-3), у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа у справі № 796/23/2018, виданого Апеляційним судом м. Києва, та бездіяльність Державної казначейської служби України щодо здійснення контролю за примусовим виконанням Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа у справі № 796/23/2018, виданого Апеляційним судом м. Києва;
- визнати неправомірним та скасувати рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 «Про Бюджетну програму «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпропетровською обласною радою» на 2018-2023 роки».
В якості підстав позову позивачем зазначено, що внаслідок бездіяльності органів казначейської служби та протиправного незаконного рішення боржника щодо затвердження бюджетної програми порушено право позивача на виконання судового рішення суду, що набрало законної сили. Зокрема, позивач зазначає, що 04.04.2018 Апеляційним судом м. Києва було винесено ухвалу у справі № 796/23/2018, якою задоволено клопотання Euroecology International Corporation a.s. про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 31.08.2017 у справі RSP 1555/14 між Euroecology International Corporation a.s. та Дніпропетровською обласною радою (боржник) про стягнення на користь заявника основного боргу, відсотків та інших витрат; на підставі зазначеної ухвали було видано виконавчий лист; в травні 2018 року Euroecology International Corporation a.s. звернулося до ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання судового рішення, проте кошти позивачем так отримані і не були; законодавство України прямо передбачає відкриття органами ДКСУ власних рахунків в іноземній валюті, придбання ними валюти за рахунок коштів боржників та перерахування з цих рахунків коштів в іноземній валюті на рахунки стягувача; бездіяльність органів ДКСУ має систематичний характер, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/19713/16, яка була залишена без змін апеляційним та Верховним Судом, бездіяльність ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області щодо примусового виконання іншого виконавчого листа на користь Euroecology International Corporation a.s. вже було визнано неправомірною.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано судді Пащенку К.С.
12.04.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/4078/19 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 13.06.2019.
23.04.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначає, що посилання боржника на бюджетну програму є недоречним та не може слугувати виправданням бездіяльності відповідача-1 та відповідача-2.
13.05.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що органи ДКСУ здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду; натомість, Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено перелік органів і осіб, на яких покладено обов'язок з примусового виконання рішень; також у Законі України «Про виконавче провадження» залишилась норма, яка передбачає виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників органами Казначейства; Дніпропетровська обласна рада за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування; втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених законами; отже, оскільки у боржника - Дніпропетровської обласної ради є затверджена окрема бюджетна програма, то безспірне списання коштів здійснюється лише за цією програмою.
15.05.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій останній надав додаткові обґрунтування та зазначив, що бажає уточнити позовні вимоги до відповідача-1 та відповідача-2, залишивши їх суть та підстави незмінними.
16.05.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
04.06.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній повторно акцентує увагу на наявності підстав для задоволення позову.
05.06.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що відповідно до п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
13.06.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2019.
18.07.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача та відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
18.07.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання представників сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.04.2018 Апеляційним судом м. Києва було винесено ухвалу у справі № 796/23/2018 (провадження № 72-к/796/4/2018), якою задоволено заяву Euroecology International Corporation a.s. про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 03.10.2017 у справі RSP 1555/14.
22.05.2018 Апеляційним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2018 у справі 796/23/2018 (провадження № 72-к/796/4/2018), з якого вбачається, що зазначена ухвала набрала законної сили 04.05.2018, а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 05.05.2021.
11.03.2019 Euroecology International Corporation a.s. звернулося до ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання судового рішення.
18.03.2019 ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області за вих. № 12-06-06/2389 повідомило Euroecology International Corporation a.s. про те, що згідно із абз. 10 п. 25 постанови КМУ від 03.08.2011 № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Листом від 28.11.2018 Дніпропетровською обласною радою повідомлено, що рішенням обласної ради від 19.10.2018 № 374-14 прийнята Бюджетна програма «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпропетровською обласною радою на 2018-2023 роки». ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області було здійснено всі заходи, передбачені чинним законодавством щодо виконання виконавчого листа Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2018 по справі № 796/23/2018.
Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача-2, бездіяльністю відповідача-1 та затвердженою Бюджетною програмою відповідача-3, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається затвердженим Кабінетом Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право: 1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; 2) звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання; 3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; 4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів; 5) застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України та у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держаудитслужби; 5-1) повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа; 6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком; 7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.
Відповідно до п. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Відповідно до п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат); за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.
У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
З наведеного випливає, що, як вірно зазначили відповідачі, за наявності у боржника бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється виключно за такою бюджетною програмою.
Відповідно до п. 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов'язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.
Безспірне списання коштів здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань.
На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов'язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку.
Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.
З наведеного випливає, що обов'язок з направлення вимоги щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення, покладено законодавцем на орган Казначейства, тобто його територіальний орган.
Відповідно до п. 47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виконавчий лист від 22.05.2018 у справі № 796/23/2018 перебуває на виконанні ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області. При цьому, будь-яких доказів вчинення передбачених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, дій з метою принаймні часткового виконання згаданого судового рішення відповідачем-2 не надано.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Крім того, суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Схожого висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 27.11.2018 у справі № 826/19713/16 (адміністративне провадження № К/9901/52188/18), у якому зазначає, що обов'язковість виконання судових рішень закріплена Конституцією України. Невиконання вказаного обов'язку тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Завершальною стадію судового провадження являється виконання судового рішення як гарантія захисту порушених прав та інтересів осіб, які звернулись до суду за їх відновленням.
Так, обов'язок щодо забезпечення виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників покладено Законом на органи Казначейства на підставі виконавчих документів.
Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тому, а тому, особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні 08.11.2005 у справі «Кечко проти України», у рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України», у рішенні від 26.04.2005 у справі «Сокур проти України», органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, а держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Аналогічний підхід висловив і Верховний Суд у своїй постанові від 27.11.2018 у справі № 826/19713/16 (адміністративне провадження № К/9901/52188/18) зазначивши, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи скаржника щодо неможливості виконання судового рішення, у зв'язку з наявністю обмеження обсягу фінансування бюджетною програмою «На виконання судових рішень та виконавчих документів» на 2016-2020 роки, зважаючи на те, що Казначейством не надано також доказів на підтвердження вчинення дій щодо частково виконання судового рішення, в межах вказаної бюджетної програми, зокрема, на 2016 рік.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутність необхідного обсягу бюджетних асигнувань, неприйняття Дніпропетровською обласною радою рішення про здійснення необхідних видатків, існування законодавчого припису щодо обов'язку виконання виконавчих документів виключно у межах Бюджетної програми органу місцевого самоврядування, призначеної для виконання судових рішень, жодним чином не свідчить про відсутність допущеної з боку ДКС України та ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області бездіяльності щодо виконання виконавчого листа Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2018, оскільки на момент розгляду та вирішення справи виконавчий документ перебуває на виконанні, натомість жодних дій, спрямованих на його виконання, зокрема, часткове, не вчинено.
У контексті наведеного позивач обґрунтовано зауважив, що попри затвердження боржником Бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпропетровською обласною радою на 2018-2023 роки» та виділенням коштів на цю мету у 2018 році у розмірі 30 000,00 грн. відповідачем-2 не було забезпечено виконання судового рішення й у цій частині.
Окрім зазначеного вище суд акцентує увагу у на тому, що відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до п. 5 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215, Казначейство з метою організації своєї діяльності, зокрема, контролює діяльність територіальних органів Казначейства.
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Бюджетного кодексу України до повноважень Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за: 1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, крім випадку, передбаченого абзацами третім і четвертим частини другої статті 78 цього Кодексу, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності; 2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету; 3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету; 4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми; 5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.
Відповідно до ст. 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу: 1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 - 3, 10, 11, 14 - 29, 32 - 36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу; 3) призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22 - 29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу. Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України; 4) зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу. Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу; 7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116 цього Кодексу. Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами Казначейства України коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (базової дотації) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України, - застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким законом.
У контексті наведеного суд критично ставиться до посилань відповідача-1 на заборону втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів, оскільки, як безпосередньо випливає зі змісту ст. 117 Бюджетного кодексу України, за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися певні заходи впливу, що, у свою чергу, свідчить про наявність в органів ДКС України не лише розрахунково-касової, а й контролюючої функції.
Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ДКС України у порядку здійснення контролю за діяльністю ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, на вказані обставини не звернула увагу та не вжила належних та необхідних заходів у межах своєї компетенції для забезпечення виконання виконавчого листа Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2018 № 796/23/2018.
Верховний Суд у своїй постанові від 27.11.2018 у справі № 826/19713/16 (адміністративне провадження № К/9901/52188/18) зазначив, що Казначейство України утворено для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та з метою організації своєї діяльності наділено повноваженнями здійснювати контроль діяльності територіальних органів Казначейства України та контроль за дотриманням бюджетного законодавства, що спростовує доводи скаржника відносно відсутності у останнього повноважень визначених законом щодо здійснення контролю за виконанням рішень суду до територіальних органів Казначейства, а відтак, невжиття належних заходів щодо забезпечення виконання виконавчого листа свідчить про протиправну бездіяльність такого органу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача належним способом захисту буде: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа у справі № 796/23/2018, виданого Апеляційним судом м. Києва; визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо здійснення контролю за примусовим виконанням Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа у справі № 796/23/2018, виданого Апеляційним судом м. Києва.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 «Про Бюджетну програму «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпропетровською обласною радою» на 2018 -2023 роки» варто зазначити наступне.
Відповідно до п. 27 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов'язані привести у відповідність із такими бюджетними зобов'язаннями інші взяті ним бюджетні зобов'язання.
Як вбачається із виконавчого листа у справі № 796/23/2018, який був виданий Апеляційним судом м. Києва 22.05.2018, сума основного боргу відповідача-3 перед позивачем складає 519 770,29 доларів США, відсотки за прострочення виплати основного боргу - 244 958,83 доларів США, а також 790 844,20 чеських крон витрат по сплаті судового збору, 288 905,00 чеських крон фіксованої суми на адміністративні витрати.
Рішення Дніпропетровської обласної ради «Про Бюджетну програму «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпропетровською обласною радою» на 2018-2023 роки» № 374-14-VІІ було прийнято 19.10.2018, тобто в той час, коли Апеляційним судом м. Києва вже було видано виконавчий лист у справі № 796/23/2018, а сума заборгованості (основний борг та інші витрати) відповідча-3 перед позивачем узгоджена.
Отже, беручи до уваги п. 27 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, відповідач-3 повинен був затвердити бюджетну програму з урахуванням узгодженої його заборгованості перед позивачем.
Натомість, як вбачається із додатку до рішення Дніпропетровської обласної ради № 374-14-VІІ від 19.10.2018, на 2018 рік фінансування заходів на виконання рішень судів і виконавчих документів здійснюватиметься у межах суми 30 000 грн. на рік.
Враховуючи той факт, що відповідно до п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача-3 перед позивачем значно перевищує 30 000,00 грн., а отже права позивача на отримання заборгованості та відшкодування інших присуджених витрат порушено рішенням Дніпропетровської обласної ради № 374-14-VІІ від 19.10.2018.
Суд вважає за потрібне зазначити, що належним способом захисту буде скасування рішення Дніпропетровської обласної ради № 374-14-VІІ від 19.10.2018 не в повному обсязі, а в частині розділу 5 додатку до рішення, а саме заходів та обсягів фінансування Програми за 2018 рік.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Euroecology International Corporation a.s. підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та беручи до уваги сплату позивачем судового збору у розмірах 1 921,00 грн. (квитанція № 166 від 25.03.2019), 3 842,00 грн. (квитанція № 30 від 11.03.2019), то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають судові витрати, а саме судовий збір, сплачений за подання позову, у розмірі 5 763,00 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов Euroecology International Corporation a.s. - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, ідентифікаційний код 37988755) при здійсненні примусового виконання виконавчого листа у справі № 796/23/2018, виданого Апеляційним судом м. Києва, та бездіяльність Державної казначейської служби України (адреса: 01016, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код 37567646) щодо здійснення контролю за примусовим виконанням Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа у справі № 796/23/2018, виданого Апеляційним судом м. Києва.
3. Визнати неправомірним та скасувати розділ 5 додатку до рішення Дніпропетровської обласної ради (адреса: 49004, м. Дніпро, пр-т О. Поля, ідентифікаційний код 23928934) № 374-14-VІІ від 19.10.2018 в частині заходів та обсягів фінансування заходів Програми за 2018 рік.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, ідентифікаційний код 37988755) шляхом їх безспірного списання на користь Euroecology International Corporation a.s. (адреса: 140 00, Praha, Hornokrcska 649/31 Krc, ідентифікаційний код 18631789, адреса для листування: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 13, оф. 34) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (адреса: 01016, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код 37567646) шляхом їх безспірного списання на користь Euroecology International Corporation a.s. (адреса: 140 00, Praha, Hornokrcska 649/31 Krc, ідентифікаційний код 18631789, адреса для листування: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 13, оф. 34) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної ради (адреса: 49004, м. Дніпро, пр-т О. Поля, ідентифікаційний код 23928934) шляхом їх безспірного списання на користь Euroecology International Corporation a.s. (адреса: 140 00, Praha, Hornokrcska 649/31 Krc, ідентифікаційний код 18631789, адреса для листування: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 13, оф. 34) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко