ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 640/19978/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю
секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового
провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл»
доДержавної екологічної інспекції у Дніпропетровській області
про представники сторін: у судовому засіданні також був присутній: визнання протиправним та скасування рішення позивача - ОСОБА_1 ; відповідача - не з'явився; вільний слухач - Верба С.В.,
28.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області № 681-П від 02.08.2018.
В якості підстав позову позивачем зазначено, що відповідачем проведено позаплановий захід без отримання погодження Державної регуляторної служби України, під час такого заходу з'ясовувалися питання відмінні від тих, що були підставою для проведення перевірки, відповідачем не надано відповіді на запит публічної інформації позивача та здійснено підробку документів, що в сукупності вказує на протиправність дій відповідача та необхідність скасування неправомірно прийнятого наказу. Зокрема, позивач зазначає, що 08.08.2018 за місцезнаходженням складських приміщень позивача в м. Кам'янське Дніпропетровської області прибув представник відповідача - провідний спеціаліст-державний інспектор з ОНПС Жердєва М.І. з направленням № 4-694-3-3 на проведення позапланової перевірки від 02.08.2018 на підставі наказу відповідача № 681-П від 02.08.2018, копія якого позивачу не надана; як зазначено в направленні, підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення фізичної особи ОСОБА_2 до відповідача; позивачу було заборонено здійснити фотозйомку звернення, чим було порушено ч. 8 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; 20.08.2018 відповідач отримав від позивача запит про надання публічної інформації (лист № 505 від 16.08.2018), а лише 24.09.2018 (несвоєчасно з порушенням строку) своїм листом № 4-10024-3-3 надіслав позивачу недостовірну відповідь, не надавши запитувану інформацію; за результатами перевірки було складено акт № 430/3/18, з яким не було ознайомлено позивача, а тому останній був позбавлений права внести до акту свої зауваження; натомість відповідач надіслав акт поштою, що є порушенням законодавства, оскільки поштою акт повинен надсилатися тільки у разі відмови суб'єкта господарювання від його отримання; так само як і акт, позивач отримав припис № 4-8804-3-3 від 28.08.218; не погодившись з незаконними діями відповідача, позивач звернувся з листом № 527 від 03.09.2018 до Державної регуляторної служби з проханням перевірити дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час організації та проведення означеного заходу; 23.10.2018 в результаті перевірки за вказаним зверненням позивача ДРС складений та підписаний акт № 33/131-К-2018 перевірки додержання відповідачем вимог закону; так, ДРС встановлено факт порушення відповідачем наступних вимог законодавства: відсутнє погодження Державної регуляторної служби України для проведення відповідачем позапланової перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства України, що є порушенням абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ст. 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; отже, наказ на проведення перевірки прийнятий з порушенням вимог законодавства, а тому він є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а проведена перевірка на підставі наказу є незаконною.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
06.12.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/19978/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 12.02.2019.
14.01.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення); зазначеним законом не передбачено надання копій наказу; відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності); позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу; дію другого речення абзацу п'ятого частини першої статті 6 призупинено на час дії мораторію на здійснення заходів державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання згідно із Законом України від 03.11.2016 № 1728-VIII, який діє до 31.12.2018 включно, враховуючи зміни, внесені Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII; на теперішній час постановою КМУ від 18.12.2017 № 1104 визначено перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, згідно якого дія закону не поширюється на Держекоінспекцію та її територіальні органи (в частині здійснення повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки); відповідно до п. 9 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою КМУ від 28.08.2013 № 808, зберігання хімічних продуктів незалежно від методів та обсягу виробництва продукції належить до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку; видами діяльності позивача є 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; в ході обстеження та візуального огляду було виявлено склад, в якому зберігаються пестициди та агрохімікати; відповідно до ст. 1 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» пестициди - це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб; агрохімікати - це органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції; отже, позивач становить підвищену екологічну небезпеку та підпадає під дію постанови КМУ від 28.08.2013 № 808.
11.02.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що у відповідності з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою проведення позапланової перевірки може бути звернення фізичної особи; згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позивач повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу; отже, вказана норма Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зобов'язує відповідача ознайомити позивача із зверненням ОСОБА_2 , але відповідач з невідомих причин не надав позивачу можливості ознайомитися із вказаним зверненням; також відповідачем залишено поза увагою доводи позивача про те, що у зверненні ОСОБА_2 і в документах відповідача на проведення перевірки (направлення) відсутні жодні посилання на факт заподіяння позивачем будь-яким особам будь-якої шкоди, а також відсутнє документальне підтвердження наявності такої шкоди; саме тому, позапланова перевірка, яку намагався провести відповідач, є незаконною; до того ж, складські приміщення позивача для зберігання пестицидів, на яких відповідач незаконно намагався провести перевірку, мають дозвільні документи, передбачені чинним законодавством, які також були погоджені відповідачем.
12.02.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва витребувано у Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області належним чином завірені копії акту № 430/3/18 та його оригінал для огляду у судовому засіданні.
У справі оголошено перерву до 26.03.2019.
26.03.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.05.2019.
02.05.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 27.06.2019.
27.06.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 01.08.2019.
02.07.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та без участі свідка.
01.08.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
01.08.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання представників сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 звернулась до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області із зверненням про проведення перевірки ТОВ «Агроскоп Інтернешнл».
Наказом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 02.08.2018 № 681-П «Про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» щодо ведення діяльності, пов'язаної з потенційно небезпечними речовинами (пестициди та агрохімікати)» призначено з 08.08.2018 по 21.08.2018 провести позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ «Агроскоп Інтернешнл».
На підставі наказу від 02.08.2018 № 681-П було видано направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» від 02.08.2018 № 4-6941-3-3.
На підставі проведеної перевірки було складено акт за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 430/3/18.
Позивач, не погоджуючись із законністю призначення позапланового заходу, звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - це невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначаються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища визначено у ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до якої зокрема належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.
Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011.
Відповідно до пп. «а» пп. 2 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку.
Відповідно до п. 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
За приписами ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» закріплено підстави для здійснення позапланових заходів.
Так, відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у редакції, що діяла на момент винесення спірного наказу, підставою для здійснення позапланового заходу є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на час дії мораторію на здійснення заходів державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання призупинено дію другого речення абзацу п'ятого частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.
Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п'яти робочих днів з дня надходження відповідних документів.
Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав затверджуються Державною регуляторною службою.
В той же час, відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який набрав чинності 01.01.2017, із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017, тобто, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104 було затверджено Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», серед яких зазначена Держекоінспекція та її територіальні органи (в частині здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки).
Отже, як вбачається із викладеного вище, Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи мають повноваження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) без погодження Державної регуляторної служби України у разі здійснення такого державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства саме щодо екологічної та радіаційної безпеки.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.
Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.
Як вже було зазначено судом вище, позапланова перевірка проводилась на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_2 .
Як вбачається із відзиву відповідача, звернення стосувалося ведення ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» діяльності, пов'язаної з потенційно небезпечними речовинами (пестицидами та агрохімікатами).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 808 затверджено Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, до якого відноситься хімічне виробництво (включаючи виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів їх росту, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік, зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази) незалежно від методів та обсягу виробництва продукції; підприємства з вилучення, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів (азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тис. тонн на рік, фрикційних матеріалів - понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів - понад 200 тонн на рік).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» пестициди - це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.
Агрохімікати - це органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.
Як вбачається із санітарного паспорту на право одержання, зберігання і застосування пестицидів, агрохімікатів та протруєного насіння від 27.04.2018, приміщення складу продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , пристосоване для отримання, відпуску, зберігання пестицидів, агрохімікатів та посадкового матеріалу (насіння), в тому числі протруєного насіння.
Як вбачається із санітарного паспорту на право одержання, зберігання і застосування пестицидів, агрохімікатів та протруєного насіння від 26.12.2017, приміщення складу продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , пристосоване для отримання, відпуску, зберігання пестицидів, агрохімікатів та посадкового матеріалу (насіння), в тому числі протруєного насіння.
Отже, як вбачається із вищевикладених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, та беручи до уваги, що позивач здійснює діяльність із поводження з пестицидами та агрохімікатами, які становлять підвищену екологічну небезпеку, Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області мала повноваження без погодження з Державною регуляторною службою України здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) відносно ТОВ «Агроскоп Інтернешнл», оскільки останнє здійснює діяльність, яка напряму впливає на стан екологічної безпеки навколишнього природного середовища.
Щодо можливості скасування наказу від 02.08.2018 № 681-П суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Суд зазначає, що наказ Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 02.08.2018 № 681-П є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання та, відповідно не може бути скасованим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 804/3779/16 (адміністративне провадження № К/9901/45401/18).
Подібного висновку у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 25.01.2019 у справі № 823/1154/18 (адміністративне провадження № К/9901/66935/18), від 26.03.2019 у справі № 815/4691/16 (адміністративне провадження № К/9901/20353/18).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Зазначена норма кореспондується із нормою ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, при вирішенні цієї справи суд повинен враховувати висновки Верховного Суду при застосуванні аналогічних норм права.
Посилання ж позивача на те, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації (постанова Верховного Суду від 21.03.2018 в адміністративній справі № 812/602/17), сприймається судом критично, оскільки така позиція була сформована Верховним Судом 21.03.2018 по взаємовідносинам, що стосувалися проведення перевірки органами Державної фіскальної служби України, натомість постанова Верховного Суду 15.10.2019 у справі № 804/3779/16 (адміністративне провадження № К/9901/45401/18) винесена судом значно пізніше і в аналогічних правовідносинах, а саме щодо правовідносин про скасування наказу про призначення перевірки Державної екологічної інспекції.
У зв'язку з тим, що на підставі наказу від 02.08.2018 № 681-П, Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області, було проведено позапланову перевірку позивача та за її результатами прийнято припис від 28.08.2018 № 4-8804-3-3 про усунення виявлених порушень в галузі природоохоронного законодавства, суд вважає, що позовна вимога про скасування наказу від 02.08.2018 № 681-П задоволенню не підлягає. Належним захистом порушеного права позивача в даному випадку є оскарження дій перевіряючих під час проведення такої перевірки та рішень за її результатами.
Також у тексті позовної заяви позивач зазначає ряд процесуальних порушень, які були допущені перед початком перевірки (зокрема, позивачу не надано для ознайомлення звернення фізичної особи ОСОБА_2 ).
Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема, якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб'єкта господарювання); у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).
Тобто, в разі недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки, законодавством передбачена можливість не допуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки суб'єктом господарювання, стосовно якого перевірка призначена.
Отже, юридична особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо неї, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.
З наведеного вище вбачається, що саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.07.2019 у справі № 820/11047/15 (адміністративне провадження № К/9901/14706/18).
У постанові від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (адміністративне провадження № К/9901/19326/18) Верховний Суд зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
З огляду на все викладене вище, та беручи до уваги, що позивачем допущено посадових осіб Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до проведення позапланової перевірки, то спірний наказ вичерпав свою дію та не може бути оскаржений, натомість в подальшому оскарженню підлягають дії або бездіяльність контролюючого органу під час проведення перевірки у процедурі оскарження припису.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко