ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 640/4092/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні в адміністративній справі
за позовомГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві
доНаціонального авіаційного університету
прозастосування заходів реагування
встановив:
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного авіаційного університету, у якому просило суд:
- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень гуртожитку №13 Національного авіаційного університету код ЄДРПОУ: 01132330, (місцезнаходження юридичної особи: проспект Космонавта Комарова (проспект Любомира Гузара), 1, м. Київ, 03058) розташованого за адресою: вулиця Миколи Голего, 7-А Солом'янському районі міста Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом відключення джерела електроживлення та накладанням печатки на розподільчі електрощити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23 березня 2020 року представником відповідача подано клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.
В обґрунтування вищезазначеного клопотання представник відповідача посилався на можливість учасників справи дійти примирення шляхом обговорення під час судового засідання порядку і строків виконання відповідачем акту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 16 січня 2020 року №14 та припису від 21 січня 2020 року №14.
Розглянувши клопотання представника відповідача Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
У відповідності до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому, згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, підстав для проведення судового засідання суд не вбачає.
Керуючись пунктом 2 частини шостої статті 262, частиною п'ятою статті 262, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.І. Шейко